Розділ «ВЕСНА-КРАСНА»

За це намахає, було, секретар райкому кулаком:

— Ти мені, мовляв, дивись!

Та з Міністерства земельних справ напишуть:

— Звертаємо увагу і т. д., і т. ін. Зобов'язуємо під вашу особисту відповідальність ізжить і т. д., і т. ін.

Та й вже!

Тваринництво підвело: велика рогата худоба й свинарство.

Іще не так Еелика рогата худоба, як свинарство!

Придбав заврайземвідділу собі корову.

Хороша така корова, ряба, сименталполукровка, молода, сумирна така та тиха, як доїш її, тах навіть хвостом не махне.

І молоко в неї біле, запашне і на вершки добре! А хтось узяв її й зурочив! Кому це вже треба було, так і не вияснили. Не їсть корова вдома!

Подавай їй колгоспні корма, хоч ти божу мать співай!

І ясла нові поставили, і хлівець як хлівець!

Думав заврайземвідділу навіть сіна й концентратів підвезти: не їсть!

Навіщо ж ті корма, коли вона не їсть?

Не пропадати ж корові: ходила в колгосп, там і годувалася.

Напасеться разом з колгоспною чередою, зав МТФ підкине там їй чи макухи, чи пійла з дерті наколотить — їсть! А потім сам дубчиком і додому прижене. Прижене та й каже дружині заврайземвідділу:

— Може, самі б і не трудилися? Моя сьогодні не на роботі,— шостий місяць уже хворіє,— так вона прибіжить і видоїть.

Ну, іноді заврайзиха й самі потрудяться, а більше завмитифика прибіжить і видоїть! Отак зглазили корову! Ну, та з коровою ще сюди-туди! А свині вщент оскандалили! От прокляті поросята!

Не встиг зав обняти посаду заврайземвідділу, сидить з дружиною під яблунею, чай п'є, коли дивиться — кабанчик біжить…

Біжить кабанчик, став перед ними й хрюкнув.