Історія України-Руси. Том 3

2) Лїтературу див. в прим. 27.

3) 1 Новг. c. 200. Серґєєвіч (Древности III c. 169) дав иньше толкованнє: не брати худоби, але се зовсїм неправдоподібно; де б було таке військо щоб не рушало худоби.

4) Іпат. c. 296.

5) Іпат. c. 343.

6) Слово VI.

7) Виразну згадку про голод маємо в перших роках князювання Сьвятополка, коли до княжих усобиць і половецьких спустошень прилучили ся шкоди від сарани, що появляла ся 1094, 1095 і 1103 р. (потім маємо про неї звістку під 1195 р), окрім того згадуєть ся неврожай 1193 р. (жито не родило ся — Іпат с 454). Під 1230 р. новгородський лїтописець, оповідаючи про тяжкий голод, каже „се же горе бысть не въ нашей земли во одиной, нъ по всей области РусьтЂй, кромЂ Кыєва одиного” (c. 239), треба розуміти мабуть — взагалї України, котрої показчиком для новгородських країв був київський торг.

8) Про доводи, які пробував зібрати Ключевский на доказ сильного відливу людности на північ, див. c. 151.

9) Нпр. наведений вище епізод із чудес Бориса і Глїба, або згадки Р. Правди про безправну продажу закупа в неволю.

10) Кар. 47.

11) Kap. 54 56, 65.

12) Див. вище, гл, III.

13) Іпат. c. 239.

14) Іпат. c. 338: тут не може бути сумнїву, що йде мова про 700 княжих невільників, бо лїтопись виразно каже, що заберали тільки княже майно, а самі Путивльцї добровільно піддали ся Ізяславу.

15) Фундаційна грамота Ростислава в Христоматії В.-Буданова 1 c. 246

16) Р. Правда Кар. 11, 43.

17) Іпат. c. 235, 236.

18) Кар. 121.

19) Кар. 12.

20) Про се ширше в т. V гл. 6, в звязку з оглядом торговлї XIV-XVI вв.

21) Іпат. c. 284, 338, 595.