СКІФСЬКА ОДІССЕЯ

а тут степи, — що неба, що степів!

Наприклад, їхній звичай похоронний.

Що б тут робив міфологічний дід?

Тут, може, треба декілька Харонів —

царя транспортувати на той світ.

Бо їде цар з рабами і скарбами,

царя везуть вози і шарабани.

Жертовна кров стікає з вівтаря,

ревуть бики, мекекають овечки.

І мертві слуги мертвого царя

тримають мертвих коней за вуздечки.

Страшне у скіфів дійство похоронне!

Ольвійський грек, бувало, похолоне.

Спочатку возять мертвого царя,

щоб сорок днів усі за ним ридали.

Рабиня, як зацьковане звіря,

тремтить, чекає, що її придавлять.

Мужів найкращих пробирає дріж.

Отак живеш, стараєшся, воюєш, —

обличчя дряпай, вухо собі ріж,