Історія України-Руси. Том 7

постоли вязові,

а унучі китайчані —

щирі жіноцькі ряднані,

волоки шовкові —

у двоє жіноцькі щирі валові;

правда, на козакови шапка бирка —

зверху дирка,

травою пошита,

вітром підбита,

куди віє, туди й провіває,

козака молодого прохоложає 43)...

Сї прикмети по контрасту імпонували шляхетській суспільности і ми бачили вже слова Папроцкого, з часів кампанії 1596 р., про те як до козаків удаються молоді шляхтичі, особливо з небогатих домів, „тому що між ними добре можна привчити ся порядку і рицарськости” 44). Шляхетська суспільність одначе не годна була присвоїти собі сї прикмети житя, вироблені в суворій школї пограничного житя українським демосом, — не тільки що запорозького духу, і такі запорозькі вихованцї зоставали ся чужими йому й часто потім в польсько-козацьких війнах на козацькій шкурі здавали екзамен з науки, даної їм на Запорожу.

Примітки

1) С. 210; в лапках (кавичках) даю оріґинальні вирази Лясоти.

2) die bevehlshaber.

3) Czerna.

4) Звичай топлення провинників чи противників згадується в історії Зборовского: oni go za tym wskazaniem karać chcieli podług zwyczaju swego: opasawszy mocno piasku za nadre nasypać a w wode wrzycić c. 281. Так вбили козаки Глємбоцкого, а пізнїйше Грековича.

5) Се виразний вплив польських практик найму козаків і взагалї всякого війську найменьш на оден квартал (три місяцї).

6) Себто плати.

7) Cum solenni acclamatione.