Історія України-Руси. XI - XIII вік

52) Іпат. с. 327, пор. 24І.

53) Іпат. с. 268, дор. 329.

54) Іпат. с. 452, 453.

55) Іпат. с. 361, 371.

56) Іпат. с. 330, 337, 454.

57) Що на місцї городища коло с. Конончі був Товаров, видно з люстрації 1552 р. — Архив Югозап. Россіи с. 100; інвентар 1616 р. згадує, що на ґрунтах Товарова сїло село Воробіївка (іb с. 308), але се не зовсїм докладно, як бачимо; археольоґічні нахідки близше льокалїзують його місце (в свой Історії Київщини я міг тільки загально вказати на околицї м. Межирич). Що до сахнівського городища, то місцем до нього найблизше підходить зі звістних нам пороських городів Кульдеюрів (хоч я б не поручив ся, що се було постійне імя, а не часове означеннє, по імени хана, що його в тім часї держав, як город Чюрнаїв). З другого боку, тому що се було більше місто, як показують богаті нахідки, насуваєть ся Дверень, що мусїв бути одним з найлїпших городів на Поросю: як особливо привабну державу дають його Контувдїю. Цїкаво було б зібрати хороґрафічні назви з Сахнівки: може б вони рішили питаннє.

58) Відомости про нахідки з с. Конончі й Сахнівки див. в Археол. лЂтопись Ю. Рос. 1899 с. 94, 118, 146, 1901 с. 150, 182, 210-1. З Дївич-гори, як здогадують ся, походить дорогоцїнний скарб в кол. Ханенка, знайдений в 1900 р. (місце нахідки лишило ся в секретї), що між иньшим містить дорогоцінну діадему. Між нахідками, що дали розкопки тутешнього городища, особливо інтересний дзвін. Городище Товарова вкрите останками неолїтичної культури й передмікенської кераміки, культура княжих часів виступає як найновійша верства на нїм.

59) Над Днїпром в серединї XIII в. останню руську осаду бачимо на цїлий переїзд від Канїва — видко се з подорожі Пляно-Карпінї (Recueil de voyages IV 137). Хороґрафічні назви (див. прим. 14) також показують зовсїм виразно, що чорноклобуцька кольонїзація переходила значно за Рось.

60) Антонович — Археологическая карта с. 138.

61) Її розкопали в 1847 р. і знайшли зьвірячі кости — може останки тризни, та кілька стріл.

62) Сендульскій М. Искорость — в Волын. епархіальн. вЂдом. 1880, VII, Памятники старины въ западн. губерніяхъ в. IV, К. Старина 1882, II с. 546: Искорость — древній Коростень или Скоростень, тут сказано що назва „Ольгині банї” нарід не знає, а зве се місце просто „сижею”.

63) Іпат. с. 443, 450, 452, 453-4.

64) Місцева традиція уважає її фундатором св. Володимира.

65) Іпат. с. 474.

66) Архивъ Югозап. Рос. VII. II с. 12 (походженнє сеї записки вимагає розслїдження).

67) Сендульскій Г. Овручъ — Волынскія епарх. выд. 1876, І, Памятники старини въ зап. губ. IV і Волинь, изд. Батюшковим с. 78-9 (з рисунком).

68) Що Мик-город то давнїй Мичськ, видко з фальшованого привилея кн. Андрія Юриєвича „Китая” — див. Описаніе Кіево-печер. лавры Евгенія с. 170.

69) Див. Іпат. с. 285-7.

70) Архивъ Югозап. Россіи VII, І 129.

71) Іпат. с. 243, 257, 367).