Історія України-Руси. Том 4

11) Никон. III с. 1 (смерть Романа). Рус. ист. библ. дод. с. 167; ibid. c. 139 і 171, пор. Воскр. II с. 35. З того, що про той арешт Алексїя не згадано в синодальній постанові 1361 р., можна з усякою правдоподібністю думати, що сей епізод став ся вже пізнїйше.

12) Чи Алексїй приїздив до Київа по тім побутї Романа, чи перед ним, годї напевно сказати, але се й не має значіння для нашого питання; див. про се ще мою історію Київщини c. 489.

13) Див т. II 2 c. 161.

14) Ученыя записки II отд. академіи І c. 44.

15) Никон. III c. 2. Безпосередно перед сею запискою читаємо: ”Тогоже лЂта Литва взяша Коршеву”. Сю „Коршеву'' декотрі поправляли на „Корчеву” і бачили тут Керч або Херсонес (дав. Карамзїна т. V c. 8, Дашкевич ЗамЂтки c. 81, Молчановского Очеркъ с. 194), і таким чином ся звістка звязувала ся також з тим Ольгердовим походом в полудневі степи. Одначе се толкованнє занадто довільне, аби на нїм операти якісь виводи. Що воно таке та Коршева — зістаєть ся неясним. Завважу лише, що в реєстрі „руських городів” є „Коршевъ на СоснЂ” (Воскр. І. c. 240), але і з ним звязувати „Коршеву” 1363 р. можна тільки дуже гіпотетично.

16) В Густинській під р. 1362: „Димитрый, князь московскій, согна изъ Галича московскаго князя Димитрія, а изъ Стародуба Іоанна”.

В Никонівській: ,,Того же лЂта кн. в. Дмитрей Ивановичъ съгна съ Галичьскаго княженіа князя Дмитреа галичьскаго. Того же лЂта кн. в. Дмитрей Ивановичь съгна съ Стародубьскаго княженіа князя Івана Федоровича стародубскаго”.

В Никонівській сї звістки випереджають звістку про похід над Синю воду, як і в Густинській. Правда в Никонівській се під р. 1363, а в Густинській під р. 1362, але ся ріжниця нїчого не зміняє тут; навіть се важно, що ріжні подїї 1363 р. Никонівської, в тім і похід над Синю воду, перенесені однаково під р. 1362 в. Густинську. Припускати, як деякі дослїдники роблять, що дату 1362 р. густинський компілятор узяв з якогось русько-литовського джерела, нам незвісного, буде чистим натяганнєм супроти очевидних звязків його з Никонівською компіляцією (або якоюсь анальоґічною з нею).

17) Окрім Густинської лїтописи оповіданнє про побіду Ольгерда над Татарами й окупацію Поділя має дати ще в двох компіляціях XVI в.: в ширшій русько-литовській лїтописи (т. зв. Биховця) се оповіданнє має дату 1351 р. (Pomniki c. 19), а у Стрийковского 1331 (II c. 6 і 104). Остання дата очевидно абсурдна, але й перша не має сама нїякої певности, бо дати, подавані сею лїтописею, визначають ся великою довільністю.

18) Див. прим. 19.

19) Див. вище c. 43.

20) Ібн-Хальдун, _- у Тизенгаузена Сборникъ матеріаловъ относящихся къ исторіи Золотой Орды І c. 389. Про тодїшнїй стан Орди див. низше в гл. IV.

21) Книга Большого Чертежа вид. Спаского c. 102. Гадку про Синюху висловив уже Карамзїн (V c. 8).

22) Архивъ Югозап. Россіи ч. VII т. II c. 163: pustinia Ulanow przy slakie thatarskiem nad potokiem Sinowoda.

23) Ще инакше толкував ту Синю воду пок. Брун. Раз добачив тут Днїпровський лиман, бо Сарнїцкий зве його Sina voda (Записки одесск. общества III c. 457); другим разом (Черноморье І c. 172) — р. Дін, бо нїмецькі реляції про битву 1380 р. так його називають (prope Bluewater — Scr. rerum prus. III c. 114).

24) Про Білобереже днїпровське див. т. І 2 c. 425, де вказані місця з джерел.

25) Грамота Тохтамиша в Записках одесск. общества І c. 339.

26) Стрийковский І c. 7. Сю звістку приймав Антонович, І. c. c. 126.

27) Никон. III c. 20. Хто був сей Темірез (очевидно — якийсь емір), близше незвісно. Під р. 1480 згадуєть ся іще „князь Обрагимъ Темирязевъ сынъ” (виписка у Карамзїна V пр. 205) — мабуть син того Теміреза.

28) Див. в гл. IV.