TextBook — Капітане, де ви? — напівголосно гукнув я.
І раптом з клубів сивого диму, як сонечко з хмарного неба, вигулькнуло рожеве усміхнене обличчя. Якби не хвацько закручені вуса і не люлька в зубах, оця бездоганно кругла голова цілком могла б правити за зразкову модель якоїсь привітної планети, оточеної густою тютюновою атмосферою.
Та я, визнаю, з неприхованою відразою дивився на оцю неочікувану модель планети курців.
От і маю собі конкурента! Бач, таки встиг випередити мене! А я сподівався, що капітан запише мене у свої супутники без усякого конкурсу.
Тим часом це опудало остаточно випурхнуло з тютюнової хмари і, кульгаючи на протезі, зарипіло до мене з простягненою рукою. Мабуть, нахаба вирішив зі мною ще затоваришувати.
Але я тільки насмішкувато спостерігав за його недоладним маневром.
— На одній нозі вирішили стрибати у космос? — уїдливо запитав я. — Та ви спіткнетесь у першому ж кабінеті медичної комісії.
Я з радістю побачив, як сяюче обличчя мого конкурента одразу спохмурніло. Здорово! Отак двома словами збив з нього пиху!
А він похмуро зупинився, люто вибив просто на долоню попіл з люльки і крижаним тоном відрекомендувався:
— Капітан далекого міжзоряного плавання Небреха. З ким маю честь?
Я закляк на місці.
Сили небесні, що я накоїв! Отак з дурної голови образив легендарного капітана! Та краще б я подавився найбільшим астероїдом!
— З ким маю честь? — знову прогримів владний голос капітана Небрехи.
— Майбутній штурман Азимут, — спантеличено пробелькотів я. — Днями здаю екзамени на атестат космічної зрілості… Прибув згідно з вказаними в об’яві координатами…
— Пречудової — прогарчав космічний вовк. — А я вже не мав і надії, що хтось завітає до мене. Уявіть, якийсь недоумкуватий телепень зірвав мою об’яву! Якби він потрапив до моїх лап…
— Я б йому перший звернув щелепи, — безсоромно збрехав я, щоб якось спокутувати свою мимовільну провину.
Та краще б у цю мить я подавився другим астероїдом, бо капітан презирливо застеріг мене:
— Бережіть свої щелепи, молодий чоловіче. Що це у вас з кишені стирчить? Чи не моя об’ява?
Я почервонів, як пристаркувате світило.
Спостережливий капітан вправно поквитався зі мною!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зоряні мандри капітана Небрехи» автора Ячейкін Ю.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „НАРОДЖЕННЯ АДАМА Із спогадів штурмана Азимута“ на сторінці 6. Приємного читання.