Ми й далі затято мовчимо.
По обличчю вчительки поповзли червоні плями.
— В чём дело, дети? Почему вы молчите?.. Ваня Петренко, отвечай мне, в чём дело!
Вона завжди зверталась до Ванька, коли траплялася якась подія в класі. Чомусь була переконана, що мій товариш причетний до всіх витівок.
А все — Ванькова чесна натура. Ніколи не може змовчати, завжди так і вискочить із своїм дурним язиком.
Якось ми писали диктант. З російської мови.
— «Полы сыры», — диктувала нам учителька. — Написали, дети?
Банько, червоний як рак, підняв руку.
— В чём дело, Петренко?
— Варваро Іванівно, я цього не буду писати!
— Почему?
— Бо воно соромітне...
Так і зірвався диктант через Ванькову заяву. Ми давилися сміхом, хихотіли, підштовхували один одного ліктями, показуючи оті злощасні два слова, що на них звернув свою цнотливу увагу Ванько, і наробили стільки помилок, що у Варвари Іванівни аж волосся сторч стало!
Відтоді Варвара Іванівна завжди з певною підозрою ставилась до Ванька: чи не викине він чергового коника!
Тож не дивно, що зараз учителька в першу чергу звернулась до Ванька:
— Отвечай же, Петренко!
Ванько зітхнув, звів на вчительку чесні очі:
— Варваро Іванівно, ми вже не дєті!
— Кто же вы? — вражено запитала Варвара Іванівна.
— Ми товаріщі!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «На коні й під конем» автора Дімаров Анатолій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА. БЛАКИТНА ДИТИНА“ на сторінці 31. Приємного читання.