Розділ «ПІСНЯ ДВАДЦЯТА»

Під гомінким передсінком вони своїх кіз прив'язали,

Сам же Мелантій тоді Одіссеєві мовив глузливо:

«Що ж ти, приблудо, у домі тут будеш усім докучати

Жебрами цими? А чи не забрався б відціль ти за двері?

180] Не розминутися нам із тобою, я бачу, сьогодні,

Поки моїх кулаків не скуштуєш. Вже надто нахабно

Жебраєш ти! Тож учти і в інших бувають ахеїв».

Так він кричав. Але змовчав йому Одіссей велемудрий,

Лиш головою хитнув, лихе замишляючи в серці.

185] Третім Філотій до них підійшов, пастухів розпорядник,

Ялівку для женихів він пригнав і козлів найжирніших.

Перевезли перевізники їх, що із суші на острів

Інших людей перевозять – усякого, хто прибуває…

Під гомінкий передсінок худобу свою прив'язав він,

190] Сам підійшов до Евмея й почав свинопаса питати:

«Що це за гість, свинопасе, останніми днями з'явився

В нашому домі? З люду якого походженням може

Він похвалитися? Звідки він родом, де батьківська нива?

Злидень він справжній, а вигляд у нього вождя чи державця.

195] В мандри для горя й біди людей посилають безсмертні,