Розділ «ЩЕ ОДНА ПРЕКРАСНА КАТАСТРОФА»

— Кількість! А якість? — повернувся він до Думбадзе. — А якість?

— Це також стане в програмі робіт, — захвилювався Думбадзе.

— Це чудово! — зразу ж відгукнувся Нен-Сагор: — Я дуже радий, що нарешті дочекався того часу, коли не сам буду в світі. Ми домовимося з вами… — Але тут Нен-Сагор згадав про умови конспірації своїх двох гостей і нагло перервав мову, обернувшись знову до трьох мовчазних і скептичних ескулапів.

— Наша заслуга в тому, що ми стали на той постулат, що кожний складовий кольористий промінь сонячного спектра, впливаючи на клітини людського організму, має свої особливі, свої особисті цілющі, лікувальні властивості. Ви розумієте, що коли точно знати ці цілющі впливи кожного променя спектра на кожний з органів людського організму і на центральну нервову систему, то…

Тут Нен-Сагорові несподівано перешкодили. Двері кабінету раптом розчинилися й до нього швидкою ходою ввійшла місіс Ліліан.

Місіс Ліліан була дуже стурбована.

Принаймні вона навіть забула привітатися до присутніх. Вона просто пройшла до діда й заговорила до нього дуже швидко, гаряче й схвильовано.

Ніхто з присутніх, крім асистента Ями, не міг зрозуміти її, бо говорила вона мовою гінді. Але, безперечно, вона прийшла з якимось дуже важливим повідомленням, бо, тільки почувши її перші слова, асистент Яма зірвався з місця й підійшов ближче.

3 сер О сполохано насторожилися.

Альберт Сю, тільки тепер здобувши змогу випростувати над стенограмою втомлену руку, поглянув на місіс Ліліан більше з подякою, ніж з цікавістю.

— Але ж, — пробурмотів сер Овен Прайс, відкопиливши губу, — місіс Ліліан не може похвалитися своєю чемністю: вона так раптово вдерлася сюди, що навіть перелякала мене. Навіть якби сталася десь поблизу пожежа, то й тоді…

— Пожежа? — злякано сахнувся сер Олівер Вебенс. — Де пожежа?!

Він до нестями боявся вогню. Крім того, він трохи задрімав під кінець Нен-Сагорової промови, і розбудив його не так прихід місіс Ліліан, як шепіт його колеги з цим страшним словом — пожежа!

Нен-Сагор у цей час рвучко встав.

— Я прошу пробачити мені,— Є промовив він і хутко попростував до дверей.

Місіс Ліліан пішла за ним. Яма теж нерішуче подався за ними.

— Це мені подобається! — розвів руками сер Овен Прайс. — Нас лишити самих! Нехай навіть трапилося якесь нещастя, але не можна ж так, не попередивши…

— Дійсно, — сер Кеммері теж звів плечі з пихою стопроцентного джентльмена. — Але чи й можна шукати чемності в цій… дикій країні?

Сер Олівер Вебенс негайно ж погодився з своїми двома колегами.

— Як вам сподобалася критика сучасної геліотерапії? — звернувся сер Овен Прайс, терапевт, до Думбадзе. — І це він говорить нам, терапевтам, просто в лице… Альберте, ви все справно нотуєте?