Розділ «Частина друга Про Румцайса та розбійницького сина Ціпісека»

Була вона ще маленька і не запам'ятала всього, що сказав їй Волшовечек.

Румцайс мерщій застромив ноги в чоботи, вхопив Манку та Ціпісека, і вони побігли до озера.

На озері справи були вже кепські. Гребля сунулась, ще мить — і розвалиться.

— Підіпріть мені ноги! — крикнув Румцайс Манці й Ціпісекові.

Вони підперли йому ноги, і Румцайс великою своєю румцайсівською силою почав тримати греблю.

Коли вода пробилася поряд, затулила те місце долонею Манка. А коли забризкало ще далі, Ціпісек заткнув щілину мізинцем.

Отак Румцайс урятував греблю. Князю й княгині довелось заплатити господарям за чотири спущені ставки, а панові імператору дати дев'ять дукатів лікарям.

19. Як Румцайс дмухав назустріч завірюсі

Одного разу прихилив Румцайс вухо до землі та й каже:

— Чую я, як од Відня поспішає гонець. Але часу досить. Йому сюди їхати ще сім австрійських миль.

Вирушив Румцайс з дому і зустрів гінця на роздоріжжі. Був то чолов'яга в білому каптані, а саме такі посланці носять таємні доручення його імператорської величності.

— Із чим їдеш? — гукнув йому Румцайс.

А що вигукнув він по-румцайсівському, із гінця таємні доручення так і посипалися.

— Його імператорська величність наказує панові князю, щоб не лаявся тільки по-французьки й по-німецьки. А хай трішки лається і чеською мовою, щоб його за це в Їчині дужче любили.

— І чого тільки немає в голові у його величності! — промовив сам собі Румцайс і відпустив гінця їхати далі.

І от уже третій день ходять по Їчину князівські слуги — скликають людей на ринковий майдан, де пан князь буде лаятися по-чеськи.

Румцайс сказав:

— Аби тільки з цього діла не стало знову якоїсь біди для міста.

Узяв він Манку та Ціпісека, і всі троє теж пішли на ринок.

На високому помості посеред майдану сидів пан князь, а під помостом сиділа княгиня в золотому кріслі. Князь був одягнений в артилерійську куртку — щоб його прокльони гриміли, мов постріли з гармати.