TextBook По хвилях вітри сновигають заблукані поповзом,
і ніч виїжджає з-за обрію темряви повозом.
Блідим по воді молоком розіллється блиск місяця;
мов прапор, хмаринки на щоглах повісяться.
Сердито тайфун лопотав корогвами, мов косами;
чардак колихався, обсипаний густо матросами.
Ночами та днями пливуть кучугурами хвиль напросто,
давно не вітав їх зелений на дереві паросток.
Гей, дні, на широких морях перебуті чи вузинах!
Все скоро минає, скоріше від лоскоту пужална.
Темп часу не став, у бігу все шалене прискорення.
Із серця біль рвав, видирав до саміського кореня.
Та де б не поїхав, гонило за ним завжди чучело;
у серці гонило щось дивне його та все мучило.
Минають південні моря із містами, де пагоди.
Ніде вже не можна знайти цьому серцеві злагоди.
П о я с н е н н яНа дворі буревій,
у корчмі портовій
на столі в чарці джин.
Нещасний, нещасний,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Привітання життя» автора Антонич Богдан-Ігор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Баляда про тінь капітана“ на сторінці 3. Приємного читання.