Помовчали трохи. Потiм знов.
— Дiду!
— Га?
— Менi з вами скучно.
— Так що менi, на голову стать, щоб тебе розважчти?
— Я до тiтки Ганни пiду. Там же Яришка. Я її скiльки не бачив.
— Як вона дома, то тiльки чубишся з нею, а тут, бач, скучив…
— Я вам i самосаду принесу. Ви ж знаєте, який у тiтки Ганни самосад.
— У мене свiй є не гiрший. Одчепись. Знову помовчали.
— Дiду!
— Га?
— То я пiду. Да?
— От пристав, як сльота до плота! А вроки?
— Так я ж книжку вiзьму i там вчитиму. От поспитаєте в тiтки Ганни тодi.
Я причаївся й думаю: «Ох, i важко у наш час тiкати на безлюдний острiв!»
— Дiду!
— Га?
— Я тiльки на пару днiв. З мене ж усе село смiється пiсля вчорашнього… От якi ви, їй-богу!
— Ото не швендяй, де не треба! Хто тебе у кукурудзу погнав?
Знову помовчали.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тореадори з Васюківки» автора Нестайко В.З. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША яку розсказує Павлуша Завгороднiй Надзвичайнi пригоди Робiнзона Кукурузо та його вiрного друга i однокласника Павлушi Завгороднього в школi, дома та на безлюдному островi поблизу села Васюкiвки“ на сторінці 77. Приємного читання.