Інформаційні системи і технології у фінансах

В. А. АНТОНЮК М. С. КУРКОВ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСАХ Зміст Передмова 3 1. Типова програма 5 2. Блок навчально-методичного забезпечення 10 3. Матеріали щодо поточного і підсумкового контролю знань студентів з навчальної дисципліни 121 4. Порядок поточного і підсумкового оцінювання знань з дисципліни 126 5. Рекомендована література 1. ТИПОВА ПРОГРАМА Тема 1. Інформаційні системи та їх роль в управлінні народним господарством Роль і місце інформаційних систем в управлінні народним господарством. Визначення інформаційних систем. Основні етапи розвитку інформаційних систем. Класифікація інформаційних систем. Структура інформаційних систем. Характеристика складових частин. Поняття автоматизованої функції, компоненти, задачі обробки даних. Перспективні засоби і напрями розвитку інформаційних систем. Тема 2. Економічна інформація та засоби її формалізованого опису Поняття економічної інформації, її види та властивості. Економічна інформація як предмет і продукт автоматизованої обробки. Структура, форми подання та відображення економічної інфор¬мації. Оцінювання економічної інформації. Носії інформації. Інформаційні процедури. Характеристика засобів формалізованого описання економічної інформації. Методи класифікації та кодування економічної інформації. Штрихове кодування інформації. Шляхи вдосконалення системи економічної інформації в управлінні економічним об’єктом. Тема 3. Інформаційні технології та технологічні процеси оброблення економічної інформації Поняття інформаційних технологій та їх класифікація. Характеристика найпоширеніших інформаційних технологій. Стандарт інтерфейса для діалогових інформаційних технологій. Розподілені технології оброблення і зберігання даних. Технологія комп’ютерних мереж та Інтернет-технології. Технологія мультимедіа. Характеристика й класифікація технологічних операцій оброб¬лення економічної інформації. Технологічні процеси автоматизованої обробки економічної інформації. Типові технологічні операції та їх виконання в інформаційних системах. Тема 4. Організація інформаційної бази систем оброблення економічної інформації Поняття позамашинної інформаційної бази, склад робіт з її організації. Уніфікована система первинної документації, поняття, склад та вимоги. Вихідні документи, розробка форм і вибір засобів виводу. Поняття машинного інформаційного забезпечення. Передумови створення та основні переваги баз даних. Поняття, класифікація і склад автоматизованого банку даних. Характеристика інфологічної та датологічної моделей баз даних. Методи створення оптимальної моделі баз даних. Теорія нормалізованих відношень. Побудова логічної моделі даних. Поняття сховищ даних, архітектура, моделі та основи їх створення. Сховища даних і OLAP-технології. Тема 5. Організаційно-методичні основи створення та функціонування інформаційних систем управління фінансами Поняття інформаційних фінансових систем, їх види і загальна характеристика. Методологічні особливості фінансової діяльності та їх вплив на організацію системи автоматизованого оброблення інформації. Організаційні й функціональні особливості фінансових установ, їх вплив на структуру та організацію інформаційної бази. Принципи створення та функціонування інформаційних систем. Організація робіт з побудови АЕІС. Основні стадії і етапи створення інформаційних систем. Призначення, структура та зміст документів «Опис постановки задачі», «Алгоритм розв’язання задачі». Форми подання алгоритмів. Тема 6. Автоматизована система фінансових розрахунків Загальна характеристика системи фінансових розрахунків, по- в’язаних з формуванням і обліком виконання державного та місцевих бюджетів. Структура автоматизованої системи фінансових розрахунків (АСФР). Характеристика основних функціональних підсистем АСФР. Інформаційна модель та інформаційне забезпечення системи фінансових розрахунків. Технологія розв’язування задач АСФР у центральних і місцевих фінансових органах. Тема 7. Автоматизація обробки інформації в податковій системі України Загальна характеристика податкової системи з позиції обробки інформації. Структура і склад автоматизованої інформаційної системи «Податки». Характеристика інформаційного забезпечення АІС «Податки». Склад функціональних підсистем АІС «Податки». Характеристика комплексів задач обліку платників податків — юридичних і фізичних осіб. Характеристика комплексу задач обліку податкової звітності. Характеристика комплексу задач обліку надходжень податкових платежів. Характеристика комплексу задач контролю звітності та повноти сплати податкових платежів. Зв’язок функціональних підсистем автоматизованої інформаційної системи «Податки» на різних рівнях управління податкової системи України. Інформаційні зв’язки автоматизованої інформаційної системи «Податки» з іншими інформаційними системами. Тема 8. Автоматизова інформаційна система Держказначейства України — АІС «Держказначейства» Поняття, призначення та функції Держказначейства. Загальна характеристика АІС «Держказначейства». Структура і склад функціональної частини АІС «Держказначейства». Інформаційне забезпечення АІС «Держказначейства». Взаємозв’язок комплексів функціональних задач на різних рів-нях управління бюджетними коштами. Методика й алгоритми рішення задач з обліку та розподілу бюджетних коштів. Інформаційні зв’язки АІС «Держказначейства» з іншими інформаційними системами. Тема 9. Автоматизація обробки інформації в страховій системі Загальна характеристика страхової системи з позицій обробки інформації. Склад функціональних підсистем АІС «Страхування». Основні алгоритми, які використовуються при вирішенні функціональних задач в АІС «Страхування». Інформаційне забезпечення автоматизованої інформаційної сис- теми страхової компанії. Інформаційні зв’язки АІС страхової компанії з іншими інформаційними системами. Тема 10. Автоматизація управління фінансами в бюджетних установах Загальна характеристика задач, які розв’язуються в системі бюджетних установ. Інформаційні зв’язки задач бюджетних установ. Специфіка створення інформаційної бази АІС бюджетних установ. Методика та алгоритми рішення основних задач бюджетних установ. Тема 11. Автоматизація управління фінансами на підприємствах і в комерційних структурах Загальна характеристика фінансових задач, які розв’язуються на підприємствах і в комерційних структурах. Інформаційні зв’язки фінансових задач на підприємствах та в комерційних структурах. Методика й алгоритми рішення основних фінансових задач на підприємствах і в комерційних структурах. Моделювання та підтримка рішень щодо управління фінансами на підприємствах і в комерційних структурах. Тема 12. Інформатизація фінансового ринку Загальна характеристика фінансового ринку з позиції оброблення інформації. Оброблення інформації з обігу цінних паперів. Організація ко- тирування цінних паперів. Ведення лістингу цінних паперів. Інформаційна підтримка угод, пов’язаних з цінними паперами. Особливості технології інформаційної підтримки угод, пов’я-заних з цінними паперами. Автоматизація операцій з ОВДП (облігаціями внутрішньої дер- жавної позики). Інформаційна модель депозитарію. Тема 13. Платіжні системи Поняття та принципи функціонування платіжних систем. Платіжні системи України. Система електронних платежів (СЕП НБУ). Система термінових платежів (СТП). Національна система масових електронних платежів (НСМЕП). Призначення та характеристика Міжнародної електронної мережі міждержавних розрахунків SWIFT. 2. БЛОК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Тема 1. Інформаційні системи та їх роль в управлінні народним господарством 1.1. Методичні поради до вивчення теми Для вивчення теми необхідно ознайомитися з матеріалами лек¬ції та рекомендованими навчальними посібниками. Особливу увагу слід приділити проблемам класифікації й застосування різноманітних інформаційних систем у практиці управління народним господарством у цілому і фінансами зокрема, а також у струк¬турі інформаційних систем та історії їх розвитку. 1.2. План практичних занять 1. Необхідність автоматизації інформаційних процесів управління фінансами на сучасному етапі розвитку народного господарства України. 2. Основні етапи розвитку інформаційних систем. 3. Перспективи й основні концепції розвитку і створення сучасних інформаційних систем і технологій. 4. Класифікація інформаційних систем. 5. Структура інформаційних систем. 1.3. Навчальні завдання Теми для рефератів: 1. Організація управління фінансами в Україні в умовах широкого застосування інформаційних систем і технологій. 2. Напрями створення та розвитку сучасних технологій управління фінансами. 3. Розвиток технічної бази для автоматизації інформаційних процесів управління державними фінансами. 4. Основні концепції вдосконалення процесів управління фінансами в Україні. 5. Перспективи розвитку і місце інформаційних процесів управ¬ління фінансами України. 6. Значення автоматизованих інформаційних систем управління фінансами для розв’язання питань Європейської та світової інтеграції України. 7. Впровадження сучасних технологічних засобів передачі фінансової інформації. 8. Програма інформатизації суспільства України — перспективний шлях до зростання економічного розвитку. 9. Еволюція розвитку інформаційних систем і технологій управління народним господарством України. 10. Методи розробки та способи впровадження сучасних інфор¬маційних систем і технологій у фінансовій сфері. 1.4. Термінологічний словник ключових понять (категорій) до теми Автоматизована інформаційна система — організаційно-техніч¬на система, яка забезпечує вироблення рішень на основі автоматизації інформаційних процесів у різних сферах діяльності (управлінні, проектуванні, виробництві тощо) або їх сполученнях. АРМ — професійно орієнтований комплекс технічних, інформаційних і програмних засобів, призначений для автоматизації функцій спеціаліста, що виконуються на його робочому місці. Експертна система (функціональний погляд) — обчислювальна система, яка використовує знання фахівців з деякої конкретної вузькоспеціалізованої предметної галузі й у межах останньої здатна приймати рішення на рівні експертів-професіоналів. Ергономічне забезпечення ІС — сукупність засобів і методів, які створюють найсприятливіші умови праці людини в ІС, умови для взаємодії людини та ЕОМ. Інтегрована ІС — ієрархічно організований комплекс організаційних методів, технічних, програмних, алгоритмічних і інформаційних засобів, які мають модульну структуру і забезпечують наскрізне узгоджене управ- ління ресурсами та інформаційними потоками об’єкта управління. Інтелектуальна ІС — інформаційно-програмні вироби, які тією чи іншою мірою виконують три основні функції інтелектуальності: подання та обробку знань, міркування, спілкування. Інформаційне забезпечення — інформаційні ресурси (сукупність вхідних, вихідних та інших видів даних щодо стану об’єкта управління) як предмет праці та інформація як продукт праці, а також засоби і методи ведення всієї інформаційної бази об’єкта управління. До інформаційного забезпечення належать методи класифікації і кодування інформації, способи організації нормативно-довідкової інформації, побудови банків даних, зокрема побудови та ведення інформаційної бази і т. ін. Інформаційний пошук — сукупність операцій, необхідних для пошуку в системі документів, текстів, відомостей, фактів та даних, які відповідають на запит користувача. Інформаційно-пошукова мова — спеціалізована штучна мова, призначена для опису центральних тем чи предметів і формальних характеристик документів, а також для опису інформаційних запитів і подальшого виконання пошуку. Інформаційно-пошукова система — сукупність методів і засобів, призначених для зберігання та пошуку документів, відомостей про них чи певних фактів. Інформаційна система управління фінансами (ІСУФ) — різновид АІС, її конкретизація щодо об’єкта управління. Таким об’єктом є фінансові ресурси, процес їх створення, розподілу, використання. Компонент (підсистема) ІС — її частина, що виділена за зазначеною ознакою або сукупністю ознак і розглядається як єдине ціле. Компоненти комп’ютерної системи за своїм призначенням передусім поділяються на забезпечувальні і функціональні. Забезпечувальні містять у собі організаційне, методичне, технічне, математичне, програмне, інформаційне, лінгвістичне, правове та ергономічне забезпечення. Корпоративні інформаційні системи — інтегровані системи управ- ління бізнес-процесами на підприємствах, що ґрунтуються на клієнт-серверній архітектурі і мають потужні можливості адаптації як до типу виробництва, так і до специфіки організаційного управління в межах окремого регіону чи країни. Лінгвістичне забезпечення — сукупність засобів і правил для формалізації природної мови, які використовуються для спілкування користувачів та експлуатаційного персоналу ІС із комплексом засобів автоматизації під час функціонування ІС. Математичне забезпечення — сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів розв’язування задач, які застосовуються в ІС, моделі та алгоритми як інструмент подальшої розробки програмних засобів разом з документацією до них. Моделі системи управління та об’єкта автоматизації належать здебільшого до організаційного забезпечення. Пошукове розпорядження — інформаційний запит, перекладений на інформаційно-пошукову мову і доповнений допоміжною інформацією (типу: рік видання, серія і т. ін.). Пошуковий образ — виражений у термінах інформаційно-пошуко- вої мови основний зміст документа, який підлягає зберіганню в ІПС. Організаційно-методичне забезпечення — сукупність документів, які описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів під час функціонування ІС. Організація системи — внутрішня впорядкованість, узгодженість взаємодії елементів системи, що виявляється, наприклад, у обмеженні різноманітності стану елементів системи. Правове забезпечення — сукупність правових норм, які регламентують правові відносини під час функціонування ІС та юридичний статус результатів такого функціонування. Програмне забезпечення — сукупність програм на носіях даних і програмних документів, призначених для відлагодження, функціонування і перевірки працездатності ІС. Структура комп’ютерної ІС — характеристика внутрішнього стану системи, опис постійних зв’язків між її елементами. Під час опису ІС використовують кілька видів структур, які різняться типами елементів та зв’язків між ними, зокрема функціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури. Системи підтримки прийняття рішень (СППР) — особливий тип інформаційних систем нового покоління, призначення яких полягає в підтримці рішень керівників різного рівня при вирішенні неструктурованих та слабоструктурованих проблем. Технічне забезпечення — комплекс усіх технічних засобів (КТЗ), використовуваних під час функціонування системи разом з методичною документацією. КТЗ поєднує засоби керуючих дій, засоби одержання, вводу, підготовки, перетворення, обробки, зберігання, реєстрації, виводу, відображення, використання і передачі даних. Функція ІС — сукупність дій інформаційної системи, спрямованої на досягнення зазначеної мети. Перелік функцій конкретної ІС залежить від сфери її діяльності, об’єкта управління, призначення її та ін. Наприклад, в інформаційній системі управління фінансами країни виокремлюють дві основні функції: планування бюджету і виконання бюджету. Функціональна підсистема — відносно самостійна частина системи, виділена за певною ознакою, яка відповідає конкретним функціям і задачам управління. В межах цих задач вона може розглядатися як самостійна система. Функціональний підхід до структури ІС — можливість виокремити підсистеми (компоненти) в разі різного визначення поняття «функція управління». Найбільшого поширення набуло створення функціональних підсистем за ознакою управління об’єктами (елементами) виробничого процесу і за ознакою стадій управління. 1.5. Література до теми 1. Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч. посіб. — 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 5—8. 2. Основи інформаційних систем: Навч. посіб. / За ред. В. Ф. Ситника. — 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 3—69. 3. Конспект лекцій. Тема 2. Економічна інформація та засоби її формалізованого опису 2.1. Методичні поради до вивчення теми Для вивчення теми необхідно ретельно засвоїти матеріали лек- цій та рекомендованих навчальних посібників. Особливу увагу слід приділити питанням класифікації, особливостям економічної інформації, її структурі, характеристикам структурних одиниць, методам класифікації та кодування інформаційних сукупностей, засобам формалізованого опису економічної інформації. 2.2. План практичних занять 1. Економічна інформація як предмет та продукт автоматизованої обробки. 2. Структура, форми подання та відображення економічної інформації. 3. Засоби формалізованого опису економічної інформації. 4. Методи класифікації та кодування економічної інформації. 5. Штрихове кодування інформації. 2.3. Навчальні завдання Завдання 1. Надана форма первинного документа «Рахунок-фактура», який використовується у процесі реалізації продукції, наданні послуг та в інших економічних ситуаціях (рис. 2.1). Необхідно: а) розробити словник та опис атрибутів (результат дослідження навести в таблиці); б) дати формалізований опис показників (математичний опис алгоритму). Рахунок-фактура № ______ Дата «__» __________ 200__ р. Постачальник Код ЄДРПОУ Назва Адреса Код МФО банку Назва банку № рахунка Платник Код ЄДРПОУ Назва Адреса Код МФО банку Назва банку № рахунка Код продукції Найменування Одиниця вимірювання Кількість Ціна без ПДВ Сума без ПДВ Всього без ПДВ ПДВ (____ %) Загальна сума з ПДВ Сума до сплати ____________________________________________ ______________ грн _____ коп., в т. ч. ПДВ _________________ грн Директор ______________ Головний бухгалтер _________________ Рис. 2.1. Форма документа «Рахунок-фактура» Атрибути (реквізити) — це елементарні частини даних, які розподіляються на ознаки й основи. Реквізити-основи відображають кількісний бік предметів і явищ, реквізити-ознаки — їх якісний бік. Над реквізитами-ознаками здійснюються логічні опе- рації (впорядкування, пошук, групування тощо), а над реквізитами-основами — арифметичні операції. Атрибути мають такі характеристики: назву, позначення, іден¬тифікатор, тип, формат, довжину, точність, множину значень. Назва атрибута є природною, тобто відповідає його сенсу (табл. 2.1). Позначення в формулах — як правило, це один символ кирилиці або латинського алфавіту. Прийнято позначати атрибути-основи великими літерами, атрибути-ознаки — маленькими. Позначення використовуються при розробці математичного опису алгоритму (формалізованого опису показників). Ідентифікатор — це внутрішнє ім’я атрибута при створенні бази даних (ім’я поля бази даних). Тип — атрибути бувають кількісні (планові, фактичні, розрахункові, нормативні та ін.) та якісні (групувальні, довідкові). Формат — це тип поля в базі даних (текстове, числове, грошове, логічне, дата/час, примітка тощо). Можливість використання того або іншого формату атрибута залежить від використання конкретної системи керування базою даних, тобто від того, які типи полів вона підтримує. Довжина — максимальна кількість знаків, яку може займати значення атрибута. Точність — ця характеристика притаманна для кількісних атрибутів. Точність дорівнює кількості знаків після десяткової крапки. В табл. 1 наведений приклад значення атрибута, тобто одне значення з множини значень атрибута. а) Розробляємо словник атрибутів: Таблиця 2.1 СЛОВНИК АТРИБУТІВ ДОКУМЕНТА «РАХУНОК-ФАКТУРА» № з/п Назва атрибута Позначення в формулах Ідентифікатор Тип атрибута Формат (тип поля в БД) Довжина атрибута Точність Приклад значення 1 № документа g №_dok якісний групу- вальний числовий 6 — 1234 2 Дата d Data — // — дата/час 8 — 24.08.04 3 Код платника p K_pok — // — текст 10 — 98456743 Продовження табл. 2.1 № з/п Назва атрибута Позначення в формулах Ідентифікатор Тип атрибута Формат (тип поля в БД) Довжина атрибута Точність Приклад значення 4 Назва платника — N_pok якісний довідковий текст 60 — фірма «Поділля» 5 Адреса — Adres якісний довідковий текст 50 — м. Київ, пр. Миру, 5 6 Код банку b K_ban якісний групу- вальний числовий 6 — 300346 7 Назва банку — N_ban якісний довідковий текст 50 — ЗАТ «Альфа-банк» 8 № рахунка r №_rah якісний групу- вальний текст 14 — 2600123456 9 Код продукції m K_prod якісний групу- вальний числовий 5 — 100 10 Назва продукції — N_prod якісний довідковий текст 50 — процесор 11 Одиниця виміру o Od_vim якісний групу- вальний текст 10 — шт. 12 Кількість K Kilkist кількісний фактичний числовий 11 3 10 13 Ціна без ПДВ C Cin_bez кількісний фактичний грошовий 10 3 1296,34 14 Ставка ПДВ (%) A Ctavka кількісний нормативний числовий 2 — 20 15 Сума (вартість) без ПДВ S Sum_bez кількісний розрахунковий грошовий 16 2 12 963,4 Закінчення табл. 2.1 № з/п Назва атрибута Позначення в формулах Ідентифікатор Тип атрибута Формат (тип поля в БД) Довжина атрибута Точність Приклад значення 16 Сума ПДВ H Sum_pdv кількісний розрахунковий грошовий 16 2 2592,68 17 Загальна сума з ПДВ Z Zag_sum кількісний розрахунковий грошовий 16 2 15 558,08 Примітка: В словнику атрибутів навмисно опущені атрибути, які характеризують постачальника. Вважаємо, що задача вирішуватиметься на нашому підприємстві і для всіх контрагентів «наші дані» постійні, тобто можуть друкуватися як літерали. б) Формалізовано описуємо показники (математичний опис алгоритму): Показник складається з атрибутів (реквізитів). Для створення його необхідний один атрибут-основа (кількісний) та один або біль¬ше якісних атрибутів (ознак). Наприклад, сформулюємо наступні показники: 1. Вартість продукції без ПДВ виду m, яка відвантажується отримувачу (платнику) р за документом в в дату d: . (1) 2. Вартість без ПДВ всієї продукції, яка відвантажується отри- мувачу (платнику) р за документом в в дату d: . (2) 3. Вартість без ПДВ всієї відвантаженої продукції отримувачу (платнику) р в дату d: . (3) 4. Вартість без ПДВ всієї відвантаженої продукції в дату d: . (4) Самостійно. Продовжити формалізований опис показників, навести опис показників: сума ПДВ; загальна кількість певного виду продукції, відвантаженої певному покупцеві за проміжок часу; загальна кількість певного виду продукції, відвантаже- ної всім покупцям за день, за певний проміжок часу. Спробувати самому сформулювати інші показники за наведеним словником атрибутів. Завдання 2. Протягом семестру у процесі вивчення тем дисципліни кожен студент виконує індивідуальне завдання, тема яко- го вибирається з табл. 2.2 і відповідає порядковому номеру студента в журналі групи. У відповідності з темою необхідно ознайомитися із сутністю задачі, визначити вхідні та вихідні докумен- ти (повідомлення, файли), що використовуються при розв’язу- ванні задачі, розробити словник атрибутів і формалізований опис показників. Таблиця 2.2 ПЕРЕЛІК ТЕМ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ СТУДЕНТІВ (тем для виконання контрольних робіт студентами заочної форми навчання) № варіанта (порядковий № студента в групі) Назва теми 1 Автоматизацiя обліку руху грошових коштів на поточному рахунку в банку 2 Автоматизацiя обліку руху цінних паперів 3 Автоматизацiя обліку безготівкових розрахунків з постачальниками та іншими організаціями 4 Автоматизацiя обліку праці й нарахування відрядної заробіт¬ної плати 5 Автоматизацiя визначення показників для оцінки фінансового стану підприємства 6 Автоматизацiя обліку виданих кредитів банку по видах кредиту та видах забезпечення 7 Автоматизацiя обліку погашення заборгованості по отриманих кредитах 8 Автоматизацiя розрахунків сум утримань та внескiв із заробітної плати працюючих за видами 9 Автоматизацiя обліку нарахованих і сплачених податкових платежів за місяць 10 Автоматизацiя контролю виконання календаря платежів 11 Автоматизацiя обліку та нарахування відсотків за кредитними угодами Продовження табл. 2.2 № варіанта (порядковий № студента в групі) Назва теми 12 Автоматизацiя обліку і нарахування відсотків за депозитними угодами 13 Автоматизацiя обліку надходжень готівки в касу та формування касового журналу 14 Автоматизацiя обліку видатків готівки з каси і формування касового журналу 15 Автоматизацiя обліку та нарахування відсотків за акціями АТ 16 Автоматизацiя обліку операцій з акціями АТ 17 Автоматизацiя обліку та ведення реєстра акціонерів АТ 18 Автоматизацiя обліку операцій з ОВДП 19 Автоматизацiя обліку й переоцінки цінних паперів 20 Автоматизацiя нарахування земельного податку і формування звітної податкової документації 21 Автоматизацiя нарахування податку на майно та формування звітної документації 22 Автоматизацiя нарахування прибуткового податку з працюючих і формування звітної документації 23 Автоматизацiя нарахування податку на рекламу та формування звітної документації 24 Автоматизацiя нарахування акцизного збору і формування звітної документації 25 Автоматизацiя облiку договорiв страхування за видами страхування в страховiй компанiї 26 Автоматизація обліку внесків по договорах страхування за видами страхування 27 Автоматизація розрахунків сум відшкодування по договорах страхування 28 Автоматизація формування податкової звітності в страховій компанії Закінчення табл. 2.2 № варіанта (порядковий № студента в групі) Назва теми 29 Автоматизація реєстрації та обліку ліцензій на страхову