Розділ «ПОДОРОЖ АЛІСИ Фантастична повість»

— Так, — відповів Другий капітан.

— Авжеж, — сказав Третій капітан.

— А я збиралася летіти на живу планету, — похвалилась Елла. — Це навіть цікавіше, аніж жива туманність. Але боюся, що доведеться попросити злітати туди професора Селезньова.

— А чому? — спитав я. — Адже це ви тепер у нас фахівець із надвеликих тварин.

— Я полечу з капітанами.

— Але ми летимо в іншу галактику! Це тривалий і важкий політ.

— Не сперечайтеся зі мною, — сказала рішуче Елла. — Я все обдумала. Не можна нам розлучатися так надовго.

— А як же діти? — спитав Перший капітан.

— Діти залишаться з бабусею. Вона не кожен день танцює у Великому театрі. Забиратиме їх на суботу й неділю з дитсадка.

Тоді Перший капітан знічено поглянув на своїх друзів.

І Другий капітан на знак згоди схилив голову.

І Третій капітан на знак згоди підняв одну із шести рук.

— Не забудьте, — нагадала мені Елла, яка, здається, не мала сумніву, що вмовить трьох капітанів, — що ви обіцяли мені знайти живу планету. А я привезу вам найдивовижнішу тварину, яку ми зустрінемо в сусідній галактиці…

“Пегас” першим стартував із Місяця. Ми поспішали, бо звірів треба було якнайшвидше привезти в зоопарк і створити їм нормальні умови. Капітани й Елла провели нас до корабля і побажали щасливої дороги. “Пегас” піднявся над Місяцем і взяв курс на Землю.

Я спустився в трюм подивитись, як себе почувають наші звірі. Більшість кліток стояли порожні. Звірів було малувато. Порожнювала й клітка, в якій раніше сидів пірат Крис. Ми висадили його і двох його помічників на планеті, де він накоїв стільки лиха. Там уже знають, як покарати пірата.

Я простяг склісу останній оберемок сіна. Скліс притиснувся боком до ґрат, щоб я його почухав.

У трюм зайшла Аліса. За нею вервечкою дріботіли кущики.

— Ну як, — спитав я, — буде про що розказати в школі?

— Хіба про все розкажеш? — знизала плечима Аліса. — Все одно не повірять.

Вона взяла швабру й заходилася допомагати мені мити клітки.