Розділ «Сергій Жадан Динамо Харків. Вибрані вірші»

Армія зробить з тебе людину.

Скільки можна: баби, наркотики,

всі ці ваші молодьожні барбітурати, в конце-то концов!

Давай, малий — сходи в воєнкомат.

Але я їй кажу: ма, ну шо за діла, ма,

який воєнкомат? Ми давно ні з ким не воюємо,

ми — позаблокова країна.

Ти бачила нашого міністра оборони? Ось у нас

вся оборона така. В нас оборона гірша, ніж оборона

Челсі. Короче, ма, я пас, я не піду.

Але мама каже: малий, я вже стара, ось я помру,

і хто про тебе, урода, подбає?

Подивись, малий: хата без ремонту стоїть,

ти, сука, весь клей винюхав,

обої нічим приклеїти. Давай, малий,

сходи в воєнкомат.

Ну, чому, — каже вона, — ти не хочеш піти?

Чому не поговориш з їхнім начальником?

Ну, як чому, — кажу я, — ну, ма, ну як чому?

Як це чому?