Орієнталізм

Іоанн Сеґовійський, 85, 160

Ірак, 130, 146, 392, 420

«Іродіада» (Флобер), 237

«Ісламська енциклопедія», 368

іслам: «поганий» Схід філологів, 133, 186; християнська репрезентація, 84 — 95, 97 — 99, 110, 226, 272; як завойовницькі походи, 82 — 83, 85, 98, 101 — 103, 123, 267, 347, 392, 393, 394; сучасні догми, 388 — 389; Данте про, 94 — 96, 97; «поразництво», 407; символ чужинця, 97, 271; сутність «шатра й племені», 141, 304, 398; заперечення західного домінування над Сходом, 100 — 103; Ґібб про, 141 — 142, 319, 357 — 368; гегемонія, 83, 267;

вивчення між війнами, 330 — 333, 336 — 352, 359 — 360; Макдональд про, 273, 320 — 321, 358 — 359; Массіньйонові ідеї про, 346 — 352; містицизм у, 273, 328, 346, 347 — 348; захоплення Наполеона, 111, 431; усвідомлюється як доктринальний обман християнства, 82, 84, 85, 86 — 87, 90 — 92, 97 — 99, 272; скоріше політичний, ніж духовний інструмент, 200; реінтеґрація з Заходом, 331 — 333, 362; релігія опору, 346, 348; релігійна толерантність, 272, 360; «повернення», 143, 292, 410; Шлеґель про, 132 — 133, 198; Скотт про, 136 — 137; як культура ганьби, 69 — 70; мовчання та артикуляція у, 366, 414 — 415; Сміт деміфологізує, 305 — 307; статичний чоловічий орієнталізм, 271; фон Ґрюнебаум про, 383 — 388, 394; страх Заходу перед, 82 — 84, 101 — 103, 124, 327 — 328, 329, 337, 372. Див. також араби; Близький Схід

«Іслам в дзеркалі Заходу» (Ваарденбурґ), 272

«Іслам і капіталізм» (Родінсон), 336

ісламське право, 71, 91, 272 — 273, 330 — 331, 360; Ґібб про, 362 — 363

«Ісламські поняття революції» (Льюїс), 407 — 408

Ізмаїл, 346, 350

Іспанія, 11, 31, 83, 101, 112, 125, 394, 407 {495}

«Істинна природа самозванства» (Прідо), 99

«Історична картина французької ерудиції», 168 — 169

«Історичні фраґменти» (Буркгардт), 271

історія: альтернатива релігійно-етнічному підходу, 421, 453; арабів вважають вільними від, 298 — 299, 305, 360 — 362; Бальфур про орієнтальну історію, 47 — 49; «Кембриджська історія ісламу», 391 — 392, 453; культурна, Ренанова, 193 — 194; і сутнісне бачення орієнталізму, 131, 300, 311 — 312, 319; і геополітичне знання, 24 — 25, 27, 71; ідей, та орієнталізм, 38 — 39, 173, 395 — 396; накладення наукової типізації на, 300, 336 — 337; Льюїс про застосування, 413 — 414; витворена людьми, 15, 77, 154; у явному орієнталізмі, 268; Маркс про необхідність трансформації, 202 — 203; як оповідь, 213 — 216, 310, 311, 320; Сходу у XVIII сторіччі, 156 — 158, 160; європейська заміняє східну, 114 — 116, 117, 145 — 146; іґнорування орієнталістами, 141, 143, 300, 304, 319 — 320, 337, 351, 360 — 362, 412, 416; орієнталістське узагальнення, 130, 146, 300 — 303; як орієнталістська репрезентація, 36, 48 — 49; редукована теорією культури у фон Ґрюнебаума, 386 — 387; ревізіоністська, 412; священна й світська у д’Ербело, 89; як драма для Кіне і Мішле, 182, 183

«Історія арабів» (Маріньї), 109

«Історія занепаду і руїни Римської імперії» (Ґіббон), 101, 430, 431

«Історія інтелектуального розвитку по лініях новітньої еволюції» (Крозьєр), 302

«Історія європейських орієнталістів від XII до XIX сторіччя» (Дюґа), 73, 428, 439