діяль¬ність 30 Автоматизація розрахунків внесків до фонду зайнятості 31 Автоматизація розрахунків внесків до фонду соціального страхування 32 Автоматизація розрахунків внесків до Пенсійного фонду України Примітка: У навчальних групах перелік тем для виконання завдань може бути змінений викладачем. Завдання 3. Підприємство має наступні види підрозділів; основне виробництво — 30, допоміжне виробництво — 10, відділи — 25, склади — 12, непромислове виробництво та господарство — 12. Розробити і присвоїти коди структурних підрозділів, за алфавітом і структурним підрозділом, використавши різні методи кодування. Результат розробки подати в таблиці. Зробити висновок, який з методів кодування є найбільш зручним для кодування даної інформаційної сукупності й чому? Навести приклад. Таблиця 2.3 РОЗРОБКА ТА ПРИСВОЮВАННЯ КОДІВ СТРУКТУРНИМ ПІДРОЗДІЛАМ ПІДПРИЄМСТВА Назва структурного підрозділу Код за методом кодування порядковим серійно- порядковим послідовним паралельним — — — — — 2.4. Термінологічний словник ключових понять (категорій) до теми Атрибут (реквізит) — інформаційна сукупність найнижчого рангу, яка не підлягає поділу на одиниці інформації. Атрибути поділяються на два види: атрибути-основи (реквізити-величини) та атрибути-ознаки. Реквізит-основа розкриває абсолютне або відносне значення, реквізит-ознака відбиває якісні властивості сутності і характеризує обставини, за яких відбувався той чи інший господарський процес. Економічна інформація (ЕІ) — сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами та колективом людей у виробничій і невиробничій сферах. Вона кіль- кісно характеризує стан виробничо-господарської та фінансової діяльності об’єкта через систему натуральних і вартісних показників, циркулюючи у виробничій та невиробничій сферах, органах управління. Економічний показник — інформаційна сукупність з мінімальним складом атрибутів-ознак і атрибутів-основ, достатнім для створення еле- ментарного документа (документорядка). Показник є складною структурною одиницею, яка кількісно та якісно характеризує будь-який конкретний об’єкт управління. Інформаційна база (ІБ) — вся сукупність інформації, що циркулює на економічному об’єкті. Інформаційний потік — сукупність масивів даних, що стосуються однієї й тієї самої сфери управлінської роботи. Класифікатор — документ, що являє собою зібрання кодів і найменувань класифікаційних об’єктів та їх угрупувань. Позиція класифікатора містить, як правило, найменування об’єкта та його код. Класифікатори бувають: особисті, локальні, галузеві, загальнодержавні. Класифікація — розподіл множини об’єктів на підмножини за їх схожістю або відмінністю у відповідності з визначеними методами. Код — знак або сукупність знаків, прийнятих для означення класифікаційного угрупування або об’єкта класифікації. Код характеризується алфавітом, основою, довжиною та структурою. Кодування — утворення та присвоювання коду класифікаційному угрупуванню або об’єкту класифікації. Масив даних — набір взаємопов’язаних даних однієї форми (однієї назви) з її всіма значеннями. Масив даних є основною інформаційною сукупністю, якою оперують у інформаційних процедурах. Об’єкт класифікації — елемент класифікаційної множини (предмети, властивості і т. ін.). Ознака класифікації — властивість або характеристика об’єкта, за якою проводиться класифікація (можуть бути кількісні або якісні вирази). Система кодування — сукупність методів і правил кодування класифікаційних угрупувань та об’єктів класифікації наданої множини. Найчастіше в економічних системах використовуються чотири методи кодування: порядковий (реєстраційний), серійно-порядковий, послідовний, паралельний. Структура економічної інформації — будова виділення тих чи інших елементів. Ці елементи називають інформаційними одиницями. Із простих інформаційних одиниць утворюються складні, складові. Виникають неначе ієрархічні рівні структурної побудови інформації. Символ — елемент даних, який не має змісту. Це — елементарний сигнал інформації (літера, цифра, знак). 2.5. Література до теми 1. Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч. посіб. — 2-ге вид. К.: КНЕУ, 2001. — С. 8—22. 2. Основи інформаційних систем: Навч. посіб. / За ред. В. Ф. Ситника. — 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 70—140. 3. Конспект лекцій. Тема 3. Інформаційні технології та технологічні процеси оброблення економічної інформації 3.1. Методичні поради до вивчення теми Ефективність сучасних інформаційних систем управління фінансами та в інших сферах застосування значно залежить від способу їх організації та технічного рівня їх забезпечувальної частини, тобто програмних засобів, організаційної структури, прийнятої технології оброблення інформації. При створенні інформаційних систем мають використовуватися такі технологічні за- соби оброблення інформації, які відповідають сучасним стандартам і повністю задовольняють інформаційні та функціональні потреби користувачів, захист інформації, необхідні інформаційні обміни даними як у межах підприємства, так і з зовнішніми щодо нього інформаційними системами. 3.2. План практичних занять 1. Характеристика та класифікація технологічних операцій оброблення економічної інформації. Технологічні процеси автоматизованого оброблення економічної інформації. 2. Поняття, характеристика і принципи нової інформаційної технології. 3. Концепція автоматизованої обробки інформації у середовищі локальних обчислювальних мереж. 4. Розподілена обробка даних та розподілені бази даних. 5. Організація обробки інформації на базі моделей «клієнт-сервер», «файл-сервер». 6. Мережі АРМ управлінського персоналу. 3.3. Навчальні завдання Теми для рефератів: 1. Класифікація інформаційних технологій. 2. Організація інтерфейса для діалогових інформаційних технологій. 3. Технології комп’ютерних мереж та Інтернет-технології. 4. Технології мультимедіа. 5. Розподілені технології оброблення та зберігання даних. 3.4. Термінологічний словник ключових понять (категорій) до теми Етап технологічного процесу — укрупнена відносно самостійна частина ТП, що характеризується логічною закінченістю, просторовою або терміновою відокремленістю. Інформаційна технологія (ІТ) — сукупність методів і процедур, які реалізують функції збирання, передавання, оброблення, зберігання та доведення до користувачів інформації в організаційно-управлін- ських системах з використанням обраного комплексу технічних за- собів. Нова ІТ — інформаційна технологія, якій притаманна персоналізація використання засобів обчислювальної техніки, створення локальних мереж ЕОМ і багаторівневих розподілених систем обробки даних, організація автоматизованих робочих місць (АРМ) спеціалістів. Технологічний процес (ТП) оброблення інформації — комплекс взаємопов’язаних операцій по перетворенню інформації у відповідності з поставленою метою з часу її виникнення до моменту споживання її користувачем. Складність та різноманітність варіантів технологічних процесів зумовлює необхідність їх поділу на етапи й операції. Технологічна операція — взаємопов’язана сукупність дій, які виконуються над інформацією на одному робочому місці в процесі її перетворення для досягнення загальної мети технологічного процесу. 3.5. Література до теми 1. Основи інформаційних систем. Навч. посіб. / За ред. В. Ф. Ситника — 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 164 — 206, 223 — 234. 2. Конспект лекцій. Тема 4. Організація інформаційної бази систем оброблення економічної інформації 4.1. Методичні поради до вивчення теми Метою занять є вивчення складу та змісту інформаційного забезпечення АІС управління фінансами, набуття практичних навичок підготовки проектних рішень за обсягами, розміщенням і методами організації інформації в системах управління фінан- сами, виконання лабораторної роботи № 1 з проектуванням та створенням бази даних, формуванням вихідних інформаційних повідомлень по конкретних задачах, виконання яких починається в темі 2. Однією з умов автоматизованого розв’язування економічних задач у будь-якій предметній галузі, в тому числі і у фінансах, є розробка їх інформаційного убезпечення (ІЗ). Проектні рішення з організації 13 подаються в таких документах: • опис інформаційного забезпечення; • опис організації інформаційної бази (ІБ); • опис системи класифікації та кодування; • креслення форми документа (відеограми); • опис масиву інформації; • перелік вхідних і вихідних повідомлень і т. ін. Опис організації ІБ проводиться окремо для позамашинної та машинної інформаційних баз. При цьому подаються склад, струк¬тура та організація ведення ІБ. 3 погляду логіки управління та розміщення даних на носіях розрізняють логічну та фізичну структуру даних. Під логічною розуміють структуру, яка враховує погляд користувача (управлінця) на дані, тобто таку, що будується на логіці управління, а не на його техніці. Як правило, вона багато- рівнева, і виділяти інформаційні одиниці можна як з нижчого, так і з вищого рівня. Наприклад, для логічних структур даних у порядку агрегування (укрупнення) характерне таке відокремлення елементів даних: символ –> реквізит –> показник –> –> масив –> інформаційний потік –> інформаційна база. З ха- рактеристиками структурних одиниць інформації при логічному підході до структуризації економічної інформації ми вже познайомилися в темі 2. За фізичного підходу до структури економічної інформації (тобто з позицій її подання на машинних носіях) відповідні струк¬турні одиниці виділяються залежно від носія інформації та способу її фіксації. Внутрішньою структуризацією масивів даних, як правило, виділяють такі одиниці інформації від нижчого до найвищого: символ –> поле –> агрегат даних –> запис –> файл –> база даних. Визначення кожної зі структурних одиниць наведено у термінологічному словнику до теми. Для створення бази даних з визначеної предметної галузі (теми) необхідно ретельно ознайомитися з теорією нормалізації відношень. Проектування БД — це визначення її складу й структури, проектування зовнішнього (позамашинного) відносно бази даних інформаційного забезпечення і технологічного процесу створення та ведення БД, а також розробка організаційно-методичних та інструктивних матеріалів. Проектування БД є досить трудомістким процесом, який виконується в кілька етапів. Етапи проектування відповідають рівням подання даних у БД, тобто виконуються певні роботи з проектування на зовнішньому, інфологічному, даталогічному (логічному) і внутрішньому рівнях. Метою проектування на зовнішньому рівні є розробка позамашинного інформаційного забезпечення, яке вміщує систему вхідної (первинної) документації, що характеризує певну ПО, систему класифікації та кодування техніко-економічної інформації, а також перелік відповідних вихідних повідомлень, які потрібно формувати за допомогою АБД. Існує два підходи до проектування баз даних на зовнішньому рівні: • від предметної галузі; • від запиту. Підхід «від предметної галузі» полягає в тому, що формується зовнішнє інформаційне забезпечення всієї предметної сфери без урахування потреб користувачів і прикладних програм. Іноді цей підхід називають ще об’єктним, чи непроцесним. При підході «від запиту» основним джерелом інформації про предметну галузь є вивчення запитів користувачів і потреб прикладних програм. Цей підхід також називається процесним чи функціональним. При такому підході БД проектується для виконання поточних задач управління без урахування можливості розширення системи і виникнення нових задач управління. Перевагами підходу «від предметної галузі» є його об’єктив- ність, системність при відображенні ПО і стійкість інформаційної моделі, можливість реалізації великої кількості прикладних програм і запитів, у тому числі незапланованих при створенні БД. Недолік цього підходу — значний обсяг робіт, що його потрібно виконати при визначенні інформації, яка підлягає фіксації в БД, що відповідно ускладнює і збільшує термін розробки проекту. Функціональний підхід орієнтований на реалізацію поточних вимог користувачів і прикладних програм без урахування перспектив розвитку системи. При його використанні можуть виникнути складності в агрегації вимог різних користувачів і прикладних програм, проте за такого підходу значно зменшується тру¬домісткість проектування, а отже, є можливість створити систему з високими експлуатаційними характеристиками. Однак узятий окремо кожний з цих методів не може дати достатньо інформації для проектування раціональної структури БД. Тому при проектуванні БД доцільно спільно використовувати обидва підходи. Практично процес проектування БД на зовнішньому рівні нами виконаний під час визначення вхідних і вихідних документів, довідників під час виконання завдань теми 2, тобто визначені функціональні задачі