Історія України-Руси. Том 9. Книга 2

Підчас виленських переговорів польські депутати іменем короля остерігали Москву, що Хмельницький веде переговори з Карлом-Ґуставом і Ракоцієм, тому що боїться кари за свої діла, коли у царя з королем польським піде до замирення, тому хоче відстати від царя. Козаки беруть участь в акції Ракоція і Карла проти вибору царя на польське королівство-бо вони бояться пімсти від Поляків. Шведський король заходиться об'єднати їx в противумосковській лізі як людей “шатких”. Бояре на се відповіли, що цілком певні вірності козаків 10). Їм в том оповідали ріжні річи австрійські делєгати.

Показано боярам листа від цісарського резидента при польськім королі-очевидно і інспірованого з польської сторони,-в нім подано такі остереження: “Замітна річ що Хмельницький, побачивши, що Поляки приходять до сили, а Шведів скрізь побивають, теж пише до кор. й. м.-обіцяє йому служити против усіх його неприятелів. Що то за чоловік: то Москві, то Шведам, то Полякам хоче служити, і так своїм лукавством (воровством) уміє повернутися як “вітряниця” на кожний вітер. Та й се не дивно-бо з молодости своєї навчився таких штук у єзуїтів” 11). Два тижні пізніше ті ж цісарські посли розповіли, що Хмельницький помер, а на його місце вибрано писаря-прихильника римської віри, і не відомо який тепер оборот візьмуть справи 12).

Підчас переговорів царського післанця. Артамона Матвеева з Ґонсєвским в осени 1656 р. Ґонсєвский звертав увагу на зносини Хмельницького з Клрлом-Ґуставом і з Ракоцієм: Хмельницький присяг перед послами Ракоція, що в усім буде чинити його волю, і аґент Хмельницького чернець (Данило) безнастанно їздить до Карла-Ґустава; думка у них одна-посадити на польськім престолі Карла-Ґустава (тим часом як Матвеев намовляв Ґонсєвского і пробував закупити його грошима, щоб він підтримував кандидатуру на польське королівство коли не самого царя то його царевича) 13).

З другої сторони-цікаві такі інструкції від польського уряду польським комісарам на виленськім з'їзді: “Король й. м. велів мені пильно доручити вам доходити приязни козацької-тому що козаки там присутні”. Се пише 5 жовтня Ґонсєвский Пацові 14). А в “катеґоричній резолюції” короля і сенаторів з того ж дня читаємо: “Козаків всякими способами задоволити, хоч би навіть їм виділити щось удільне за Дніпром-про се пильною поштою пошлеться інструкція-написана для переговорів з козаками” 15). На жаль сеї спеціяльної інструкції (як що вона дійсно була післана) ми не маємо; в ранішому листі короля, 3 жовтня маємо загальну директиву-за посередництвом царя “заспокоїти козаків” чи за зборівськими, хоч за білоцерківськими пактами”, а ґарантії їм самим лишити сформулювати, як вони будуть за краще вважати 16).

Але і з наведених директив можемо зрозуміти, які забіги робилися коло козацьких послів у Вильні. Як їх з одної сторони старалися привернути до Польщі всяким обіцянками (заразом і грошевими арґументами очевидно). А з другого боку-можливо підозріливо і ворожо настроювали до московської сторони: до її торгування козаками як московським інвентарем, без волі і відома козацького війська, до московських плянів поневолення України і перетворення в прості московські провінції, і т. д.

Примітки

1) Висилаючи свої листи до гетьмана і Виговського 14 травня, Лєщиньский повідомляв другого дня королеву: “розпочинаю кореспонденцію з Хмельницьким”, ркп. 384 с. 373, як нижче. Див. про сей епізод у Кубалі Wojna Szwecka c. 481-2.

2) Чортор. 384 с. 433. і 477.

3) В своїм листі з січня 1657 р. (див. нижче) він згадує тільки про охоту “до ґенерального покою”, заявлену гетьманом “через своїх послів у Варшаві” що мабуть означає не більше, як ту присилку від гетьмана, до котрої зараз перехожу.

4) “Урождений приятно наш любимый”-переклад польського: “urodzony nаm uprzejmie miły”, звичайна інтитуляція листів короля до своїх значніших підданих. Переклад дуже лихий із ріжними прогалинами, я переповідаю його загально.

5) Сибир. приказ 1636 л. 661 і 658, під перекладом приписка: “А по сказке гетманских посланцев-что тот лист привез от короля к гетману лутцкой владыка Дионисей Балабан”.

6) Розуміти демаркаційну лінію, що ділила козацьку Україну від тої, що лишилася під королем.

7) nie dopusci szerzyc się iakiey przeciwko nam i Rzptey zawziętosci.

8) Ориґінал в ркп. Чортор. 386 с. 35 (се листуваннє з виленськими комісарами в ориґіналах); копія-Теки Нарушевича 149 с. 289.

9) Книги польського двору N 85 л. 20.

10) Звідомленнє Одоєвского-Книги польського двору № 38 л. 332 дд.

11) Звідомленнє Одоєвского з виленських переговорів під днем 30 с. с. серпня-Книги польського двору N 88 л. 561.

12) Звідомленнє Одоєвского л. 280.

13) У Соловйова с. 1705.

14) Теки Нарушевича 148 с. 453.