Прикрашені фамільними гербами
Й рубінами конаючих сонець, —
Ми повагом пригублюємо вас,
І тішимось найтоншим ароматом,
Ледь схожим на забутий дух троянди.
Очікуємо вторгнення снігів,
Святих і безпорадних наших слів
Перебираємо, забувши їх, ружанці…
Нестерпним видавалося уранці
Тривання це, абсурдне і бліде,
Перенаповнене чужими голосами;
Вульгарні та несамовиті сцени
Одна з-поперед одної спішили
Постати в очу нам,
Зостатись там навічно,
Не допускаючи картин та образів,
Які гніздилися ув іншій парадигмі
І гордували тлумами старців,
Поширених понад усяку міру.
Ховали ми зідхання потай миру
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нічні пастухи буття» автора Москалець Костянтин на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Костянтин Москалець Нічні пастухи буття“ на сторінці 24. Приємного читання.