Розділ «Частина третя»

— Дякую. Чи можете ви зараз піти до нього?

— Так, сер.

— Дякую. Скажіть йому, що плем'я може спокійно повернутися до своїх домівок. Я гарантую життя і цілість майна тубільців. Ви мене розумієте?

— Дуже добре, сер.

— Скажіть йому також, що я хочу говорити особисто з ним і запрошую його на корабель як гостя.

— Навряд чи він прийде.

— Чому?

— Побоїться.

— Побоїться? Після того, як я дам слово, що він буде моїм гостем?

— Так.

— Ото вони такі недовірливі, ці дикуни?'

— Навпаки, вони були дуже довірливі, але після того, як японці напали на них…

— Розумію, — перебив мене контр-адмірал. — Але ви поясніть вождеві, що японці — й наші вороги. Скажіть, що я їх переміг і зараз вони мої полонені. Скажіть йому й те, що я звільнив острів від японських загарбників, і всі тубільці тепер під захистом американського прапора, на якому написано «Свобода і демократія». Ви мене розумієте?

— Я вас розумію, сер, але вождь вас не зрозуміє. Він навряд чи зможе відрізнити японський фашизм від американської демократії.

— Невже він такий дурний?

— Не те щоб дурний… Навпаки, він од природи розумний чоловік. Але тут немає політичного суспільства, і такі слова, як фашизм, демократія незрозумілі для племені. В їхній мові немає таких слів. В оцінці людей у них є лише два поняття: добрий чоловік і поганий чоловік.

— Чудесно! — вигукнув контр-адмірал. — Скажіть вождю, що я добрий чоловік, його приятель і захисник. Він же зрозуміє це?

— Так, він-то зрозуміє, а от чи повірить?

— А чому ж ні? — запитав контр-адмірал трохи непевним голосом.

— Тому що плем'я надто багато потерпіло від японців…