Історія України-Руси. Том 9. Книга 2

Характеристично, що в усіх отсих переговорах козаки не тільки що не брали участи, але навіть і не згадувалися 15). Збиралися відновляти стару приязнь короля з ханом; все инше мало само собою приложитись.

Але воно не пішло відразу зовсім гладко, і польському війську прийшлось пережити кілька дуже неприємних днів, які ясно виявили всю небезпечність становища і неминучість іти на всі вимоги хана, щоб уратуватись від явної загибелі.

Примітки

1) Міхалов. ч. 286.

2) Міхалов. с. 703, заголовок; “з обозу 27 листопаду” не вірний: порівняти згадку про вчорашнього Татарина”, зловленого під Гусятином, тут і на с. 701.

3) Міхалов. с. 707-8.

4) Міхалов. с. 700.

5) Жерела XII с. 279.

6) За трубою оголошувано в обозі ймення тих що тяжко провинились.

7) Я пропускаю тут реєстри повітів тих що пішли і тих що лишилися.

8) Див. особливо Міхаловского ч. 288, 294 і 297; друга з них міститься в збірнику Краків. академії ч. 1056 с. 37 з датою 1 грудня, і тамже инша реляція, з того ж дня (Z drugiego listu tejze daty), недрукована: “За поворотом під'їзду п. Ґурского справджено, що неприятель став під Шаравкою. В пятницю (29) була рада-рушити на нього під Гусятин або Язлівець, але вечером принесено, що Орда підпала під сам Камінець. Підчас коли над тим радили, приведено вночи хлопа з листом від Сефер-казі аґи до п. канцлєра: питає в нім, що хочемо чинити-чи битись чи розмовитись. В суботу пішов до них наш з відповіддю і листом від п. маршалка; в них висловлено нашу готовість (до бою), але не відкидаємо й згоди. Завтра сподіваємось його назад. Розуміємо так, що мабуть хочуть з нами не битись, а розмовитись, але у нас між військовими багато таких що скреготять на трактати, і таких, що Бога просять аби як найскорше бути дома живо і без сорому. Богато писати не годиться, бо пошта йде в сусідстві неприятеля, і післанці гинуть. Він в суботу під Гусятином в пів-милі, а звідти сім міль став напевно”.

9) Так напр. сецесія ланових розповіджена “Нарративою” під днем 28 листопаду, обозова реляція Міхалов. ч. 286 розповідає так що сталась вона 20-го: “П. хорунжий пішов в четверг, того ж дня і Сендомиряни, але ледви що рушили табором через майдан, як галайстра обозова на них напала, і немало возів порабовано, галасу нароблено: сам гетьман вийшовши лавою на середину майдану почав їх громити, кількох убито, велику силу підстрелено, і кільканадцять вязнів взято на шибеницю”, і т. д.

10) Відповідь на докір хана, що король закопався і не хоче вийти на бій.

11) Архив ЮЗР. III. IV с. 783.

12) У Коховского се листуваннє Любомірского стає взагалі вихідним пунктом переговорів. Приводом послужив, мовляв, Татарин Любомірского-Фетак на ймя: Сефер-казі довідавшися про нього, написав до Любомірского, просячи його пустити, в особливу приємність, як давно знайому людину, і при тім заявляв готовість послужити замиренню хана з королем і відновленню між ними міцної приязни. Коховский не тільки переказує нібито текстуально сей листок Сефер-казія, але й цілком докладну дату: під Гусятином 26 листопаду (с. 398), і те що з сучасних реляцій звісне нам як зміст відповіди канцлєра, потім переказує як відповідь на лист хана до Любомірского (с. 399), листуваннє ж Сефер-казія з канцлєром цілком іґнорує. Се характеристичне як одна з ілюстрацій залежности fides historica Коховского від ріжних маґнатських фамільних традицій, і повної фіктивности його ніби-то документальних переказів. Наведений ним лист Сефер-казі в справі Фетака очевидно той що міститься у Міхалов. ч. 291 (також у збірці Голіньского с. 663)-тільки там він значно довший, змістом відмінний-і має дату, сим разом досить безсумнівну-2 грудня. Відповідь Любомірского з датою 4 грудня, в московськім перекладі, в Архиві Ю.З.Р. III. IV с. 180. На підставі сих листів можемо цілком певно сказати, що справа Фетака ніякої особливої ролі тут не грала, і Сефер-казі зачіпив пропозиціями замирення канцлєра, а не Любомірского.

13) Надрук. у Міхаловского ч. 291-2.

14) “Сефер (товмач) вернувся від хана 2 грудня з листами, заставши кіш і табор під Гусятином. Прийшов з ними аталик, що був тут на Люблинській комісії... Сьогодня в ночи (з 3 на 4 грудня) аталик поїхав, а завтра обіцяв вернутися під Камінець з заставою, там її віддасть, а натомість візьме з собою п. Корицкого. Коло суботи (6 грудня) зближаться аґи з 2 тис., а з нашої виїдуть п. маршалок, канцлєр, воєвода руський, каштелян сендомирський, і я не відстану” (лист Ан. Морштина з обозу 4 грудня-Міхалов. ч. 295, теж в Акад. і у Ґолін.).

15) Коховский оповідає, що коли Татари підчас переговорів обпали польський табор, в день св. Варвари (4 грудня), аталик виправдувався, що се зробили непослупші Ногайці, за намовою Хмельницького, против заборони хана (с. 401). В обозових реляціях нема про се.

ПОЧАТКИ ПЕРЕГОВОРІВ ПРО ЗАМИРЕННЄ, ПЕРШИЙ З'ЇЗД КОМІСАРІВ ПЕРШІ ДНІ ГРУДНЯ н. с., ПЕРШИЙ З’ЇЗД КОМІСАРІВ 13 ГРУДНЯ, ЗАКІНЧЕННЄ ТРАКТАТІВ 15 ГРУДНЯ.

Поки аталик їздив туди-сюди, приготовляючи формальні переговори, звісний нам полковник Клодзіньский (товариш Кондрацкого з Сучавської експедиції) був висланий з кількома ротмистрами під Гусятин на звіди і для того, щоб скріпити залоги сусідніх містечок. Несподівано наскочив на нього, підстерігши на нічлігу, татарський відділ і сильно погромив і розпорошив; в гарячій сутичці тяжко ранено його самого, вбито кількох старших офіцерів. Татари захопили три хоругви з усіми корогвами, бубнами й т. и. і з тріумфом привезли ханові; весь полк розігнано; гонячи утікачів Татари підкотили 4 грудня під сам табор. Чарнєцкий з Сапігою, писарем польним, стрівши недобитків з сього полку, поспішили на побойовище, але не могли нічого зробити, забрали тільки тіла побитих. Королівське військо було дуже стрівожене і чекаючи наступу головних сил три дні простояло в лавах, готове до битви 1). Момент був незвичайно серйозний. Радили на всі боки, що робити, і тут знов виринув був проєкт (у самого короля чи його прислужників)-виступити з комонником на неприятеля і шукати битви. Навіть пророблено було таку демонстрацію виступу- більше мабуть для вражіння на Татар, щоб змусити їх до більшої вирозумілости в вимогах, ніж з серйозними замірами битви. Сей виступ, що за деякими відомостями стався під день 8 грудня-свято Непорочного зачатя 2), мабуть послужив основою лєґенди про побіди над козаками і Татарами, що наведено вище.