ПО, що підлягають автоматизованому роз- в’язанню (кожен із студентів має свою задачу),; вивчені та проаналізовані оперативні первинні документи та нормативно-довідкова інформація (по них розроблений словник атрибутів); визначені процеси перетворення вхідних повідомлень у вихідні (складено формалізований опис показників). Вивчаються також усі вихідні повідомлення, які видаються на друк чи на екран і зберігаються у вигляді вихідних масивів на МД. Це необхідно для того, щоб визначити, які з атрибутів вхідних повідомлень потрібно зберігати в БД для одержання вихідних повідомлень. За кожним розрахунковим показником слід визначити алгоритм його формування та переконатися в тому, що цей показник можна одержати на основі атрибутів оперативної та нормативно-довідкової інформації. Якщо певних даних не вистачає для повного виконання розрахунків, необхідно повернутися назад, провести дообстеження і визначитися, де чи в який спосіб можна отримати атрибути, яких невистачає. Крім того, потрібно визначитися, які з розрахункових показників доцільно зберігати в БД. Показники, одержані розрахунковим шляхом, як правило, в БД не зберігаються. Винятком є випад¬ки, коли розрахунковий показник потрібно використовувати для розв’язання інших задач чи даної задачі, але в наступні календар¬ні періоди. Після цього здійснюється перехід до етапу інфологічного проектування, метою якого є створення структурованої інформаційної моделі ПО, для якої розроблятиметься БД. При проектуванні на інфологічному рівні створюється інформаційно-логіч- на модель, яка повинна відповідати таким вимогам: • коректність схеми БД, тобто адекватне відображення модельованої ПО; • простота і зручність використання на наступних етапах проектування, тобто інфологічна модель (ІЛМ) має легко відображатися на моделі БД, які підтримуються відомими системами керування базою даних СКБД (сіткові, ієрархічні, реляційні); • ІЛМ повинна бути описана мовою, зрозумілою проектувальникам БД, програмістам, адміністратору і майбутнім користувачам АБД. Основною складовою інфологічної моделі є атрибути, які потрібно проаналізувати і певним чином згрупувати для подальшого зберігання в БД. Суть інфологічного моделювання полягає у виділенні інформаційних об’єктів ПО, які підлягають зберіганню в БД (в нашому випадку таблиць БД), а також у визначенні характеристик об’єк¬тів і взаємозв’язків між ними (побудові схеми даних). Існує два підходи до інфологічного проектування: аналіз об’єк- тів і синтез атрибутів. Підхід, що базується на аналізі об’єктів, називається нисхідним, а на синтезі атрибутів — висхідним. Економіко-організаційні системи найчастіше створюються з використанням висхідного підходу, який полягає в аналізі атрибутів і синтезі на їх основі інформаційних об’єктів. Основними складовими елементами інфологічної моделі є ін- формаційний об’єкт, атрибут, запит, запитальний зв’язок, структурний зв’язок. Інформаційний об’єкт — деяка сутність ПО, яку необхідно відображувати в БД з точки зору прикладної програми чи користувача БД. Це може бути предмет, факт, дія, явище чи поняття. Кожен об’єкт описується його властивостями, тобто його атрибутами. Крім атрибутів та інформаційних об’єктів, складовими частинами інфологічної моделі є інформаційний запит, запитувальний зв’язок і структурний зв’язок. Інформаційний запит — словесний опис інформаційної потреби користувача чи прикладної програми. Запитувальний зв’язок будується на основі запиту. Він являє собою структурований опис інформаційного запиту, в якому відображено необхідні для його реалізації об’єкти з урахуванням навігації (шляхів інформаційного пошуку) між ними. Структурний зв’язок — асоціації, що описують ієрархічні зв’язки між парами інформаційних об’єктів, один з яких виступає як власник, а інший як підпорядкований об’єкт. Екземпляр струк-турного зв’язку — це екземпляр об’єкта власника та певна су- купність зв’язаних з ним екземплярів підпорядкованого об’єкта. Ключовим моментом при визначенні структури інформаційних об’єктів є вивчення типів співвідношень між атрибутами. Між атрибутами можуть бути такі типи співвідношень: 1:1, 1:Б, Б:1 і Б:Б. Тип співвідношення «один до одного» Т (А1:А2) = (1:1) існує тоді, коли одному і тому самому значенню атрибута А1 відповідає не більш як одне значення атрибута А2. Наприклад, атрибути «табельний номер і прізвище», «ім’я та по батькові» знаходяться у співвідношенні 1:1. Тип співвідношення «один до багатьох» Т (А1:А2) = (1:Б) означає, що одному значенню атрибута А1 може відповідати нуль або багато значень атрибута А2. Водночас будь-якому екземпляру атрибута А2 може відповідати не більш як один екземпляр атрибута А1. Наприклад, між атрибутами Т (код банку: код клієнта) існує співвідношення 1:Б. Тип співвідношення «багато до одного» Т (АІ:А2) = (Б:1) існує, коли одному значенню атрибута А1 відповідає щонайбільше одне значення атрибута А2, а будь-якому атрибуту А2 може відповідати нуль чи багато значень атрибута А1. Якщо Т (А1:А2) = Б:1, тоді Т (А2:А1) = 1:Б. Тип співвідношення «багато до багатьох» Т (А1:А2) = Б:Б означає, що будь-якому значенню А1 може відповідати нуль чи кілька значень А2 і водночас, навпаки, будь-якому значенню А2 може відповідати нуль чи кілька значень АІ. Наприклад, Т (ПРОДУКЦІЯ: ПОКУПЕЦЬ) = Б:Б, одну й ту саму продукцію можуть купувати різні покупці і, навпаки, один покупець може купувати різні види продукції. Інфологічні моделі мають велике значення при відображенні семантики модельованої предметної галузі. Послідовність робіт при інфологічному проектуванні наступна: 1) вилучення синонімії, омонімії та узагальнення атрибутів; 2) аналіз атрибутів і виділення інформаційних об’єктів; 3) перевірка об’єктів на відповідність умовам нормалізації; 4) зовнішнє кодування; 5) виявлення та опис інформаційних запитів до бази даних; 6) формалізований опис інформаційних запитів у вигляді запиту вальних зв’язків; 7) аналіз і виведення запитувальних зв’язків до канонічного вигляду; 8) побудова структурних зв’язків і графічне зображення інфологічної моделі; 9) перевірка інфологічної моделі на коректність. 1. Першим кроком, який виконується при інфологічному проектуванні, є аналіз атрибутів на предмет вилучення синонімії та омонімії. Серед атрибутів можуть зустрітися такі, що мають однакові імена, але різні за змістом, тобто омоніми. У цьому разі атрибутам-омонімам потрібно присвоїти різні унікальні імена. Прикладом атрибута-омоніма може бути атрибут з іменем «залишок», який в одному випадку може характеризувати залишок матеріалів, а в інших — залишок коштів, готової продукції. Тому для однозначної ідентифікації кожному залишку необхідно присвоїти унікальне ім’я. Крім того, існують випадки синонімії, коли один і той самий атрибут у різних документах має різну назву. У цьому разі всім таким атрибутам присвоюється одне ім’я. Вибираючи назву для синонімічної групи атрибутів, серед атрибутів-синонімів необхідно вибрати ім’я, яке є семантичною домінантою для поданої групи, і залишити його в переліку атрибутів, а всі інші синоніміч¬ні назви його вилучити зі списку. Наприклад, атрибути «номенклатурний номер продукції», «код продукції» є синонімічними. Тому в переліку атрибутів, замість групи, потрібно залишати лише один атрибут «код продукції». Складаючи список атрибутів, можливо, необхідно буде виконати ще одну операцію, яка називається узагальненням. При цьому деяку сукупність атрибутів замінюють одним атрибутом, який узагальнює сутність поданої групи. Наприклад, у переліку атрибутів є такі: токар, фрезерувальник, слюсар і т.д. Цю групу можна замінити одним атрибутом «професія». Отже, узагальненню підлягають атрибути, що мають однаковий формат і семантику. 2. Другий крок — агрегація атрибутів і компонування їх у інформаційні об’єкти. Процес агрегації атрибутів і визначення об’єктів є ітеративним, тобто послідовним. Порядок виконання процедури агрегації такий: 2.1. Спочатку серед атрибутів виділяються ті, між якими існує однозначний зв’язок в обох напрямах (1:1). Такі атрибути агрегуються в один об’єкт, якому присвоюється унікальне ім’я (ім’я таблиці бази даних в СКБД Access). Наприклад, атрибути «код продукції», «назва продукції», «одиниця вимірювання», «ціна без ПДВ» об’єднуються в один об’єкт під назвою «ПРОДУКЦІЯ». Важливим моментом є вибір імені об’єкта. Ідентифікація об’єкта якимось ім’ям залежить від того, якій сутності предметної галузі відповідає даний об’єкт. Виконуючи такий аналіз, іноді необхідно додатково уточнювати ім’я атрибута для його однозначного семантичного трактування. При цьому слід пам’ятати, що в результаті виконання 2.1 один і той самий атрибут може потрапи- ти до кількох об’єктів. Наприклад, «код продукції» може бути включений до об’єкта «ПРОДУКЦІЯ», який уміщує всю довідкову інформацію про продукцію на підприємстві, а також до об’єкта «ПРОДАЖІ», що вміщує дані про щоденну реалізацію продукції. 2.2. Після багаторазового виконання 2.1 перевіряють атрибути, що залишилися, на тип співвідношення з виділеними об’єк¬тами. Якщо серед них є такі, що знаходяться у співвідношенні 1:1 з виділеними об’єктами, то їх приєднують до відповідних об’єктів. 2.3. Якщо серед решти атрибутів немає таких, які знаходилися б з виділеними об’єктами у співвідношенні 1:1, то необхідно виконати перевірку на співвідношення 1:Б між рештою атрибутів і виділеними об’єктами. При такому типі співвідношення може існувати функціональна залежність. Але слід пам’ятати, що співвідношення 1:Б у цьому разі означатиме те, що в екземплярах об’єкта можуть дублюватися значення даного атрибута. Такі атрибути приєднуються до виділених об’єктів. 2.4. Якщо після виконання описаного аналізу ще залишаться атрибути і серед них немає таких, які знаходилися б з виділеними об’єктами у співвідношенні 1:1 чи І:Б, то вирішують питання про створення з решти атрибутів нових окремих об’єктів. Не виключена можливість, що при цьому може з’явитися об’єкт, який містить лише один атрибут. Це свідчить про те, що існують недоліки в проектуванні на зовнішньому рівні. Тому потрібно виконати дообстеження ПО з точки зору поповнення таких об’єктів атрибутами, яких бракує. Отримані об’єкти необхідно ідентифікувати унікальними іменами. Іменувати об’єкт краще одним словом і бажано, щоб це був іменник, наприклад, «ПРОДУКЦІЯ», «ПОКУПЦІ», «ПРОДАЖІ». Але не завжди можна ідентифікувати об’єкт одним словом, тому іменами об’єктів можуть бути також словосполучення. 3. Третім кроком інфологічного проектування є перевірка відповідності отриманих об’єктів умовам нормалізації. Але спочатку для кожного інформаційного об’єкта потрібно визначити первинні ключі. Первинний ключ — це атрибут або їх сукупність, що дають змогу однозначно ідентифікувати запис під час його пошуку. Первинним ключем може бути атрибут, який не дублюється й обо- в’язково присутній у кожному запису. Якщо серед атрибутів немає такого, який міг би бути первинним ключем, необхідно домови- тися із замовником щодо визначення первинного ключа. Коли процедуру агрегації об’єктів виконано бездоганно, то вони автоматично розміщуватимуться в 3НФ чи 4НФ. Але якщо предметна галузь досить складна і велика, налічує багато атрибутів та інформаційних об’єктів, то краще, аби переконатися, що не допущено помилок на попередньому етапі, ще раз перевірити об’єкти на відповідність умовам нормалізації. 4. Зовнішнє кодування. На цьому кроці необхідно вивчити атрибути з неунікальними значеннями. Якщо ці атрибути подані досить довгими текстами, то необхідно вирішити питання про доцільність заміни їх на короткі кодові позначення. У цьому разі в інфологічну модель вноситься новий інформаційний об’єкт, який доречно назвати «ДОВІДНИК». Він складатиметься з коду атрибута та його текстового значення. При цьому в усіх раніше виділених об’єктах текстові значення замінюються на код. 5. Виділення запитів до БД та їх словесний опис. Для того щоб описати запити, необхідно дослідити процеси обробки інфор¬мації по кожній функціональній задачі модельованої предметної галузі. Цей аналіз та формалізація процесу обробки інформації потрібні для визначення структурних зв’язків між інформаційними об’єктами, тобто вже на етапі інфологічного моделюванння БД проектувальник має чітко уявляти алгоритм та логічну схему розв’язання кожної задачі. Запити виділяють опитуванням користувачів і з’ясуванням інформаційних потреб прикладних програм. Їх описують спочатку словесно, по можливості чітко виділяючи всі об’єкти, які використовуються при виконанні запиту, а також описуючи останній так, щоб можна було виявити послідовність переходу від одного об’єкта до іншого при виконанні запиту. Слід мати на увазі те, що не завжди під час формування словесного опису запиту є можливість описати його так, щоб у тексті були наведені всі імена інформаційних об’єктів, які беруть участь в його реалізації. У таких випадках опис запиту повинен вміщувати ключові слова, що вказують на ті об’єкти, які семантично складно було відобразити в тексті інформаційного запиту. Описуючи запит, також потрібно враховувати режим його виконання. Режими бувають одиночними і множинними. Одиночний режим — це такий, коли запит виконується для одного екземпляра початкового об’єкта: наприклад, «Для заданого ПОС- ТАЧАЛЬНИКА...». Множинний режим означає багаторазове ви- конання запиту для всіх екземплярів початкового об’єкта чи їх підмножини: наприклад, «Для всіх ПОСТАЧАЛЬНИКІВ...». Отож, коли в запиті вказано «для всіх» чи «для кожного», то передбачається виконання запиту для багатьох екземплярів початкового об’єкта. Це свідчить про те, що при реалізації алгоритму екземпляри даного об’єкта вибирають і обробляють послідовно. Якщо в запиті вказано слова «для заданого», «для певного», це значає, що запит виконується для конкретного єдиного екземпляра почат- кового об’єкта, пошук якого при реалізації запиту можна виконувати за ключем. 