Розділ «Сергій Жадан Динамо Харків. Вибрані вірші»

гоять природи розхитаний нерв.

Ґрунт вистигає. Дотик руки

зміщує тіні предметів. Садиби

мітяться сонцем. Важкі будяки,

мов смолоскипи чекають, коли би

трапився кремінь, і купчаться риби

тромбами в синій жилі ріки.

Мов сновидіння на кінчиках вій,

передосіння східна Європа

нині застигло німує, і твій

голос приходить, ніби хвороба

крізь непричинені кимось ворота,

легко, мов пошесть або суховій.

Бачиш сама, що чекає за цим —

наші дерева, недбало убрані

в чорного неба масний антрацит,

наші водойми, відкриті, мов рани,

нас роз’єднали. Замкнуто брами.

Висне повітря, мов зібганий цинк.

2