Дума про невмирущого

- На вашу долю припаде iнша бомба, - заспокоїв його Ервiн.

- Коли так, то я заперечень не маю. От тiльки як наш друг Бранко?

- Менi однаково, - вiдповiв серб.

Бомба, проскочивши помiж шпалами, пiшла в землю не прямо, а якимись зигзагами, навскоси, так що Ервiн насилу знайшов її збоку вiд лiнiї, на досить значнiй глибинi. Поплювавши на руки, вони почали копати. Земля була волога, змiшана з жужелицею з паровозних топок, i лопати нiяк не лiзли в неї.

- Набридне нашiй старушенцiї слухати оте шкрябання - i як трахне вона! - задумливо промовив Поль.

- А ти боїшся смертi? - подивився на нього серб.

- Я шкодую.

- За чим?

- Шкодую, що ми залишимо цей свiт таким же дурним i злим, яким застали його пiд час свого народження.

- О, пiсля цiєї вiйни свiт набагато полiпшиться, - запевнив француза Ервiн.

- Тодi я навiть на тiм свiтi вип'ю чарочку коньяку за його здоров'я! пожартував Поль.

- Мiж iншим, я одразу здогадався, що ти француз, - сказав йому Бранко.

- Як ти мiг догадатися? - здивувався Поль.

- По очах. Тiльки у французiв такi очi. А про Ервiна я подумав, що вiн нiмець.

- Чому саме нiмець? - мляво поцiкавився Гронеманн.

- Ти схожий на нiмецького художника Лукаса Кранаха, тiльки без вусiв i бороди i без його шевелюри.

- Ого! - вигукнув Поль. - Тобi личило б бути кримiналiстом. У тебе прекрасно працює уява.

- Ми, художники, вмiємо "роздягати" людське обличчя.

- Що стосується мене, то я вмiю роздягати лише жiнок, - засмiявся Поль.

- Ти намагаєшся бути схожим на того француза, який увiйшов у прислiв'я, - зауважив Ервiн.