Розділ «Частина 1 Пролог»

Щось у слові не так.

У всьому щось не так.

Вироку не оголосили.

Що з нею зроблять?

Що вони зроблять із нею?

Питання.

Пляма. Чорна. Слово, що визначало її остаточне майбутнє, замастили чорнилом. Чиновник згадував про легку смерть, але що то буде? Відповідь «хіба не байдуже» не влаштовувала. Підготуватися? До чого? Повернутися назад? Якщо відразу не сказали, питання анічогісінько не змінять. Інквізиція не забувала нічого. Й не робила випадково. Доведеться змиритися. Підготуватися? Як, дідько?

Ідея…

Проста.

Страшна.

Вона мусить…

Побачити.

Мало не знудило. А не знудить, коли з тобою таке робитимуть?

Видовище може дужче налякати. Невизначеність страшніша, їй варто було давно це робити.

Час від часу.

Як і всім, подібним до неї.

Так вона спокутує.

Провину.

Перед ними.

Буде поруч.