Із водички й мандибурки —
Таке смачне, гейби з курки.
— Файні слова, Іванку, але ти їх нам не говорив.
— Бо ви не просили. Побоялися, напевно, що доведеться доплатити якийсь нещасний крейцер. Тепер ходіть голодні, як пси!
Корчмарі застогнали:
— Ледве ноги волочимо. Щось роби, Іванку.
— Як не можете вже йти, то витягніть цю фіру хоч на гору. А далі я вас повезу. Так вам буде легше.
Леґінь простерся на соломі та й дрімає далі. Корчмарі запряглися, натужилися і потягли воза. Ледве-ледве викотили вгору.
— Вставай, Іванку,— розбудили парубка.— Ми своє зробили.
— Добро,— скочив на землю Іванко.— А тепер ви сідайте на фіру, я вас повезу.
Тримаючи за дишель, леґінь трохи побіг, а потім відскочив і пустив воза з корчмарями, аби сам котився вниз. Фіра так тарахкала, що аж земля гуділа. Зупинилася в долині. Корчмарі, від страху напівмертві, не злізали з фіри — переодягали портяниці...
— Ну, тепер вас поведу на спочинок! — підійшов Іванко. Корчмарі зітхнули і попленталися слідом.
Леґінь підвів їх до дерева:
— Вилізайте на самий вершок, прив'яжіться до гілля і спіть. Тутешні вовки особливо люті!
Корчмарі один за одним видряпалися на дерево і позасинали там, як кури. Серед ночі Йванко пообрубував найнижче галуззя, настелив на землю і ліг собі спати на м'якшому. Вранці корчмарі пробудилися і оторопіли:
— Іванку, хто це обламав гілля?
— Вовки повідгризали.
— А чому не пантрував?
— Та задрімав трохи. Потім залюлюкав — і вони повтікали.
— Як нам тепер злізти?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Як Іванко водив корчмарів» автора Народна творчість на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 3. Приємного читання.