Вибране (поезія)

Так легкі голуби, на вулицях кинуті,

відчувають смак їжі за мить до годівлі,

так солдат, що за хвилю повинен загинути,

відчува деформації у власному тілі.

Сміх, що має до мене назавтра прийти,

розпізнаю сьогодні поміж плачу я.

За хвилину до того, як з‘явишся ти, -

я тебе передчую.

+ + +

Були дощі.

Потім їх не стало.

Відходили важко, немов помирать.

Зі старого під‘їзду крізь розбиті двері

вийшов рожевий де*енерат.

Біла льоля.

На грудях дзвіночок.

А що треба ще для гарного хлопця?

Вдень лазив смітниками а ввечері виходив

кланятись рожевій маковині сонця.

Вночі блукав