TextBook — Євмен?! Живий?!
— Ні, мертвий!
— Скільки ж літ, скільки зим!
— А ти ж як, Одарко, жива й досі?!
— А що мені зробиться!
Зустрілися друзі дитячих і парубоцько-дівоцьких років. І дід Євмен, і баба Одарка росли колись укупі, і не раз було викахикував Євмен Одарку з комори, коли в Одарки «очі ті були ясненькі, мов той камінь, що блищить». Та віддалась Одарка верст (тоді ще версти були) за сорок од рідного села, і після того не часто вже вони зустрічалися. Так і постаришся.
— Та й куди ж оце, Євмене, ти зібрався?
— Та так… у праходку!
— Пройтись, значить, на старості закортіло?
— Еге ж: у петрівку — мерзлого. А ти куди?
— Та теж так: у праєздку!
— Та то так! Проїхатись — воно веселіш, ніж пір'я на печі дерти!
— І я ж про те! Пожнивували?
— Еге ж! А ви?
— І ми! Зерно стеріг?
— Атож. На горобців кишкав… Курчата пасла?
— Квочки водою обхлюпувала, щоб не квоктали…
— І то діло…
На вокзалі в області дід Євмен і баба Одарка загубили одне одного в натовпі..
Урочисті збори. Зала заллята світлом. Гримить оркестр. Викликають обраних до президії і серед них:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 3. Усмішки, фейлетони, гуморески 1944—1950» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВЕСНА-КРАСНА“ на сторінці 65. Приємного читання.