Розділ «ПІСНЯ ВОСЬМА»

Далі співав, як ахеїв сини Іліон руйнували,

515] Зі схованки ринувши враз і порожнім коня залишивши.

Як – хто куди – плюндрувати розбіглися місто високе,

Як Одіссей, наче грізний Арей, в Деїфоба домівку

Кинувся вдвох з Менелаєм, до мстивого бога подібним.

Там він, – співав той, – наважився стати до бою страшного

520] І переміг при сприянні великої духом Афіни.

Так той виспівував славний співець, Одіссей же від жалю

Танув слізьми, шо з повік струмками спливали на лиця,

Наче ридає дружина, припавши до любого мужа,

Що за людей і вітчизну свою наложив головою,

525] Щоб від дітей і від міста загибелі день одвернути;

Бачачи, як він конає і в смертних здригається муках,

Тужно голосить над ним і ридає, а ззаду жорстокі

Ратиш удари на спину вже падають їй і на плечі,

Гонять в полон на роботу тяжку, на поталу й наругу;

530] В'януть їй лиця від горя, що жалем до неї проймає, –

Жалісно так в Одіссея з-під брів його сльози лилися.

Все ж удавалось від інших йому свої сльози ховати,

Тільки один Алкіной догадався й таки їх помітив,