Історія України-Руси. Том 9. Книга 1

Герой Липового й Рябух полковник Себастян Маховский 10 квітня н. с. пише з Конотопа до путивльського воєводи про тих “ворів”, що вивтікали з землі королівської: “Одні стоять на землі Путивльській, а инші живуть за Путивлем, за рікою Клевенню, переходячи на той бік”, і відти чинять великі шкоди на королівській стороні: на шляхту військову і не військову нападають і на дорогах побивають, переїзжих купців грабують і розбивають, і тепер недавно двох шляхтичів військових замучили і вбили 27).

Подібне пише 10 день пізніш Войцєх Серафимович “староста глухівський” (так титулує його московський переклад) до сівського воєводи. “Зрадники короля і Річипосполитої, піддані її милости (воєводиної?) київської: Сахно сотник глухівський і Чорне Лихо з товаришами, наробивши злого діла, повбивавши шляхту і простих людей і спустошивши маєтности глухівські, позабиравши майна у людей неповинних, шляхти і “хресьян”, перейшли на царську сторону і живуть в Сівському уїзді”. Серафимович посилає від себе двох своїх служебників з виказом грошей городових, шляхетських і міщанських і всякого майна, що позабирали ті втікачі, аби на них правити 28).

В Варшаві в маю н. с. переповідали відомість, отриману, мовляв від воєводи Кисіля, що до 20 тис. своєвільних хлопів перейшло на царську сторону, цілували цареві хрест, і їх обіцяно прийняти. Хмельницький “чи то з цноти, чи як уже його розуміти” з сього приводу написав такого листа (цареві б то): “Хоч я тої ж віри що й ти, але як підданий королівський, що йому присяг (пишу тобі), аби ти тих своєвільних хлопів з України і з-під Смоленська під свою протекцію не приймав, бо то правдиві піддані королівські. А коли ти моєї ради не послухаєш і схочеш їх приймати, будь певен, що я з усім військом підійму війну проти панства твого, Татар візьму на поміч і на тебе наступлю, а й король пан (мій) свого жовніра мені додасть” 29).

Лишаючи на боці сю белєтристику, безсумнівний інтерес мають сі поголоски про масовий рух української людности на московський бік і невдоволеннє Хмельницького з сього приводу.

Примітки

1) В друк. сі слова звязані з попереднім. Але Липове було не в Миргородськім, а в Прилуцькім полку, і якось дивно подумати, щоб такий знавець як Ракушка міг таку помилку допустити. Але Величко з сеї тектуальної неясности дійсно зробив з Липового і Рябухи миргородські осади (с.77).

2) Тут текст явно попсований, в друк. стоїть: же он ишол од Берестечка з войском, Гладкый гетманом отзивал ся; я поставив значніші поправки в дужках, дрібні поправки без зазначення.

3) Вид. Левицького с. 29-30.

4) Польські справи 1652 р., стовб. la.

5) Вісти сі видруковані у Кубалі с. 304.

6) Польські справи 1652 р., вязка 90; вістун приїхав до Путивля 2 березня с. ст.

7) Православний великдень того року був на 4 тижні пізніший від латинського: 18(28) квітня.

8) Тут попсований вираз: nefarius aus... що давав очевидно різкий відзив про Хмельницького.

9) Ґоліньского с. 575.

10) Жерела XVI с. 140, реляція зложена очевидно на підставі наведеного донесення Каліновского.

11) В ориг. Szymazka.

12) Се число: 40 хоругов, що пішли з Каліновским молодшим за Дніпро більш правдоподібне. В московських вістях бачимо 160 хоругов-16 тис. війська (Польські справи 1652, стовб. 1а), але се очевидно перебільшена цифра.

13) хто дав привід.

14) Теки Нарушевича 146 с. 327, лист без дати, час видко з змісту.

15) Теки Нарушевича с. 170.