6. Кожний запит необхідно подати в структурованому вигляді відповідним запитувальним зв’язком. Узагальнена форма запитувального зв’язку така: , де Х1, Х2,..., Хn — початкові об’єкти, які потрібно розмістити в порядку інформаційного пошуку чи в порядку зменшення групувальної ознаки об’єктів; Y — кінцевий об’єкт, який уособлює мету реалізації запиту (він має бути завжди один). Початкові й кінцеві об’єкти виділяють на основі семантичного аналізу запиту. Якщо в результаті аналізу виділено кілька кінцевих об’єктів, це означає, що один запит вміщує кілька одновимір¬них запитувальних зв’язків. Запити поділяються на одновимірні й багатовимірні. Запит, у якого на вході є один початковий об’єкт, називається одновимірним. Запит, у якого на вході існують кілька початкових об’єктів, є багатовимірним. Наприклад, запит «Видати список студентів певної ГРУПИ заданого ФАКУЛЬТЕТУ, вказаного КУРСУ» є багатовимірним, оскільки йому відповідає такий запитувальний зв’язок: Запит «Видати список СПІВРОБІТНИКІВ указаного ВІДДІЛУ» буде одновимірним: Два запитувальних зв’язки тотожні, якщо результати їх виконання збігаються. Усі одновимірні запитувальні зв’язки не підлягають подальшому аналізу і перетворенням. Їх можна одразу використовувати для побудови структурних зв’язків. Багатовимірні зв’язки необхідно додатково проаналізувати і перевірити їх на відповідність умовам канонічності (більш детально процес нормалізації описано в [1] (див.: літературу до теми 4). Приклад: Створимо структуру бази даних для задачі «Автоматизація обліку реалізації продукції», за якою словник атрибутів і формалізований опис показників нами було розроблено в темі 2. Визначаємо склад та структуру об’єктів бази даних, ключові атрибути (позначені на схемі символом *) та будуємо зв’язки між об’єктами: Рис. 2.2. Схема зв’язків об’єктів бази даних Після створення інфологічної моделі бази даних проектується датологічна модель (ДЛМ) бази даних, в якій обов’язково враховуються особливості та вимоги вибраної СКБД. В нашому випадку ми будемо використовувати СКБД Access, яка підтримує реляційну модель бази даних, є достатньо розповсюдженою і зручною у використанні. Об’єкти БД в Access — таблиці. Імена атрибутів (полів) і таблиць можуть присвоюватися як з використанням кирилиці, так і з латиниці. Якщо використовувати кирилицю, то практично схема дато- логічної моделі збігається з інфологічною. Якшо версія Access англомовна, то необхідно імена таблиць та атрибутів навести на латиниці (практично взяти ідентифікатори зі словника атрибутів). Після створення ДЛМ можна починати реалізацію бази даних на фізичному рівні, тобто створювати її на комп’ютері. 4.2. План практичних занять 1. Передумови створення та основні переваги баз даних. 2. Класифікація і склад автоматизованих банків даних. 3. Рівні подання інформації в базі даних. 4. Характеристика інфологічної та датологічної моделей баз даних. Теорія нормалізованих відношень. 5. Сховища даних і OLAP-технології. 4.3. Навчальні завдання Завдання: У відповідності з темою індивідуального завдання та раніше розробленого словника атрибутів і формалізованого опису показників розробити структуру об’єктів бази даних (таблиць) та схему взаємозв’язків між таблицями. Підготувати інфор¬мацію контрольного прикладу (по таблицях нормативно-довідко- вої інформації — 5 записів для кожної таблиці, для оперативної інформації — 15 записів). Інформація контрольного прикладу між таблицями повинна бути взаємоузгодженою. 4.4. Лабораторна робота № 1 (ЛР1) Мета роботи — згідно з темою індивідуального завдання і підготовленими даними (структура БД, інформація контрольного прикладу) кожен студент створює базу даних у середовищі СКБД Access. ЗАВДАННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 1 1. Спроектувати структуру файлів БД (в середовищі Access таблиць) та їх взаємозв’язок (створити «Схему даних»), які містять первинні дані для задачі. 2. Для кожної таблиці БД підготувати взаємопов’язану інфор-мацію контрольного прикладу. 3. Створити об’єкт БД «форми» для введення інформації в таблиці. При цьому використовувати елемент «Поля со списком» панелі елементів. Ввести інформацію контрольного прикладу в БД. 4. Створити об’єкти БД «Запросы». 5. Створити об’єкти БД «Отчеты» для друку спроектованих вихідних інформаційних повідомлень. 6. Оформити звіт з лабораторної роботи (у друкованому вигляді), провести демонстрацію її виконання на ПК та захист викладачеві. Звіт повинен відображати результати виконання всіх пунктів ЛР1 і містити наступні об’єкти БД Access: • таблиці (з інформацією контрольного прикладу); • схему даних; • форми; • запити; • звіти. 1. Характеристика СУБД Access 97 СУБД Access 97 підтримує реляційну модель БД і працює в середовищі Windows. В Access усі відомості, що стосуються певної предметної галузі, подаються у вигляді сукупності пов’язаних між собою таблиць і на фізичному рівні зберігаються в одному файлі з розширенням MDB. У цьому ж файлі разом з таблицями зберігаються всі інструментальні засоби для роботи з ними, такі як форми, запити, звіти, макроси та модулі. У базі даних основними об’єктами є таблиці, запити, форми, звіти, макроси та модулі. Таблиця — це поіменоване реляційне відношення (таблиця), яке зберігає дані про якусь певну сутність предметної галузі. Запит — це об’єкт, за допомогою якого можна одержати необхідні дані з однієї чи декількох таблиць. За допомогою запитів можна зробити виборку, обчислення, вилучення чи поповнення даних, а також створити нові таблиці на базі вже існуючих. Форма — це об’єкт, що використовується переважно для завантаження даних, відображення їх на екрані та для управління роботою додатків. Форми також можна використовувати для запуску макросів чи процедур. Звіт — це об’єкт, який уміщує результати обробки однієї чи декількох таблиць і може бути виданий на друк або підключений до документів інших додатків. Макрос — це об’єкт, що являє собою структурований опис однієї чи декількох дій, які необхідно виконати за певних умов. У вигляді макросів описуються певні дії, які досить часто повторюються. Модуль — це програми на Microsoft Access Basic, які можуть бути прив’язані до окремих форм чи звітів і виконувати деякі дії. 2. Типи даних в Access В Access можуть підтримуватися поля різних типів, наведених у табл. 2.4. Таблиця 2.4 ТИПИ ДАНИХ СКБД ACCESS Тип даних Розмір Зміст Обмеження Лічильник 4 байти Число, яке автоматич- но збільшується на оди- ницю для кожного но- вого запису Для кожної таблиці може бути лише одне таке поле Грошовий 8 байт Число, яке відображає суму грошей з двома знаками після коми Дата/ час 8 байт Дата чи час Memo-поле До 64000 байт Довгий текст Не може використовуватись як індекс таб- лиці Числовий Від 1 до 8 байт Число OLE-об’єкт До 1 ГБ Об’єкт OLE, включаючи графіки, рисунки та двійкові об’єкти Не може використовуватись як індекс таб- лиці Логічний 1 бит Короткий текст Значення «так» чи «ні» Текстовий До 255 байт Короткий текст Кожне поле може мати певний розмір, що визначає його максимальну довжину чи діапазон чисел. При встановленні розмі- ру поля для числових полів необхідно вибрати одне з п’яти наступних значень (див. табл. 2.5). Усі текстові поля за змовчан- ням встановлюються рівними 50 символам. Тому якщо поле має більшу довжину, то необхідно її задавати відповідним чином. В Access є два поняття: формат та маска вводу даних. Формат впливає на відображення даних після їх завантаження. Наприклад, якщо встановити формат поля, яке вміщує дату, рівним «довгий формат дати», то 16.06.96 відобразиться як «неділя, 16 червня 1996». Маска вводу обмежує тип інформації, який можна ввести в поле. Як тільки починається ввід в таке поле, з’являється шаблон, який указує на вид та тип інформації. Крім того, шаблон допомагає краще інтерпретувати зміст поля. Таблиця 2.5 РОЗМІРИ ПОЛІВ Розмір поля Діапазон поля Максимальна кількість десяткових знаків Розмір поля в байтах Байт Від 0 до 255 0 1 З плаваючою крапкою подвійної точності Від –1.797*10 до 1.797*10 15 8 Ціле Від –32768 до 32768 0 2 Довге ціле Від –214783648 до 2147 83648 0 4 З плаваючою крапкою Від –3.4*10 до 3.4*10 7 4 3. Створення бази даних Після запуску СУБД Access на екрані з’явиться командний рядок головного меню. Для створення бази даних необхідно: 1. З меню вибрати команду Файл, вибрати опцію Cоздать базу данных чи натиснути піктограму із зображенням бланка на панелі інструментів. Access відобразить вікно, яке наведено на рис 2.3. Вікно має дві вкладинки Общие і База данных. Перша вкладинка вміщує піктограму Новая база данных, друга — піктограми стандартних шаблонів, одним із яких можна скористатися при створенні БД. Рис. 2.3. Діалогове вікно для створення бази даних 2. Якщо створюється унікальна база даних, то вибираємо піктограму Новая база данных і тиснемо на кнопку OK. Після цього відкриється діалогове вікно Файл новой базы данных (рис. 2.4), в якому необхідно вказати ім’я файла нової бази даних та визначити шлях, на якому диску і в якій папці вона зберігатиметься. По змовчанню Access присвоює новій базі даних ім’я db1, якщо таке ім’я уже існує, то — db2 і т. п. Ім’я нової бази даних може вміщувати не більше 255 символів і не повинно включати пробіли. Після введення імені тиснемо кнопку OK, Access створює порожню базу даних, додавши автоматично до неї розширення.mdb. У полі Тип файла можно задати тип файла, який відображується у списку вибраної папки. При виборі опції Все папки відобразяться тільки імена файлів, що мають розширення.mdb, тобто лише імена файлів БД. Якщо буде вибрана опція Все файлы, то у вікні висвітяться всі файли активної папки. Після вибору диска і папки тиснемо на кнопку Создать внаслідок чого буде створена нова база даних, в яку можна заносити її об’єкти. Рис. 2.4. Діалогове вікно для створення файла бази даних Для того щоб відкрити уже існуючу БД можна піктограмою Открыть базу данных чи вибравши в команді меню Файл опцію, Открыть базу данных. У результаті відкриється вікно зі списком всіх баз даних, які розташовані в активній папці. Вибравши необхідну базу, натискаємо мишкою кнопку OK, і база відкривається. 4. Створення таблиць в Access Таблиця — це основа бази даних, де зберігаються дані про один інформаційний об’єкт предметної галузі. База даних Access може вміщувати не більше 32768 таблиць, одночасно відкритими можуть бути 255 таблиць. Для створення таблиці в Access необхідно виконати наступні дії: • у вікні відкритої бази даних вибрати вкладку Таблицы і натиснути на кнопку Создать; • вибрати у списку діалогового вікна Новая таблица (рис. 2.5) режим (спосіб) створення таблиці. Access надає наступні способи створення. Найзручнішим при створенні нових таблиць є спосіб, який надає Конструктор. Вибираємо цей режим і тиснемо на кнопку ОК; на екрані з’явиться вікно, в якому створюємо структуру нової таблиці. При створенні структури таблиці виконуються такі кроки: ? визначення типу даних (рис. 2.6); ? опис даних. Заповнення колонки Описание данніх не є обов’язковим. В нього можна занести довільний коментар, який стосується створеного поля; ? встановлення параметрів поля; ? визначення первинного ключа. Первинний ключ — це пле, яке однозначно ідентифікує запис таблиці. Для створення необхідно поле відмітити курсором, вибрати і клацнути мишкою в меню по піктограмі із зображенням ключа чи в команді меню Правка вибрати пункт Ключове поле. Рис. 2.5. Діалогове вікно режимів створення таблиць Після того як робота завершена, необхідно вибрати в меню Файл режим Сохранить, ввести ім’я таблиці і натиснути OK. Закрити таблицю можна, також клацнувши мишкою по квадратику, що знаходиться у лівому верхньому куті, вибравши з контекстного меню команду Закрыть, чи клацнувши мишкою по крайньому квадратику, який знаходиться у правому верхньому куті. Рис. 2.6. Список типів даних Якщо при створенні таблиці не був заданий ключ, то при закритті таблиці Access запропонує зробити це. Коли буде вибрано Да, то в таблицю автоматично додається поле лічильника, якому буде присвоєна ознака ключового поля. При виборі Нет первинний ключ не створюється. 