— Не буду. Однеси назад на Корито, — холодно мовила, поправляючи хустку. — Він же ж був там передовик-сортувальник, поки одходи ще підвозили. Хай рука собі далі сортує.
Коли Нельсон уже виходив, Тузиха окликнула його:
— Держися за одну жінку, — додала журливим тоном: — За двох ухватишся — ні одної в тебе не буде.
* * *Майя дістала пакет із зображенням хитрої котячої мордочки, зсипала трохи сухого корму в кишеню комбінезона, щоб хрумтіти гранулами протягом дня. Вона знайшла запаси корму в кіоску, поряд із Депо. У ньому ж тепер і мешкала, на безпечній відстані від решти мешканців району, але з можливістю підглядати за їхнім відчайдушним побутом.
Вийшовши з домівки, вона опустила металеві ролети на вікні. Наслідки бурі були помітні повсюди, але Майю анітрохи не турбувала руйнація споруд і засмічення вулиць. Якась вроджена розважливість змушувала її вважати, що цей світ уже неможливо зробити гіршим, тож йому нічого не залишається, крім як розвиватися в правильному напрямку.
Шлях їй раптом перегородив Гена. Його сутула постать і жагучий поклик очей укотре справили на Майю гнітюче враження.
— Погуляєм, ялбакус? — натиснув Гена.
— Гуляй, сарадіп! — зашипіла Майя, обійшовши його.
— Ну, шо тобі на копанці робить?! Трешся там, як халява. Хоч, шось покажу? — ув’язався за нею залицяльник.
— Та шо ти можеш показать! — чмихнула Майя.
— Єсть один прикол у мене, цедзип! — Гена стишив голос до змовницького шепоту.
— А, «колеса» десь намутив… — висловила здогад Майя і наддала ходи.
— Нє. Диви! — спинив її Гена.
Він задрав свій гостроносий стертий черевик. Із носака стримів довгий сталевий шип.
— Ну й шо? — зморщила носик Майя.
— А то, шо дохтор мені це шило до пальця приварив — як дам комусь… Ну, і в штанях у мене штир не хуже. Побачиш — упадеш.
Але Майя вже не слухала. До того ж назустріч плівся неприкаяний Кальман, бовтав руками, голодно витріщався навкруги. Крізь майку-сіточку виднілася пластмасова кругла шайба, що нею була «запаяна» рана в животі.
— Викопали трубу, і шо в тій трубі?! Дірка, йухан! Дірка! Хе-хе! — риторично зареготав Кальман, ляснувши себе по нозі. Він подав Гені п’ятірню, упізнавши сусіда по району, і привітально затряс його руку. На ногах у Кальмана були закороткі спортивні штани з боковими лампасами, що до половини відірвалися і майоріли, як декоративні стрічки.
— От умієш ти кайф обламать, — буркнув Гена печально, дивлячись Майї вслід.
* * *Першу частину труби виволокли з траншеї ушістьох — двоє підважували ломами, двоє тягли за пропущені під нею петлі вірьовки, двоє скеровували, тримаючи по краях. Пабло поспішив перевірити, чи пролізе його кістлявий організм всередину цього циліндра й залишився задоволений результатом. Утім, більшість коритян могли би без зусиль це повторити, а дехто спромігся б навіть роками жити в трубі такого діаметру, побивши всі рекорди древніх кініків.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Помирана» автора Антипович Т.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тарас Антипович Помирана“ на сторінці 26. Приємного читання.