Моксель, або Московія. Книга друга

Місто Торжок

Монастирі:

Тут пан Олександр Ратшин чи із власного бажання, чи за підказкою церковних московських владик запустив у свою книгу відверту брехню.

Послухайте:

"Борисоглібський (монастир. — В. Б.)чоловіч., у повітовому місті Торжку, на березі ріки Тверця... Заснований у 1030 році Преподобним Єфремом, що колись був Боярином і головним Конюшим у св. Князів Бориса і Гліба" [51, с. 510].

Російські професори (О. О. Шахматов) довели, що князі Борис і Гліб ніколи ногою не ступали в ростовсько-суздальську землю. Хоча це й не дивно — московська облуда завжди мирно уживалась із істиною.

Однак іноді й самі "великороси" спростовували своїх брехунів. Читаймо:

"Торжок, місто обласного підпорядкування, центр Торжокського р-ну Калінінської області РРФСР... Відомий з 1139 (року)" [16, т. 26, с. 105].

Тобто в 1030 році Торжка, як поселення, не існувало. А забиратися в мерянські ліси ніхто б у ті часи не посмів. Ми пам'ятаємо, як значно пізніше, 1071 року, меряни зустріли Яна Вишатича і його супутників (дружину). Та й де можна було набрати в 1030 році братію для монастиря серед язичників-фінів, якщо в ті роки в землі мері ще не ступала нога священика? Тут можна поставити багато запитань, на які московська історія не має достовірних відповідей. А московської брехні ми наслухалися вдосталь.

На тім і закінчилося просування православ’я до 1238 року в землі Тверської губернії.

ЯРОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ

Місто Ростов

Монастирі:

1. Богоявленський монастир (чоловічий), "у місті Ростові, на березі озера Неро... Заснований у 990 році св. Авраамієм, на тім місці, де стояло капище... Цей святий, улаштувавши обитель, був у ній першим Архімандритом. Тут дві камінні церкви [51, с. 550—551].

І в цьому випадку маємо звичайний московський "доважок брехні". Московському історикові бовкнути брехню все одно, що плюнути. Навіть у Новгороді Великому православ’я (притім — силою) було насаджено тільки в 992 ро ці. А ось у Ростові, виявляється, православ’я зуміло з’явитися без єпископів і пастирів. Своєрідне "повітряне зачаття".

Читачі, сподіваюся, пам’ятають, що Святий Авраамій народився значно пізніше, а почав сповідувати християнство тільки в 1090—1120 роках.

Відверта облуда насаджувалася московитами на кожному кроці. Для звеличування минулого. Отже, цей монастир, а вірніше — пустинь, міг з’явитися не раніше 1090 року.

Не думаю, що Олександр Ратшин, автор книги, зробив помилку на 100 років випадково. У московській історичній науці нічого випадкового немає.

2. Спаський, що на піску монастир (чоловічий), біля Ростова. "Засновано цю обитель дуже давно" [51, с. 557— 558].

Повіримо О. Ратшину на слово й віднесемо монастир до першого періоду становлення православ’я в ростовсько-суздальській землі.