5. Встановлення зв’язку між таблицями Після того, як структури таблиць створені, перш ніж заповнювати їх конкретними даними, необхідно встановити зв’язки між ними, які потім при завантаженні виконуватимуть перевірку щодо узгодженості даних і збереження посилкової цілісності. Тобто, коли між таблицями бази даних встановлені зв’язки, то Access автоматично перевірятиме та забезпечуватиме цілісність бази даних. Для створення зв’язку необхідно, щоб у головній та зв’язаній таблицях були визначені первинні ключі. Встановлення первинного ключа для зв’язаної (підпорядкованої) таблиці не є обов’яз¬ковою умовою для встановлення зв’язку, але його наявність знач¬но збільшує швидкість роботи Access. Розглянемо встановлення зв’язку на прикладі трьох таблиць: Покупці, Продажі, Продукція. В рядку меню Сервис вибрати команду Схема данных. На екрані з’явиться вікно Добавление таблицы. Відмітьте таблицю Продажі і натисніть кнопку Добавить. Рис. 2.7. Вікно вибору таблиць для побудови схеми даних Таку ж процедуру виконайте для таблиць Продажі, Банки і По- купці і клацніть мишкою по кнопці Закрыть. На екрані з’явиться вікно Схема данных, в якому будуть відображені таблиці, між якими встановлюється зв’язок. Якщо якоїсь таблиці невистачає на полі вікна Схема данных, то її можна додати, клацнувши правою кнопкою миші. Для побудови зв’язку поле Код покупця необхідно мишкою перетягти з таблиці Продажі в поле з таким же ім’ям таблиці Покупці. З’явиться вікно Связи для встановлення параметрів зв’язку. У вікні Связи слід активізувати опцію Обеспечение целостности данных. Опції Каскадное обновление связанных полей, Каскадное удаление связанных записей активізувати не обов’яз¬ково, а необхідно натиснути кнопку Создать. СУБД автоматично визначає тип зв’язку як один до багатьох (1:Б). Аналогічно встановлюємо зв’язок між таблицями Покупець та Продажі (1:Б), Продажі та Продукція (1:Б), Покупці та Банки (1:Б). Встановлення опції Обеспечение целостности данных забезпечує автоматичну перевірку посилкової цілісності між даними, тобто відповідності між вторинними та первинними ключами. Опція Каскадное обновление связанных полей забезпечує цілісність даних при внесенні змін. Якщо вноситиметься значення вторинного ключа підпорядкованої таблиці і при цьому не буде знайдено відповідне значення первинного ключа у зв’язаній таблиці, така зміна не буде санкціонована, тому що вона призведе до порушення узгодженості між даними. Якщо ж буде виконана зміна поля первинного ключа, то ці зміни продублюються з полем вторинного ключа підпорядкованої таблиці. Опція Каскадное удаление связанных записей дозволяє при вилученні запису з головної таблиці автоматично виконувати каскадне вилучення тих записів з підпорядкованих таблиць, значення вторинного ключа яких збігається зі значенням первинного ключа. Після встановлення зв’язку закрийте вікно і підтвердіть збере- ження зв’язку. Вікно зі зв’язаними таблицями подано на рис. 2.8. Рис. 2.8. Схема даних Слід пам’ятати про те, якщо при створенні відношень між таблицями використовується лічильник, то інше поле, яке з ним зв’язується, повинно бути числовим з форматом довгого цілого. Редагувати одержаний зв’язок можна, відмітивши його мишкою і вилучивши клавішою Del. У цьому ж режимі можна побудувати новий зв’язок за допомогою мишки, як це виконувалося раніше. Для того щоб роздрукувати створену в Access «Схему даних» на принтері, необхідно виконати наступні діі: а) побудувати схему даних та встановити зв’язки між таблицями; б) натиснути клавішу «PrtSc»; в) відкрити вікно текстового процесора Word через кнопку «Пуск»; г) вставити у відкрите вікно «Схему даних» з буфера обміну, використавши режим «Вставка» головного меню Word; д) роздрукувати «Схему даних» або запам’ятати документ Word для пізнішого друку; е) повернутися до Access для подальшої роботи з базою даних. Після створення схеми доцільно розробити форми як інтерфейсний засіб для завантаження таблиць конкретними даними. 6. Форми в Access Форма в Access — це засіб відображeння, завантаження та редагування даних, розміщених у таблиці. Коли джерелом даних для завантажування в базу даних є первинний документ, тоді форма має відображати формуляр-шаблон цього документа. Це полегшує занесення даних у таблиці, імітує звичну для користувача роботу по заповненню первинного документа, а отже, зменшує кількість можливих помилок, які могли б виникнути при завантажуванні таблиць даними. Форми можна створювати на базі таблиць і запитів. Розглянемо відображeння у формі таблиць. Для створення форми необхідно у вікні відкритої бази даних активізувати закладку Форма і натиснути на кнопку Создать. Після цього відкриється вікно Новая форма, в полі якого Выберите в качестве источника данных таблицу или запрос слід вибрати таблицю чи запит, які потрібно подати у вигляді форми, і одну з опцій, що задають варіант створення форми (рис. 2.9). Рис. 2.9. Діалогове вікно для створення форми Access надає декілька можливостей створення форм. Розглянемо найпростіший спосіб створення форм за допомогою автоформ. У вікні необхідно вибрати таблицю, яка буде джерелом для створення форми, та потрібну опцію. Виберемо таблицю Покупці та опцію Автоформа в столбец. Access автоматично створить форму наступного вигляду (рис. 2.10). Рис. 2.10. Вікно форми, поданої в стовпчику Якщо таблиця Покупці пуста, то форма теж буде пуста. Якщо вона вміщує дані, то вони автоматично будуть перенесені у форму. При закритті вікна створеної форми буде видане наступне повідомлення: Сохранить изменение макета или структуры фор¬мы ‘Форма 1’. Якщо буде вибраний варіант Да, то тоді з’явиться вікно Сохранение, в якому необхідно вказати ім’я, з яким зберігатиметься форма. Якщо користувач у цьому вікні не вкаже ім’я форми, то Access сама визначить його як Форма 1. 7. Редагування та створення додаткових елементів форми Редагування зовнішнього вигляду та створення додаткових елементів форми виконуються в режимі Конструктора. Наприклад, в існуючій формі Продажі необхідно поле Дата відредагувати таким чином, щоб у ньому теж відображалася системна дата. Для створення додаткових елементів необхідно викликати форму в режимі конструктора і натиснути на піктограму Панель елементов, після чого у діалоговому вікні зліва з’явиться ця панель. Для відображення в полі Дата системної дати в значення поля слід ввести вираз: =Date(). Відкрита форма в режимі конструктора з відредагованим та новим полем подана на рис. 2.11. Рис. 2.11. Форма, відкрита в режимі Конструктора З метою зручності та забезпечення безпомилкового введення даних для поля Код покупця створимо поле зі списком. Сценарій створення поля зі списком наступний: 1. Відкриваємо в режимі конструктора форму Покупці. 2. Викликаємо Панель инструментов, натиснувши відповідну піктограму. 3. Викликаємо піктограму Поле со списком. 4. Поле Код покупця вилучаємо, попередньо відмітивши його мишкою. 5. На Панеле елементов активізуємо кнопку Мастер, а потім кнопку Поле со списком і після цього з отриманого списку мишкою буксується поле Код покупця на вільне місце у формі. 6. Після того, як поле перетягнуто у форму, підключається майстер створення полів зі списком. Майстер послідовно видає діалогові вікна, в яких користувач повинен вибрати необхідну відповідь чи погодитися з варіантом, запропонованим майстром, натиснувши кнопку Далее. Поле зі списком дозволяє при занесенні даних у поле Код покупця вибирати їх з довідника Покупці. Аналогічні дії виконуємо для створення поля зі списком для Коду продукції. 8. Запити в Access При створенні таблиць в Access не можна використовувати поля, які отримуються розрахунковим шляхом. Крім того, в Access таблиця автоматично впорядковується по первинному ключу. Не існує можливості вибрати інший ключ сортування, наприклад, вторинний. Всі ці проблеми можна вирішити за допомогою запитів. Запити забезпечують швидкий і ефективний доступ до даних, які зберігаються в таблицях. За допомогою запитів можна виконати необхідне сортування, обчислити якийсь вираз чи спільно обробити відразу декілька зв’язаних таблиць. В одному запиті можна використовувати до 32 таблиць. В запитах Access зберігаються лише інструкції про те, як повинні бути організовані дані внаслідок виконання запиту. 9. Типи запитів За функціями запити можна поділити на такі дві групи: запити-вибірки, запити -дії. Запити-вибірки — це найпоширеніший тип запитів. За їх допомогою не виконується ніяких перетворень з даними, а лише здійснюється пошук даних за певними умовами, які відображають поточні інформаційні потреби користувача. Наприклад, можна вибрати тих працівників, які мали лікарняний лист у поточному місяці. Запити-дії — це запити, з допомогою яких можна добавляти, змінювати чи вилучати дані. В Access існує чотири типи запитів-дій: • Запити-поповнення дозволяють додати вибрані дані в існуючу таблицю. • Запити-вилучення вилучають певні дані з однієї чи декількох таблиць. • Запити-створення таблиць створюють нові таблиці, заповнюючи їх даними з інших таблиць. • Запити-оновлення змінюють дані, які зберігаються в записах існуючої таблиці. Реалізацію запитів у Access можна виконувати за допомогою запитів за зразком — QBE-запити та SQL-запити. 10. Запити за зразком Назва запиту відповідає способу створення запиту. При відкритті нового запиту в режимі конструктора відкривається вікно, у верхній половині якого вказується список полів таблиці, які необхідно включити до запиту. Поля, які необхідно включити в запит, можна просто перетягнути мишкою з верхньої частини вікна в нижню. Нижня половина вікна є таблицею QBE, в якій задаються умови виконання запиту. 11. Створення запиту-вибірки Для того щоб відкрити вікно запиту, необхідно у вікні бази даних натиснути мишкою на закладку Запрос, і відкриється вікно Новый запрос. Розглянемо приклад створення наступного запиту-вибірки: «Ви- дати дані про вартість продаж у розрізі покупців та їх документів». Для створення запиту вибираємо опцію Конструктор, тоді відкриється вікно Запрос-выборка і з’явиться діалог Добавление таблицы. Мишкою виділяються таблиці Продажі, Покупці та Продукція, які потрібні для реалізації. Тиснемо на кнопку Добавить, а потім — на кнопку Закрыть. Після того як вибрані таблиці буде добавлено, відкриється вікно запиту-вибірки, у верхній частині якого відображатимуться вибрані таблиці, а в нижній частині екрана з’явиться таблиця QBE (рис. 2.12). Рис. 2.12. Вікно для створення запиту-вибірки В рядок Поле таблиці QBE перетягуємо мишкою поля: Код покупця, Назва покупця, Дата оплати, Номер документа на оплату, Номер документа на товар, Сума оплати, Сума товару, які необхідно отримати в результаті виконання запиту. В рядку Условие отбора у стовпчику, який уміщує Дату, задаємо умову вибірки: Between [введіть дату з __ ]And [введіть дату по __ ]. При закритті вікна Access запропонує вказати ім’я запиту, наголошуючи на виборі стандартного. Якщо запит необхідно зберігати в іншій базі даних, то вибираємо в команді Файл опцію Сохранить как/экспорт… Укажіть ім’я запиту і натисніть кнопку ОК — запит буде збережений. Запиту, який був сконструйований, присвоєно ім’я Контроль оплати. При виконанні запиту за допомогою кнопки Открыть відкриється послідовно два вікна для введення параметрів запиту, тобто дат, з якої та по яку необхідно виконати вибірку. Змінюючи в режимі конструктора умову вибірки, можна переглядати дані про оплату продукції по певних датах та ін. 12. Запити з обчисленнями У таблицях недоцільно зберігати дані, які можна одержати розрахунковим шляхом. Access не дозволяє виконувати обчислення над даними, що зберігаються в полях таблиць. Для цих цілей використовуються запити з обчисленнями. Вираз, що обчислюється, можна створювати вручну або з використанням Построителя выражений, викликати який можна, клацнувши правою кнопкою мишки у відповідному стовпчику і вибравши опцію Построить… (рис. 2.13). Рис. 2.13. Формування запиту з використанням «Построителя выражений» Для одержання результату сформованого запиту до нього необхідно звернутися, натиснувши кнопку «Открыть». Результат виконання запиту можна відобразити в режимі таблиці. Буде отримана результатна таблиця з новими полями, значення яких змінювати не можна. 