Розділ «Сергій Жадан Динамо Харків. Вибрані вірші»

Над обдертим автобусом, що прямує між прерії,

Слобідських поселенців запилений віз

Підповзає під небо без валіз і без віз

В ці зі Сходу ворота, навіть ні, краще — двері.

Тут суцільні пустелі, тут золото й хліб,

Темношкірі мулатки — безсоромні і хтиві,

Перетравлюють спирт майже так, як і флірт,

Сторожкі амазонки сухої землі

П’ють горілку і членствують в комсомольськім активі.

Отже, все як було, всюди сталість часів,

Йде саджання картоплі й дозрівання потенції.

Заплювали автобус діти синіх степів,

А на хвилях чадної гарячої течії

Зависає надірваний блюзовий спів.

Це занепад епохи, це п’янкий декаданс,

Захмелілі ковбої, комуністи і фермери

Заселяють уперто слобожанський Клондайк,

В рурі степу зникає травнева вода,

Й цвинтарі переповнено нічними химерами.

Все прямує вперед, і автобус згори,