Розділ «Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране»

На денці — осад, а на серці — щем.

Стукоче ямб — і стопи, стопи, стопи

Стукочучи, зливаються з дощем…

«Чи то букви мені чужі, чи хвилини мені діряві…»

Чи то букви мені чужі, чи хвилини мені діряві.

Нерозгаданий смак іржі у моїй надвечірній каві.

Чорна помста її зерна, мов не ревність — вода перната,

Бо примушує нас вона в чорну гущу її пірнати.

Віддарую її тобі — кровотечу мого безсоння,

Де тавром із чола рабів — золотого світила сонях.

Чи то іній, а чи пісок, а чи цукру шматок, як камінь…

Найчорнішу з усіх жінок, не торкайся її руками.

«Можливо, це спротив. Суха скрупульозна жага…»

Можливо, це спротив. Суха скрупульозна жага

Розіграна рівними нами для інших, нерівних.

Підпалини світла — мов вічка для пташки-царівни,

Що вітром холодним крізь полум'я перебіга.

Усе, що в мені ти спізнав, чи згадав, чи помер,

Чи просто не скоїв, чи тихо пустив за водою,

Я встигла прийняти, а отже, узяти з собою