Айвенго

Минуло майже сто тридцять років з тих пір, як в битві при Гастінгсі норманський герцог Вільгельм Завойовник отримав перемогу над англосаксонським військами і заволодів Англією. Англійська народ переживає важкі часи. Король Річард Левове Серце не повернувся з останнього хрестового походу, узятий в полон підступним герцогом Австрійським. Місце його погребіння невідомо.

Тим часом брат короля, принц Джон, вербує собі прихильників, маючи намір у разі смерті Річарда усунути від влади законного спадкоємця і захопити престол. Спритний інтриган, принц Джон сіє смуту по всій країні, розпалюючи давню ворожнечу між саксами та норманами.

Багатий землевласник Седрік Ротервудскій не залишає надію скинути норманське ярмо і відродити колишню могутність саксів, поставивши на чолі визвольного руху нащадка королівського роду Ательстана Конінгсбургского. Однак дурнуватий сер Ательстан у багатьох викликає недовіру. Щоб поліпшити авторитет Ательстанап у суспільстві, Седрік мріє одружити його на своїй вихованці, останньої представниці роду короля Альфреда. Коли на шляху цих планів встала прихильність леді Ровени до сина Седріка, Уілфреда Айвенго, Седрік вигнав сина з батьківського дому і позбавив спадщини.

І ось тепер Айвенго в одязі пілігрима таємно повертається з хрестового походу додому. Недалеко від батьківського маєтку його наздоганяє загін командора ордену храмовників Бріана де Буагільбера, який направляється на лицарський турнір в Ашбі де ля Зуш. Через негоду, він вирішує просити у Седріка заночувати.

Гостинний дім благородного вельможі відкритий для всіх, навіть для єврея Ісака з Йорка, який приєднується до гостей вже під час трапези. Коли гості розходяться по своїх кімнатах, пілігрим радить Ісааку непомітно покинути будинок Седріка — він чув, як Буагільбер віддавав слугам наказ схопити єврея, як тільки він подалі від'їде від садиби. Ісаак, який розгледів під одягом юнака шпори, в подяку дає йому записку до родича-купця, в якій він просить позичити пілігриму зброю і бойового коня.

Турнір при Ашбі, що зібрав увесь цвіт англійського лицарства, та ще в присутності самого принца Джона, привернув загальну увагу. Лицарі-організатори, в числі яких і зарозумілий Бріан де Буагільбер, з упевненістю беруть одну перемогу за іншою. Але коли, здавалося, результат турніру вирішено, на арені з'являється новий боєць з девізом: «Позбавлений спадщини» на щиті, який безстрашно викликає на смертний бій самого тамплієра.

Кілька разів сходяться супротивники, і списи їх розлітаються уламками. Всі симпатії глядачів на стороні відважного незнайомця — і йому щастить: Буагільбер падає з коня, і поєдинок визнають закінченим. Тоді лицар б'ється по черзі з усіма іншими та перемагає. Як переможець він повинен вибрати королеву кохання та краси, і, граціозно схиливши спис, незнайомець кладе вінець до ніг прекрасної Ровени.

На другий день проводиться загальний турнір: партія лицаря позбавленого спадщини бореться проти партії Бріана де Буагільбера. Тамплієра підтримують майже всі зачинщики. Вони тіснять юного незнайомця, і, якби не допомога таємничого Чорного Лицаря, йому навряд чи вдалося б удруге стати героєм дня. Королева кохання і краси повинна покласти на голову переможцю почесний вінець. Але коли маршали знімають з незнайомця шолом, вона бачить перед собою блідого як смерть Айвенго, який падає біля її ніг, стікаючи кров'ю від ран.

Тим часом принц Джон отримує з гінцем записку: «Будьте обережні — диявол спущений з ланцюга». Це означає, що його брат Річард отримав свободу. Принц в паніці, в паніці і його прихильники. Щоб заручитися їхньою вірністю, Джон обіцяє їм нагороди і почесті. Норманському лицареві Морісу де Брасі, наприклад, він пропонує в дружини леді Ровену — наречена багата, гарна і знатна. Де Брас в захваті і вирішує напасти на загін Седріка по дорозі з Ашбі додому і викрасти прекрасну Ровену.

Седрік гордий через перемогу Айвенго, та він як і раніше не бажає пробачити його. Седрік Сакс з важким серцем відправляється у зворотньому шляху. По дорозі до кавалькади Седріка і Ательстана Конінгсбургского приєднується Ісаак з Йорка з дочкою Ревеккою. Вони теж були на турнірі і тепер просять взяти їх під захист — не стільки заради себе, скільки заради хворого друга, якого вони супроводжують. Але варто подорожнім заїхати вглиб лісу, як на них накидається численний загін розбійників і всіх беруть в полон.

