Розділ «Георгій Брянцев ГОЛУБИЙ ПАКЕТ»

— Він і тебе може виказати…

— Я думав про це, — признався Заболотний. — Та вже б краще мене…

— Не кажи дурниць! — перервав його Чорноп'ятов. Заболотний похнюпився.

— Думав я і ось над чим: чому він раніше мене не виказав? Йому б це нічого не коштувало. Значить, невигідно…

— Не розумію, — зауважив Чорноп'ятов.

— Може, я не так сказав, — виправився Заболотний, — але мені здається, що йому нецікаво було виказувати мене одного. Він хотів дізнатися, хто стоїть за моєю спиною.

— Він твій шуряк?

— Еге, він жонатий на моїй рідній сестрі.

— Гм!.. Цікаво, як вона поставиться до того, що Готовцев — зрадник.

— Клавдія задушить його своїми руками! — страшенно хвилюючись, промовив Заболотний: — За це я ручуся головою. Дозвольте мені поговорити з нею, і ви переконаєтеся…

— Стривай, Стьопо… підожди… Давай обдумаємо все з усіх боків.

Об одинадцятій годині вечора закрита тюремна машина привезла Туманову в гестапо.

В кабінеті Штауфера, крім нього і гестапівця в цивільному, був хазяїн кафе Ціглер. Туманова збагнула, що її викликали сюди для очної ставки.

Її посадили на те місце, що й ранком.

— Цей чоловік вам, звичайно, теж незнайомий? — запитав її Штауфер, не приховуючи іронії.

— Ви вгадали, — відповіла розвідниця.

Ціглер обурився. Він не сподівався такого нахабства.

Ляснувши себе по стегнах, товстун докірливо похитав головою.

— А ви її добре запам'ятали? — запитав Штауфер.

— Звичайно, я б упізнав її серед тисячі! — запевняв Ціглер.