Розділ «ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША»

Так говорив він, і в відповідь весело зареготали

Всі женихи, й відлягло в них на серці від гніву тяжкого

На Телемаха. Свинар поніс тоді через господу

Лук і його велемудрому дав Одіссеєві в руки.

380] Вмить він гукнув годувшіьницю й мовив старій Евріклеї:

«От що звелів Телемах, розумна моя Евріклеє!

Позачиняй усі двері в господу на засуви щільно.

Вчує ж яка з челядинок чи стогін, чи крик чоловічий

В замкнених наших покоях, ні одна з кімнати за двері

385] Хай не виходить, хай тихо сидить біля праці своєї».

Так він промовив, у неї ж безкрилим лишилося слово,

І до кімнат, де жили вони, двері сама зачинила.

Вискочив мовчки тоді із дому Філотій за двері

Й браму замкнув, що веде в обгороджене муром подвір'я.

390] Біля сіней корабельна там линва лежала, з начосів

Звита папірусних. Нею він засув зв'язав на воротях,

А повернувшися, сів у крісло, з якого підвівся,

Й на Одіссея зорив. А той на свій лук роздивлявся,

Так його й сяк уважно з усіх розглядаючи боків,

395] Чи не сточили ще рога в відсутність господаря черви.