СКІФСЬКА ОДІССЕЯ

— Чого ревеш, нікуди я не дінусь, —

сказав той грек, мабуть, приблизно так.

І вже ніхто його не дочекався,

мов ухопив його який хапій.

Дніпром допливши, де тепер Черкаси,

він завернув у річечку Супій.

І п’ять віків, ще й десять літ по двісті

нема про нього чутки ані вісті!

І та печаль давно вже не скорбота.

І що тепер про себе розповість

античний грек, сучасник Геродота,

негоціант з ольвійських передмість?..

Він був живий, не древній, не міфічний —

з тих клопітних для Греції часів,

коли потенціал демографічний

на чорноморськім березі осів.

І збудувавши Ольвію і Тіру,

Пантікапей, Німфей та Херсонес,

купці з Мілету, вихідці з Епіру

жили на скелях, ближче до небес.