Розділ «Твардовський»

І горщик з полиці.

«Ей, не бийсь, – кажу, – Твардовський!

Ґвалт, рятуйте, люде!

Бо вилаю по-московській, —

Сором слухать буде».

А тим часом скік к одвірку —

Ну цапом стрибати!

З прогонича зуздрів дірку —

Та й шморгнув із хати.

«Ой, держіть, ловіть псяюху!» —

Усі загукали,

А псяюхи нема й духу:

Поминай, як звали!

«Жінко люба, годі плакать, —

Твардовський озвався, —

Хотів з чортом вас посватать, —

Та й чорт одцурався.

Мабуть, всі чорти – бурлаки,

Та ще й розум мають,

Знають, де зимують раки, —