Розділ «Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране»

У цьому повітрі, у духові воску і хмелю

Чорніє стежина, хитається холодом хата,

В якій я тебе нагодую і постіль постелю.

Ти звіром не став, бо висмоктував соки з пожежі,

Націджував згарища в ночі, серця і горнятка.

Ти — простір пратворення. В тобі здригаються межі,

Коли ти ідеш іменами від зла до початку.

«Тут немає могил. Тут самі ятері в порожнечі…»

Тут немає могил. Тут самі ятері в порожнечі

Полювання на риб з плавниками сухими, як скло.

Камертон неплачу ще належить речам і предтечі.

Скільки ж війська того у кольчугах пробитих лягло?

Силу важили сіллю. Далеко ішли висипати.

Закурганіла кров у підводних чумацьких степах.

Ми з тобою тривали — і нам не хотілося спати:

Боронився від сну за пітьмою захований птах.

Позбувались страху. Залишалися — рана на рані.

В Божий день називання імен і приблуд, і царів,

Будуть явлені всі імена — золоті і останні,

Навіть риб і морів імена, навіть тих ятерів…