Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА Перші люди на Венері»

— Ой! — незадоволено озвалася Галя. — Аж дві-три доби!

— Так, якщо не більше. Ми не знаємо ступеня активності цього мінералу. Треба буде ще вимірити, якщо Вадим не зробив уже цього. Так чи інакше, але ваше щастя, Галю, що ви були в скафандрі, коли несли зразки. Металева сітка, яка вкриває гумову тканину скафандра, дещо нейтралізувала радіоактивний вплив мінералу. Інакше було б значно гірше. Отож, лежіть і мовчіть. Вам прописаний постільний режим!.. А, Вадиме! Нарешті! Які наслідки?

Втім, навряд чи треба було запитувати Сокола про наслідки його досліджень. Геолог не увійшов, а влетів до каюти. Потім він проробив кілька неймовірних танцювальних рухів, що закінчилися стрибком чи не під саму стелю. Його очі сяяли, ніс і одна щока були заплямовані чорнилом і якимсь червоним хімічним реактивом. Захлинаючись від збудження, Сокіл вигукнув:

— Це інфрарадій, Миколо Петровичу! Сумнівів немає! Вага, величезна радіоактивність, всі інші показники говорять про одне й те ж саме: Галя знайшла солі інфрарадію! Галиночко, чи ж розумієте ви, що це означає? А, та що там казати!

Він кинувся до Галі і розцілував її. Розгублена дівчина тільки руками змахнула:

— Вадиме Сергійовичу, що ви робите! Ой Вадиме Сергійовичу!

Втім, Сокіл не бачив і не чув нічого. Він підбіг до Риндіна, який вже весело сміявся, і так само міцно розцілував його. Потім спинився перед Ван Луном, хотів було обійняти і його, але тут-таки махнув безнадійно рукою:

— Все одно, Ван, ви нічого не розумієте в емоціях. Ні, мені треба заспокоїтися, залишитися на самоті!

Він вибіг за двері, в коридор — і звідти до товаришів долинули його переможні вигуки:

— Є інфрарадій! Ура, є інфрарадій! Ура!

РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ,

що описує досліди з інфрарадієм і небезпечний стан, в якому опинився Вадим Сокіл, що так і не навчився добре стріляти; крім того, розділ розповідає, як було знайдено ультразолото і як був викрадений Ван Лун.

Галі Рижко довелося пролежати не дві-три, а цілих п’ять довгих діб: червоний опух спадав дуже повільно, а головне — не стихав гострий біль. Увечері в дівчини піднімалася температура, і біля неї по черзі вартували Риндін і Ван Лун. Сокіл не виходив з лабораторії, вкрай зайнятий складними дослідженнями властивостей і особливостей інфрарадію. Лише іноді, коли в лабораторії протікали довготривалі реакції, які не потребували спостереження, він сідав коло Галі і з захопленням розповідав товаришам про хід своїх досліджень.

Доводиться визнати, що дівчина багато чого не розуміла в тих розповідях. Мова йшла про нейтрони і фотони, про альфа-, бета— і гамма-частинки, про одиниці виміру радіоактивності, які називалися кюрі і рентгенами. Мова сучасної фізичної хімії виявлялася надто складною для Галини Рижко, яка звикла була пишатися своїми знаннями.

Та й взагалі, правду сказати, розмови про інфрарадій викликали в неї деяку досаду. Адже ж це він, знайдений нею в печері мінерал, наче щоб відомстити, примусив її лежати без руху в той час, як усі учасники експедиції були зайняті напруженою працею. А Галі доводилося додержуватися постільного режиму — не можна було й думати про те, щоб порушити розпорядження Миколи Петровича…

Ван Лун налагодив, нарешті, великий радіопередавач астроплана. І тепер регулярно через кожні дві години він вистукував ключем кілька разів одну й ту ж саму радіограму, адресовану далекій Землі:

— «Говорить «Венера-1», говорить «Венера-1». Слухайте нас, Земля! Вашу радіограму прийняли. У нас усе в порядку. Розшуки ультразолота тривають. Знайдений новий елемент номер сто двадцять — інфрарадій. Обмірковується засіб його доставки на Землю, оскільки це утруднюється сильною радіоактивністю нового елемента. Чекаємо ваших повідомлень. Палкий привіт рідній Землі!»

Це тривало вже кілька днів, але сигнали з Венери, очевидно, не доходили до Землі. Відповіді на радіограму не було. Земля все ще наполегливо передавала той самий заклик до експедиції Риндіна, який вперше прийняв Ван Лун того пам’ятного дня, коли мандрівники знову зібралися в каюті після небезпечних пригод Галі і Миколи Петровича. Тим упертіше Ван Лун продовжував передавати свою радіограму Землі: адже Батьківщина турбувалася за долю аргонавтів Всесвіту.

Крім того, перед мандрівниками постало кілька нових завдань, у розв’язанні яких могла допомогти тільки Земля. Насамперед — як везти назад, на Землю, інфрарадій, який за всіма ознаками був дуже небезпечним вантажем. Адже ж ніхто не міг сказати наперед, як саме буде впливати на новий елемент підступне космічне проміння, крізь потужний потік якого доведеться пролітати міжпланетному кораблю по дорозі на Землю.

А в тому, що інфрарадій надзвичайно небезпечний, — Галя переконалася на власні очі. Це трапилося наступного ж дня після того, як було встановлено, що знайдений нею мінерал дійсно має в собі солі інфрарадію.