Розділ «ПОДОРОЖ АЛІСИ Фантастична повість»

Але головний стражник не став слухати заперечень. Він схопив своїх помічників за вуха і витяг їх із кают-компанії, зачинив двері й сказав з полегшенням:

— Отепер я розповім спокійно.

Та двері відразу ж одчинилися, і в щілину просунулося вухо непокірного стражника.

— Осмілюсь… — почав він.

— Ні, це неможливо! — Головний стражник притиснувся до дверей худою спиною і закінчив розповідь: — Виявилося, що ці черв’яки розмножуються з неймовірною швидкістю. Так швидко, що за десять хвилин їх уже втричі більше, а за годину — в шістсот разів більше, ніж раніше.

— А чим же вони живляться? — здивувалась Аліса.

— Повітрям, — відповів стражник. — Само собою зрозуміло, повітрям.

— Киснем! — вигукнув у нього з-за спини другий стражник.

— Азотом! — закричав третій.

Головний стражник затулив обличчя вухами від сорому за своїх підлеглих. Аж через п’ять хвилин він заспокоївся так, що міг закінчити розповідь:

— Одне слово, вже за три години весь базар у Палапутрі був на метр завалений черв’яками, колекціонери й торговці порозбігалися хто куди.

— А торговець? — запитала Аліса.

— Торговець у метушні щез.

— Утік, — почулося з-за дверей.

— Гора черв’яків розповзлася навсібіч. Надвечір вона досягла центру міста. Всі пожежні машини, які заливали черв’яків водою і піною з вогнегасників, не могли впоратися з навалою. Черв’яків намагалися палити, труїти, посипати ДДТ, топтати ногами, але все марно. Повітря на планеті ставало менше й менше. Довелося роздати кисневі маски. Тривожні сигнали SOS полетіли з планети Блук в усі кінці Галактики. Та врятував планету любитель птахів Крабакас із Баракаса. Він напустив на черв’яків їдулок — пташок, маленьких на зріст, але таких ненажерливих, що жоден колекціонер, який поважає себе, їх не триматиме: чисте розорення. Врешті-решт черв’яків пощастило позбутися, хоч їдулки заодно пожерли всіх мурашок, бджіл, ос, комарів, метеликів, тарганів, джмелів і жуків-гнойовиків.

— То навіщо ж цей торговець продавав таких небезпечних черв’яків? — запитала Аліса.

— Як — навіщо? Хотів мати прибуток. Мішечок був бездонний.

— Ні, — сказала Аліса, — цього бути не може. Не такий уже він дурний. Адже колекціонери швидко здогадалися, в чому річ.

— Авжеж, не дурний! — крикнув за дверима другий стражник. — Він хотів знищити нашу планету!

— А навіщо?