— Біжи,— сказала вона служниці,— і поклич їх сюди!
«Пастухи» прийшли, царівна їх впізнала і стала питать:
— Як ви сюди забрели?
— Тебе шукали. Як бачиш, і під землею найдем. А де ж Кощій?
— Десь полетів по світу.
Вони її просять:
— Як він прилетить, випитай у його гарненько, де його смерть.
Царівна каже:
— Добре. Пристану до нього гарненько, все випитаю.
Як прилетів Кощій Безсмертний, царівна стала його випитувати.
— Який ти сильний, нікого не боїшся, де ж твоя смерть?
А Кощій відповідає:
— Ніхто ще в світі мою смерть не находив і не найде, ніхто мене не вб'є. А смерть моя на морі-океані, на острові Діяні. На тім острові є дуб, а під тим дубом скриня, а в тій скрині заєць, у зайці качка, а в качці яйце, у тому яйці моя смерть.
На другий день приїхав Іван-царевич і Булат-молодець, а царівна й розказала їм, де Кощієва смерть. Сіли вони на добрих коней і поїхали шукать Кощієву смерть. Їхали вони, їхали, поїли весь харч, заголодували. Дивляться — біжить собака. Булат-молодець і каже:
— Уб'ю цю собаку, та з'їмо її.
А собака просить людським голосом:
— Не вбивай мене, добрий молодець, я тобі в пригоді стану.
Їдуть далі, на дереві сидить орлиця. Булат-молодець каже:
— Уб'ю я цю орлицю, з'їмо її.
Орлиця йому:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казка про Кощія Безсмертного» автора Народна творчість на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 3. Приємного читання.