13. Групувальні запити При створенні запиту можна вказати поля, які використовуватимуться для групування записів і виконання відповідних обчислень. Такі запити створюються з використанням даних як однієї, так і зв’язаних між собою таблиць. Запити також можна створювати на основі раніше створених запитів. Розглянемо приклад створення запиту на підставі запиту, створеного з обчисленням на попередньому кроці. Необхідно визначитися з підсумками продажу продукції у вартісному вигляді. Для цього, як і у поперед¬ньому випадку, вибираємо поля, які слід включити до запиту. Коли поля вибрані, то на панелі інструментів вибирається опція Групповая операция. Після натиснення на неї в бланку запитів за зразком з’явиться рядок з назвою Групповая операция і в клітинках напроти кожного поля — слово Группировка. Далі в стовпчику того поля, за яким виконуватиметься групування, клац- нути мишкою в клітинці Групповая операция. Access видасть список із 12 елементів, дев’ять з яких є функціями SQL і по них можна виконувати групувальні операції. З цього списку необхідно вибрати потрібний елемент чи функцію (рис. 2.14). Можливі наступні типи групувальних функцій: Sum — обчислення суми значень поля; Avg — обчислення середнього значення поля; Рис. 2.14. Вікно формування групувального запиту Min — пошук мінімального значення поля; Max — пошук максимального значення поля; Count — підрахування кількості значень у полі; StDev — обчислення середнього квадратичного відхилення для значень поля; Var — обчислення дисперсії значень поля; First — вибір значення з першого запису для встановлення поточного порядку сортування; Last — вибір значення з останнього запису для встановлення поточного порядку сортування. У розглянутому прикладі вибрана функція Sum. Створення інших типів запитів та звітів необхідно вивчити самостійно. 4.5. Термінологічний словник ключових понять (категорій) до теми Автоматизований банк даних (АБД) — система інформаційних, математичних,програмних, мовних, організаційних засобів, необхідних для інтегрованого накопичення, зберігання, ведення, актуалізації, пошуку та видачі даних. АБД — складна система, яку можна класифікувати за всім спектром ознак, що стосуються як банку в цілому, так і його окремих компонентів. Основними елементами АБД є СКБД та БД. Існує кілька різновидів побудови логічної моделі бази даних: ієрархічна, сіткова, реляційна, мішана і мультимодельна. Агрегат даних — пойменована сукупність двох і більше елементів нижчого рівня. Загалом до агрегату даних можуть належати як елементи, так і інші агрегати даних. Прикладом агрегату даних можуть бути групи елементів, які утворюють АДРЕСУ або ДАТУ НАРОДЖЕННЯ. База даних — пойменована структурована сукупність взаємопов’я¬заних даних з мінімальною надмірністю, які характеризують предметну галузь, призначену для одночасного користування багатьма користувачами та знаходиться під керуванням системи керування базою даних. Запис — пойменована сукупність полів, об’єднаних за змістовним принципом, яка є об’єктом та результатом одного кроку обробки даних. Прикладом запису можуть бути відомості про робітника. Інформаційний об’єкт — деяка сутність ПО, яку необхідно відображувати в БД з точки зору прикладної програми чи користувача БД. Це може бути предмет, факт, дія, явище чи поняття, які є предметом пізнання людини або результатом її діяльності та інформацію про які потрібно зберігати в БД. Машинна ІБ — сукупність даних (інформаційних масивів), які фіксуються на спеціальних машинних носіях і використовуються для автоматизованого оброблення. Позамашинна інформаційна база (ІБ) — частина інформаційної бази, яка складається із сукупності повідомлень, сигналів і документів, використовуваних під час функціонування АІС у формі, що сприймається людиною без застосування засобів обчислювальної техніки. Поле — поєднання символів, яке приводить до створення мінімального семантичного елемента масиву (дата, цех, дільниця). Предметна область — один чи кілька об’єктів управління (або їх певні частини), інформація яких моделюється за допомогою БД і використовується для розв’язання різних функціональних задач. Розподілена база даних (DDB — distributed database) — сукупність взаємопов’язаних баз даних, розподілених у комп’ютерній мережі. Символ — елемент даних, який не має змісту і використовується для створення інших елементів даних. Система управління розподіленою базою даних — програмна система, яка управляє базою даних у такий спосіб, щоб її розподіленість була прозорою для користувачів. СКБД — сукупність програмних та мовних засобів загального і спеціального призначення, необхідна для створення БД, підтримки її в актуальному стані, маніпулювання даними й організації доступу до них в умовах прийнятої технології обробки даних. Технологія клієнт-сервер — прикладне програмне забезпечення зберігається не лише на робочій станції, певні його компоненти можуть зберігатися на сервері. Файл (інформаційний масив) — пойменована сукупність записів для об’єктів одного типу. Як правило, записи, що входять до файла, мають однакову структуру. Прикладом файла можуть бути відомості про всіх робітників. Файл-серверна технологія — розміщення на сервері лише програм¬ного забезпечення, яке підтримує роботу мережі та файли бази даних, а все прикладне програмне забезпечення знаходиться на комп’ютерах користувачів, тобто на робочих станціях. 4.6. Література до теми 1. Єрьоміна Н. В. Проектування баз даних. Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1998. — 216 с. 2. Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч. посіб. — 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — 240 с. 3. Основи інформаційних систем: Навч. посіб. / За ред. В. Ф. Ситника. — 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 141—163. 4. Бойс Дж. и др. Специальное издание. Использование Office 97. Профессиональный вып. — К.: М.; СПб: 1998. — 1120 с. 5. Конспект лекцій. Тема 5. Організаційно-методичні основи створення і функціонування інформаційних систем управління фінансами 5.1. Методичні поради до вивчення теми Метою проведення занять є вивчення структури інформаційних систем управління фінансами, організаційних та методичних основ їх створення. Для вивчення теми необхідно ознайомитися з матеріалами лекції, рекомендованими навчальними посібниками. Розробка, впровадження і функціонування комп’ютерних інформаційних систем управління фінансами потребує розв’язання низки різноманітних питань організаційно-методичного характеру. Серед них — визначення структури АІС, формування проектної документації, алгоритмізація і програмування задач тощо. Суттєвим питанням створення АІС є визначення її функцій, складу і структури. Функції АІС управління фінансами установлюються на основі цілей управління. При цьому кожна функція реалізується сукупністю комплексів задач, окремих задач і операцій. Функції можна об’єднати у компоненти (підсистеми) за функціональною чи іншими ознаками. Крім функціональної, у складі АІС виділяється забезпечувальна частина. Структури АІС управління фінансами характеризують внутрішню побудову системи управління фінансами, її специфіку, визначають взаємодію між окремими елементами структури. Проектування інформаційних систем — складний і трудомісткий процес, який складається із взаємопов’язаних стадій, в яких виокремлюються етапи і певні види робіт. Найважливішими етапами тут слід уважати проведення дослідження і розробку обґрун¬тування щодо створення АІС. На цих етапах вирішуються питання, пов’язані з комплексним вивченням існуючої системи управління (документообіг, інтенсивність інформаційних потоків, методи розв’язування економічних задач з управління державними фінансами, податкової системи України, страхування та ін.), а також оцінюються витрати і здійснюється попередній розрахунок очікуваної ефективності ІС. Дослідження документообігу та аналіз інформаційних потоків є передумовами виявлення функцій, що автоматизуються. Аналіз даних розрахунку очікуваної економічної ефективності є голов-ним критерієм під час розв’язання питання, пов’язаного зі створенням ІС на досліджуваному об’єкті. Студент повинен знати склад проектної документації з розроб¬ки, впровадження і функціонування АІС. Наприклад, на стадії технічного проектування важливим етапом, який виконується за участю майбутніх користувачів системи, є складання документів «Опис постановки задачі» та «Опис алгоритму». Склад і зміст даних документів регламентується керівним документом РД 50-34.698-90 «Методические указания. Информационная технология. Комплекс стандартов и руководящих документов на автоматизированные системы. Автоматизированные системы. Требования к содержанию документов» (М.: Изд-во стандартов, 1991. — С. 4—6, 27—31). Згідно з цим документ «Опис постановки задачі» містить три розділи. Розділ 1. «Характеристика задачі» передбачає опис таких питань: • призначення задачі; • перелік об’єктів, при управлінні якими розв’язується задача; • періодичність та тривалість розв’язування задачі; • умови, за яких припиняється розв’язування задачі автоматизованим способом; • зв’язок даної задачі з іншими (ілюструється схемою інформаційної моделі задачі); • посади осіб та назви підрозділів, які визначають умови й часові характеристики розв’язування задачі; • розподіл дій між персоналом та технічними засобами за різних ситуацій розв’язування задачі. Розділ 2. «Вихідна інформація» містить опис документів, відео¬кадрів, масивів бази даних, сигналів управління, які є вихідними для задачі. Склад і структура вихідних повідомлень описуються у табл. 2.6 та 2.7. Таблиця 2.6 СКЛАД І ОПИС ВИХІДНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ № з/п Найменування вихідного повідомлення Ідентифікатор Форма подання Періодичність видачі Строки видачі Одержувачі інформації Таблиця 2.7 СКЛАД І ОПИС СТРУКТУРНИХ ОДИНИЦЬ ІНФОРМАЦІЇ ВИХІДНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ № з/п Найменування структурної одиниці Ідентифікатор Вимоги до точності Позначення одиниці Розділ 3. «Вхідна інформація». В цьому розділі описуються склад і характеристика вхідних інформаційних повідомлень. Вхід- на інформація задачі може бути відображена у первинних документах, масивах бази даних. Склад і структура вхідних повідомлень описуються у табл. 2.8 та 2.9. Таблиця 2.8 СКЛАД І ОПИС ВХІДНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ № з/п Найменування вхідного повідомлення Ідентифікатор вхідного повідомлення Форма представлення Строки надходження Таблиця 2.9 СКЛАД І ОПИС СТРУКТУРНИХ ОДИНИЦЬ ВХІДНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ № з/п Найменування структурної одиниці Точність Джерело інформації Ідентифікатор джерела Позначення Постановка економічних задач з управління фінансами для автоматизованого розв’язування супроводжується алгоритмом, який відображає логіку розв’язання задачі й спосіб формування вихідних даних. Документ «Опис алгоритму» передбачає подання: • опису масивів інформації, що використовуються при реалізації алгоритму; • опису масивів інформації, які формуються внаслідок реалізації алгоритму; • математичного опису алгоритму (у вигляді формул). При цьо- му необхідно дотримуватись однозначності позначення кожної із структурних одиниць інформації; • графічно (у вигляді структурної схеми); • у вигляді тексту або таблиць рішень. Алгоритм у вигляді структурної схеми складається відповідно до вимог ГОСТ 19.701-90 «Единая система программной докумен- тации. Схемы алгоритмов, программ, данных и систем. Условные обозначения и правила выполнения» (М.: Изд-во стандартов, 1991. 26 с.). Основні символи для графічного зображення процесів обробки інформації наведено на рис. 2.15. Математичний опис алгоритму подається формулами (див. тему 2). При цьому необхідно дотримуватись однозначності позначення кожного показника. Рис. 2.15. Зображення основних графічних символів для побудови схем в інформаційній системі Зразок виконання документів «Опис постановки задачі» та «Опис алгоритму розв’язання задачі на ПЕОМ» надано в пункті 5.2. 5.2. План практичних занять 1. Принципи створення та функціонування АІС. 2. Організація робіт по створенню, впровадженню і функціонуванню інформаційних систем обробки даних. 3. Стадії і зміст робіт зі створення і впровадження АІС. 4. Склад і зміст документів «Опис постановки задачі», «Опис алгоритму». 5. Склад і зміст документів, які складаються на стадії розробки робочої документації. 