Володар Перснів: Повернення короля

- Оце так-так! І голос Сема, і обличчя точнісінько. Ну, ти й вдягся! Якби я навіть зустрівся з тобою ніс до носа, і тоді не збагнув би, з ким маю честь… Отже, повернувся з далеких країв? А ми вже боялися, що тебе й не побачимо живим.

- Живісінький, - відповів Сем, - і пан Фродо теж. Він тут неподалік із друзями. Тому й галас: ми бунтувати зібралися… Не набрид вам правитель і його зграя? Я за вами!

- Дуже добре! - сказав Вовнер. - Врешті-решт, хтось почав! Мені весь рік аж кортіло узятись за це, та ніхто не хотів підсобити. До того ж я не міг залишити дружину з дочкою: бандити тут всюди вештаються. Ну, а якщо ви бунтуєте, то й ми з вами!

- А дружина, а дочка? - запитав Сем. - їх і зараз самих залишати небезпечно!

- З ними залишиться Нібс. Якщо думаєш, що він один не справиться, можеш і ти залишитися, - лукаво посміхнувся Вовнер, потім махнув рукою, підкликаючи синів, і вони, тупочучи, побігли до селища.

Сем поспішив до ферми. У глибині просторого подвір’я, на ґаночку перед круглими дверима, стояли дружина Вовнера [269] з дочкою, а під ґанком - юний Нібс із вилами напоготові.

- Обережніше, хлопче! - крикнув Сем ще здаля. - Не пробуй мене підняти на вила, я в кольчузі, Нібсе, нічого не вийде!

Він зістрибнув з поні і вибіг на ґанок. Господарка дивилася на нього, округливши очі.

- Добрий вечір, матінко Вовнер! - привітався Сем. - Добрий вечір, Трояндочко!

- Добрий вечір! - жваво відгукнулася Трояндочка. - Де ж ти пропадав? Усі казали - загинув, а я так із самої весни тебе ждала. Щось ти не дуже поспішав!

- Що вірно, то вірно, - погодився Сем. - Зате зараз я поспішаю жахливо. Ми вирішили розібратися з вашими справами, і на мене чекає пан Фродо. Я тільки забіг побачитися, подивитися, як ви тут живете.

- Пречудово живемо, - сказала матінка Вовнер. - І було б ще краще, якби не ці злодії й розбійники.

- Ну, Семе, біжи, - сказала Трояндочка. - Якщо ти допомагав пану Фродо увесь цей час, не годиться залишати його зараз, коли починаються справжні небезпеки!

Сем онімів від такого несправедливого докору, але йому довелося б витратити тиждень, щоб докладно порозумітися, і тому він круто обернувся, скочив у сідло і натягнув повідця, але Трояндочка встигла зістрибнути з ґанку і підбігти до нього.

- Знаєш, Семе, ти так гарно виглядаєш! - вигукнула вона. - Поспішай! Але будь обережний, будь ласка, і як проженеш лиходіїв - відразу до нас!

У Заріччі вже все вирувало. Повернувшись, Сем застав і юрбу молоді, і близько сотні дорослих, кремезних гобі-тів, озброєних сокирами, кувалдами, довгими ножами та кийками, у деяких були навіть мисливські луки. А з околишніх ферм прибували все нові добровольці.

Розпалили багаття: по-перше, це суворо заборонялося, по-друге, ставало темно. Меррі велів перегородити дорогу на обох кінцях селища. Присланий загін, наштовхнувшись на перешкоду, відразу ж зупинився, а коли стражники втямили, що до чого, більшість, зірвавши пера із шапок, приєдналися до повстанців, а інші потихеньку накивали п’ятами. [270]

Коли Сем з’явився, Фродо розмовляв зі старим Вовне-ром, а околишні жителі стояли навколо щільним гуртом і розглядали їх з цікавістю та подивом,

- З чого ж починати? - запитав Вовнер.

- Поки що не знаю, - сказав Фродо, - спершу треба зібрати відомості. Скільки тут у вас розбійників?