TextBook Перестануть, почухаються та знову:
Ти скажи мнє пачему,
По какому случаю,
Одного тібє люблю,
А десяток мучаю.
Отак і жила та казкова країна «Чукрен».
І якось вийшло так, що мала вона святкувати якесь дуже велике ювілейне свято. Чи то десятиріччя якоїсь події, чи то ювілей якогось громадського дуже важливого чинника одне слово, дуже велике мало відбутися свято. Вирішили святкувати.
От надіходить уже й свято, а чухраїнці чухаються собі помаленьку.
Сусіди з боку нагадують:
— Не прогавте, хлопці!
А чухраінці їм:
— Нічого! Встигнемо з козами на торг.
Та й дочухалися до того, що перед самісіньким святом тик-мик, а святкувати нема з чим. Не підготувалися як слід…
Що маєш робити?
Так вони що втнули? Хитрий народ був. Рік у їх мав 365 день, так вони взяли й ухвалили:
Через те, мовляв, що рік для нас дуже короткий, ухвалюємо, що з цього числа рік у нас має бути на тисячу днів.
Щоб не дуже, значить, поспішати.
3раділи всі дуже…
А заслужена їхня артистка вийшла на сцену в народнім театрі й проспівала художньо:
Віють вітри,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чукрен та чухраїнцi» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чукрен“ на сторінці 2. Приємного читання.