— А що, коли викликати трьох-чотирьох агентів, причетних до цієї версії, і вибити у них зізнання?
— За вашим викликом прибудуть агенти, які побували в руках у росіян? — спитав Хуппенкоттен.
— Вони зізнаються і в тому, що росіяни навмисне їх відпустили, щоб надати більшої віри дезінформації.
Хуппенкоттен подивився на Мюллера майже здивовано і водночас схвально.
— На гірший випадок, ця ваша думка може здатися. Я доповім про цю ідею. Як група «Два ікс»?
— Роботу розгорнуто. Уже закинуто понад сорок осіб.
— І тільки?
— Я проводжу дуже суворий відбір.
— Врахуйте, Мюллер, у цій операції зацікавлений сам Гіммлер. Сподіваюся, ви розумієте, як далеко націлений цей його задум? Ідеться про врятування наших ідеалів навіть на випадок воєнної катастрофи.
— Я розумію це.
— В успіхові цієї справи і ваша особиста доля.
Мюллер розуміюче нахилив голову.
— Гіммлер ніколи не помилявся. Росіяни завтра стануть противниками своїх сьогоднішніх союзників, і ми на цьому повороті історії підключимось до нових ворогів комуністів не з голими руками.
— Як справи у Франції?
— Про цей фронт не думайте. Там війна — велика гра. Якщо буде потрібно, ми пропустимо їх у Німеччину без жодного пострілу. Судячи з усього, вам доведеться перебазуватися далі на захід. Я випадково прочитав наказ, згідно з яким за евакуацію відповідаєте ви. Це треба поламати. Придумайте мотиви для цього. Нехай Зомбах сам мізкує, як вивезти звідси свою колимагу. Ви перед рейхсміністром відповідаєте за збереження справи «Два ікс» і повинні дбати тільки про це. Між іншим, евакуація і вам на руку. Залишайте агентів прямо тут. Робіть цей посів і при дальшому просуванні на захід.
— Я вже роблю це. Тільки поки що я відсилав їх ближче до фронту.
— Чудово! — Хуппенкоттен поглянув на годинник. — Треба піти попрощатися з Зомбахом.
У Зомбаха Хуппенкоттен був майже веселий.
— На щастя, полковнику, поки що нічого такого, що давало б привід вважати «Сатурн» колективом сліпців, а росіян — геніальними дезінформаторами, я не виявив. Це було б занадто, хіба не так?
Зомбах не відповів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «"Сатурна" майже не видно» автора Ардаматскій Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта «САТУРНА» МАЙЖЕ НЕ ВИДНО“ на сторінці 37. Приємного читання.