Розділ «ШЕВЧЕНКОВІ»

Козаки й гетьмани.

І святі кістки біліли

Спалених в Варшаві;

І могили кровавили

Прадіди безглаві.

Мабудь, ти учивсь співати

На руїнах Січі,

Де ще рідна наша мати

Зазирає в вічі;

Де та бідна мати просить

Кожну душу щиру,

Хто по світу кобзу носить,

Щоб співати миру

Про козацтво незабутнє,

Вірне, стародавнє,

Про життя козацьке смутне,

Смутне, але славне.

Знаю ж, братику рідненький,

Як учивсь ти грати:

Ти послухав теї неньки —