Розділ «Акт 1»

До нього все, що є лихого в світі,

Зібралось), він з західних островів

Зібрав до себе кернів, галловгласів.

Йому всміхалась доля, та недовго.

Макбет одважний (варт його так звати),

На злість фортуні, видобув меча,

Що парував від крові супостатів,

І, як слід одважному, пробив мечем дорогу

До самого злочинця. Ще ж не мовив

Йому ні слова, як уже розтяв

Його надвоє з голови до п’ят.

І голову його прибив на наших шанцях.

Дункан

От добрий родич! от одважний лицар!

Вояк

Та звідки сонце сходить, звідти й туча

Надходить – громова і топить кораблі;

Так доля привела недолю. Слухай, слухай,

Шотландський владарю! одвага збройна

Втікать упертих кернів научила,