Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

Де перебуває підводний човен, чому він не відповідає на подавані йому гасла? — непокоївся помічник капітана «Каймана». З відомостей, одержаних через різні спостереження, він знав, що в цей час в районі Лебединого острова перебувають один військовий корабель та один цивільний літак, але це не становило загрози для першокласного підводного човна-розвідувача з кваліфікованим командиром і таким енергійним та досвідченим агентом, як Анч. За всіма розрахунками нічого з човном трапитись не могло. Але радіостанція чогось мовчала. Особливо це почало хвилювати командування «Каймана», коли тричі минули умовлені для радіозв'язку години.

Вночі «Кайман» завжди перебував в одному місці. Капітан пароплава-бази і командир підводного човна заздалегідь визначили те місце для своїх зустрічей. Воно було далеко від постійних шляхів пасажирських і торговельних пароплавів, а також поза районами, що їх одвідують рибалки. Там уже відбулася одна короткочасна зустріч для передачі підводному човнові балонів із стиснутим киснем. Умовились, що удосвіта і ранком, приблизно годину після сходу сонця, «Кайман» патрулюватиме там про всяк можливий випадок — псування радіостанції чи якоїсь аварії з човном.

Всю шквальну ніч прокрейсував «Кайман» поблизу того місця, не віддаляючись більше ніж на дві-три милі. Посувався він найменшим ходом і, коли б це було потрібно, міг за одну хвилину «попсувати» свої машини й розпочати «ремонт» на плаву. Вахтовий дістав наказ стежити якнайпильніше за вогнями в темряві. Проте за весь час цього плавання на одному місці ніхто ніде не виявив жодного вогника, жодного силуету корабля або хоч би маленького човника. Так само ніякими новими відомостями не міг похвалитися черговий радист.

Надходив ранок, численні біноклі спрямовувались кругом на обрій, але так само без ніяких наслідків. Старший помічник тепер весь час перебував на капітанському містку. Поруч нього стояв капітан і кожні десять хвилин стиха доповідав йому, що нічого поки що не виявлено. За обрієм показалося сонце, пішло швидко вгору, і до кінця умовленого крейсування залишилися хвилини За розкладом попередніх днів «Кайман» мусив скінчити ремонт «попсованих» машин і відбути свій круговий рейс за щоденним маршрутом. Минула година. Капітан запитливо подивився на свого старшого помічника.

— Продовжимо передранішнє крейсування, — сказав агент. — Збільшіть тільки довжину нашого шляху і дайте наказ посилити спостереження.

Це була остання спроба шукати човен у відкритому морі. Можна було б піти в напрямі Лебединого острова, тримаючи курс на місце, звідки востаннє сповіщав про себе підводний човен. Але агент на це не наважувався.

«Кайман» продовжував крутитись навколо умовленого місця. Незабаром з борту «Каймана» в повітрі на обрії помітили крапку. Над морем з'явився літак.

IX. ГОНИТВА

Перед ранком вахтовий на «Буревіснику» звернув увагу на човен поблизу есмінця. Човен прямував до корабля.

— Ей, на есмінці!

Голос звучав хрипло, надтріснуто. Чути було, що гукає вже немолода людина.

— Ей, на есмінці! — знову повторили з човна.

— Хто такий? — запитав вахтовий.

— Рибалки! Дозвольте підійти!

— Підходьте!

Човен пішов сміливіше, і коли наблизився до «Буревісника», вахтовий при світлі притрапового вогню розглядів двох людей: одного — старого діда, а другого, що веслував, — середніх років.

— За яким ділом? — спитав вахтовий начальник.

— Нам командира, товариша Трофімова! — відповів старий.

— Спить командир. Приїздіть годин через дві, як зійде сонце.

— Ждати не можна — відомості важливі: пірати в морі шхуну «Колумб» захопили.