Седріка і його супутників везуть в укріплений замок Фрон де Бефана. Ватажками «розбійників» виявляються Буагільбер і де Брасі, про що Седрік здогадується.

Де Брасі між тим з’являється у леді Ровени і, в усьому зізнавшись їй, намагається завоювати її розташування. Однак горда красуня непохитна і, лише дізнавшись про те, що Вілфред Айвенго теж в замку (а саме він перебував у ношах Ісаака), молить лицаря врятувати його від загибелі.

Леді Ревеккі загрожує ще більша небезпека. Полонений розумом і красою дочки Сіону, до неї загорівся пристрастю Бріан де Буагільбер, і тепер він умовляє дівчину тікати з ним. Ревекка готова обрати смерть, аніж ганьбу, але її повна обурення відповідь лише зароджує в храмовнику впевненість, що він зустрів жінку своєї долі.

Тим часом до замку стягуються загони вільних йоменів, яких привели врятовані слуги Седріка. Облогою керує Чорний Лицар. Під ударами його величезної сокири тріщать і розпадаються ворота замку, а камені і колоди, що летять на його голову зі стін, докучають йому не більше дощових крапель.

Пробравшись в метушні битви в кімнату Айвенго Ревекка розповідає прикованому до ліжка юнакові, що відбувається навколо. Картаючи себе за ніжні почуття до іновірця, вона не в силах покинути його в настільки небезпечний момент.

Лицар смертельно ранить Фрон де Бефа, бере в полон де Брасі. І що дивно — гордий норманн після кількох сказаних йому слів беззаперечно підкорюється своїй долі. Раптом замок охоплює полум'я. Чорний Лицар ледь встигає витягнути Айвенго. Буагільбер хапає Ревекку і, посадивши її на коня одного з невільників, намагається вирватися з пастки. Однак в погоню за ним кидається Ательстан, який вирішив, що храмовник викрав леді Ровену. Гострий меч тамплієра з усією силою обрушується на голову злощасного сакса, і той замертво падає на землю.

Покинувши напівзруйнований замок і подякувавши вільним стрільцям за допомогу, Седрік, разом з тілом Ательстана, відправляється до його маєтку, щоб віддати померлому останні почесті. Розлучається зі своїми вірними помічниками і Чорний Лицар — його мандри ще не закінчені. Ватажок стрільців Люкслі дарує йому на прощання мисливський ріг і просить сурмити в нього в разі небезпеки. Відпущений на волю де Брасі щодуху скаче до принца Джона, щоб повідомити йому страшну звістку — Річард в Англії. Боягузливий і підлий принц посилає свого головного прибічника Вольдемара Фіц-Урса захопити, а ще краще вбити Річарда.

Буагільбер ховається з Ревеккою в обителі лицарів Храму Темплстоу. Гросмейстер Бомануар, який приїхав до храму з перевіркою, знаходить безліч недоліків, в першу чергу його обурює розбещеність храмовників. Коли ж він дізнається, що в стінах храму укривається полонена єврейка, що, цілком ймовірно, знаходиться в любовному зв'язку з одним з братів ордена, то вирішує влаштувати над дівчиною суд, і звинуватити її в чаклунстві. Суворий аскет Бомануар вважає, що страта єврейки послужить очищенням за любовні гріхи лицарів Храму. У блискучій промові, що здобув співчуття навіть її супротивників, Ревека відкидає всі звинувачення Бомануара і вимагає призначення поєдинку: нехай той, хто зголоситься захистити її, мечем доведе її правоту.

Тим часом Чорний Лицар, пробираючись лісами, наштовхується на засідку Фіц-Урса. Лицар розкриває нарешті своє інкогніто: він — Річард Плантагенет, законний король Англії. Не залишається в боргу і Локслі: він — Робін Гуд з Шервудського лісу. Тут компанію наздоганяє Уілфред Айвенго, що їде з Сен-Ботольфского абатства, де він одужував від ран, в замок Конінгсбург.

Вимушений чекати, поки його прихильники зберуть достатньо сил, Річард відправляється з ним. У замку він умовляє Седріка пробачити непокірного сина і віддати йому в дружини леді Ровену. До його прохання приєднується і воскреслий, вірніше, ніколи не вмиравший, а всього-на-всього оглушений сер Ательстан.