5.3. Навчальні завдання За визначеною темою індивідуального завдання (див. теми 2, 4) розробити документи «Опис постановки задачі», «Опис алгоритму». Тексти документів набрати в текстовому процесорі Word, схему алгоритму — також у текстовому процесорі Word, вико- ристовуючи для цього режим «Автофігури». Оформлений та надрукований звіт підшивається разом зі звітом про створену базу даних і захищається у викладача. Студенти, що не виконали та не захистили завдання по темах 2, 4, 5, до іспиту з дисципліни не допускаються. Приклад оформлення документів «Опис постановки задачі», «Опис алгоритму»: Розробити постановку й алгоритм автоматизованого розв’я- зання задачі «Облік відвантаженої продукції» 1. Характеристика задачі При відвантаженні готової продукції підприємство може обрати один з двох варіантів визначення процесу реалізації — метод нарахування або касовий метод. У наданій роботі — це метод нарахування. За принципом нарахування готова продукція в момент відвантаження вважається проданою. В бухгалтерському обліку виконуються відповідні два записи: перший запис — Дебет рахунку «Собівартість проданої готової продукції». Кредит рахунку «Готова продукція на складі»; другий запис — Дебет рахунку «Розрахунки з покупцями» Кредит рахунку «Дохід від продажу (реалізації) готової продукції». Відвантажена готова продукція — це продукція, що відвантажена покупцям, але ще не оплачена. Задача «Облік відвантаженої продукції» призначена для забезпечення своєчасного оперативного обліку відвантаженої продукції в розрізі отримувачів і видів продукції з метою оперативного контролю за відвантаженням продукції, її реалізацією, а також станом розрахунків отримувачів за відвантажену їм продукцію і забезпечення синтетичного бухгалтерського обліку в цілому по підприємству. Найпоширенішим методом розв’язання даної задачі є оперативно-бухгалтерський. Суть його полягає в тому, що аналітичний облік виконується на складах готової продукції в натуральних показниках на основі наказів-накладних відділу збуту. На підставі інформації про відпуск зі складу готової продукції бух- галтерією оформлюються розрахункові документи (в даній задачі виписка розрахункових документів виконується одночасно з відображенням у БД операції відвантаження): рахунки-фактури, платіжні вимоги-доручення, виписані на основі рахунків-фактур, специфікації. Після оформлення документів ведеться вартісний аналітичний облік відвантаженої продукції в розрізі отримувачів (покупців), номерів документів, видів готової продукції. Розв’язання задачі автоматизованим способом забезпечить можливість оперативної обробки інформації для обліку, контролю, аналізу, аудиту та управління за відповідний проміжок часу, а також сприятиме підвищенню точності й достовірності облікових даних. Задача входить до складу комплексу задач з обліку випуску, наявності, відвантаження і реалізації готової продукції та контролю стану розрахунків зі споживачами. Періодичність вирішення задачі залежить від характеру підприємства, тобто може бути щоденною, один раз на тиждень, щомісячною. В наданій роботі, наприклад, задача розв’язується щоденно. У результаті розв’я¬зання задачі на друк видається машинограма відвантаженої готової продукції ВГП1 (табл. 2.10). Об’єктами, для управління якими розв’язується задача, є промислові підприємства. Задача розв’язується щодня методом прямого рахунку. Результати використовуються в бухгалтерії промислового підприємства для вирішення задач синтетичного облі- ку, контролю й аналізу відвантаження і реалізації готової продук- ції, а також в подальшому — обліку затрат на виробництво, розрахунку фактичної собівартості продукції, стану розрахунків з одержувачами готової продукції. Таблиця 2.10 Код ВГП1 ВІДОМІСТЬ ВІДВАНТАЖЕНОЇ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ За « __ » _________________ 200_ року Назва отримувача № рахунка- фактури Назва продукції Одиниця виміру продукції Кількість продукції Ціна за одиницю Сума — — — — — — — — — — — — Всього за документом * — — — — — — — — — — — Всього за документом * Всього по отримувачу ** — — — — — — — — — — — — Всього за документом * — — — — — — — — — — — Всього за документом * Всього по отримувачу ** Всього відвантажено за день *** Ведення обліку відвантаження готової продукції (задача ВГП1) автоматизованим способом припиняється, якщо: — відсутня необхідна інформація для розв’язання задачі; — у загальносистемній базі даних виявлені недостовірні відомості із задач, сумісних з даною задачею; — виявлено порушення в базі даних унаслідок несанкціонованого доступу; — вийшло з ладу енергопостачання ПЕОМ; — вийшло з ладу обладнання, в якому зберігалися необхідні дані для розв’язання задачі, тощо. У даній задачі використовуються оперативні масиви поточних залишків продукції ZALIS, відвантаження продукції РАСХ. Результати розв’язання заносяться у масив MВ02, який використовується для розв’язання задач синтетичного обліку, контролю й аналізу стану розрахунків за відвантажену готову продукцію та для інших цілей. Зв’язки задачі ВГП1 з іншими задачами відображені на схемі інформаційних взаємозв’язків (рис. 2.16). Рис. 2.16. Схема інформаційних зв’язків задачі ВГП1 2. Вихідна інформація 2.1. Перелік та опис вихідних повідомлень наведені в табл. 2.11. Таблиця 2.11 ПЕРЕЛІК ТА ОПИС ВИХІДНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ № з/п Найменування вихідного повідомлення Ідентифікатор Форма подання Періодичність Термін видачі Одержувачі інформації 1 Масив відвантаже¬ння продукції МВ02 Масивна МД Щоденно 9-00 Задачі бухгалтер- ського обліку 2 Накопичувальний масив відвантажен¬ня продукції МВ01 Масивна МД Постійно в БД поповнюється інформацією за попередній день з масиву МВ02 Поповнення о 9-00 Задачі бухгалтер- ського обліку 3 Відомість відванта¬ження готової продукції ВГП1 Машинограма, відеокадр Щоденно 9-00 Бухгалтерія, відділ збуту 4 Рахунок-фактура RAH_FAK Документ у 2 при-мірниках, відеокадр Щоденно В міру відванта-ження продукції Бухгалтерія, відділ збуту 5 Платіжна вимога-доручення PLAT Документ у 2 примірниках, відеокадр Щоденно В міру відванта-ження продукції Бухгалтерія, відділ збуту 2.2. Перелік та опис структурних одиниць інформації вихідних повідомлень наведені в табл. 2.12. Таблиця 2.12 ПЕРЕЛІК ТА ОПИС СТРУКТУРНИХ ОДИНИЦЬ ІНФОРМАЦІЇ ВИХІДНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ № з/п Найменування структурної одиниці Позначення у формулах Ідентифікатор Вимоги до точності 1 Дата d ВГП1, RAH_FAK, PLAT, МВ01, МВ02 2 Найменування продукції — ВГП1, RAH_FAK — 3 Код продукції м РАСХ, МВ01, МВ02, ZALIS ZALIS — 4 Одиниця виміру — ВГП1, RAH_FAK, 5 Найменування отримувача — ВГП1, RAH_FAK, PLAT — 6 Код отримувача р RAH_FAK, PLAT, МВ01, МВ02 — 7 № документа в ВГП1, RAH_FAK, PLAT, МВ01, МВ02 — 8 Кількість К ВГП1, RAH_FAK, PLAT, МВ01, МВ02 До 0,01 9 Ціна С ВГП1, RAH_FAK, PLAT, МВ01, МВ02 До 0,01 10 Сума S ВГП1, RAH_FAK, PLAT, МВ01, МВ02 До 0,01 3. Вхідна інформація 3.1. Перелік і опис вхідних повідомлень наведені в табл. 2.13. Таблиця 2.13 ПЕРЕЛІК І ОПИС ВХІДНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ № з/п Найменування вихідного повідомлення Ідентифікатор Форма представлення Термін, частота надходження 1 Наказ-накладна NAKAZ Первинний документ В міру надходження 2 Масив бази даних від¬вантаження продукції РАСХ Масив на МД Доповнюється при здійсненні видачі продукції на під¬ставі первинних до- кументів 3 Довідник продукції DOVMC Масив на МД Постійно в БД 4 Довідник кореспонду¬ючих рахунків DOVRAH Масив на МД Постійно в БД 5 Довідник отримувачів продукції DOVOTR Масив на МД Постійно в БД 6 Масив поточних залишків продукції ZALIS Масив на МД Постійно в БД, ко¬регується автоматично під час відвантаження продук- ції 3.2. Перелік і опис структурних одиниць вхідних інформаційних повідомлень наведені в табл. 2.14. Таблиця 2.14 ПЕРЕЛІК І ОПИС СТРУКТУРНИХ ОДИНИЦЬ ІНФОРМАЦІЇ ВХІДНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ № з/п Найменування структурної одиниці Позначення у формулах Точність Джерело інформації Ідентифікатор джерела інформації 1 Найменування про¬дукції — — Масив, документ NAKAZ, DOVGP 2 Код продукції м — Масив, документ NAKAZ, DOVGP, ZALIS, PACX 3 Одиниця виміру — — Масив, документ NAKAZ, DOVGP 4 Найменування отри¬мувача — — Масив, документ NAKAZ, DOVOTR 5 Код отримувача Р — Масив, документ NAKAZ, DOVOTR, PACX 6 № документа b — Масив, документ NAKAZ, PACX 7 Дата d — Масив, документ NAKAZ, PACX 8 Код синтетичного рахунка r — Масив, документ DOVRAX 9 Найменування син¬тетичного рахунка — — Масив DOVRAX 10 Кількість К 0,01 Масив, документ NAKAZ, PACX 11 Залишок МЦ F 0,01 Масив ZALIS 12 Ціна С 0,01 Масив PACX, DOVDP, ZALIS 13 Сума S 0,01 Масив PACX 4. Алгоритм розв’язання задачі 4.1. Математичний опис алгоритму 1. Вартість продукції виду m, яка відвантажується отримувачу р за документом в в дату d: . (1) Рис. 2.17. Структурна схема алгоритму 2. Вартість усієї продукції, яка відвантажується отримувачу р за документом в в дату d: . (2) 3. Вартість усієї відвантаженої продукції отримувачу р на дату d: . (3) 4. Вартість усієї відвантаженої продукції на дату d . (4) 4.2. Структурну схему алгоритму розв’язання задачі «Облік відвантаження продукції» зображено на рис. 2.17. 5.4. Термінологічний словник ключових понять (категорій) до теми Алгоритм — правило розв’язування задачі. Експлуатаційна документація — частина робочої документації, яка призначена для використання під час експлуатації системи і визначає правила дій персоналу та користувачів системи при її функціонуванні, перевірці й забезпеченні її працездатності. Етап створення ІС — частина стадії створення, виокремлена згідно з розумінням єдності характеру робіт та завершального результату або зі спеціалізацією виконавців. Постановка задачі — необхідна і достатня сукупність відомостей щодо конкретної задачі ІС, які визначають її сутність. Робоча документація — комплекс проектних документів, які розроблені на стадії «Робоча документація» і містять взаємопов’язані рішення щодо системи в цілому та її функцій, усіх видів забезпечення ІС, достатнього для комплектування, монтажу, налагодження й функціонування ІС, її перевірки та забезпечення життєздатності. Стадія створення ІС — одна з частин процесу створення ІС, яка встановлюється нормативними документами і закінчується випуском документації на ІС, що містить опис повної моделі ІС на заданому для цієї стадії рівні, або прийняттям ІС до промислової експлуатації. Створення ІС — процес, що складається із сукупності впорядкованих у часі, взаємопов’язаних, об’єднаних у стадії та етапи робіт, виконання яких необхідне і достатнє для створення ІС. Структура ІС — характеристика внутрішнього стану системи, опис постійних зв’язків між її елементами. Технічне завдання — документ, яким визначаються порядок і цілі створення ІС, формулюються вимоги до неї та основні первинні дані, необхідні для її розробки, а також установлюється план-графік створення ІС. Технічний проект — комплекс проектних документів на ІС, який містить основні проектні рішення щодо системи в цілому, 5.5. Література до теми 1. Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч. посіб. 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — 240 с. 2. Основи інформаційних систем: Навч. посіб. / За ред. В. Ф. Ситни- ка. — 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 141—163. 3. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник / Под ред. проф. Г. А. Титаренко. — М.: Компьютер: ЮНИТИ, 1998. — 400 с. 4. Береза А. М. Основи створення інформаційних систем: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1998. — 140 с. 5. ГОСТ 34.003-90. Информационная технология. Комплекс стандартов на автоматизированные системы управления. Термины и определения. — М.: И зд-во стандартов, 1991. — 23 с. 6. Писаревська Т. А. Інформаційні системи в управлінні трудовими ресурсами: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1997. — 252 с. 7. РД 50-680.88 Методические указания. Автоматизированные си- стеми. Основные положения. — М.: Изд-во стандартов, 1991. — 7 с. 8. РД 50 34.698-90. Методические указания. Информационная технология. Комплекс стандартов и руководящих документов на автоматизированные системы. Автоматизированные системы. Требования к содержанию документов. — М.: Изд-во стандартов, 1991. — 39 с. Тема 6. Автоматизована система фінансових розрахунків 6.1. Методичні поради до вивчення теми Метою заняття є вивчення структури Автоматизованої системи фінансових розрахунків (АСФР), яка визначається побудовою системи державних фінансів і фінансових органів України, а також характером взаємодії її основних складових частин — бази та сховища даних, документів і правил формування Державного й місцевих бюджетів, передбачених Бюджетним кодексом України; інфраструктури комунікацій і мереж для забезпечення обміну інфор- мацією між складовими частинами автоматизованої системи, рівнями управління фінансових органів, а також із зовнішніми щодо АСФР інформаційними системами Податкової системи України, Держказначейства, Міністерства економіки та інших установ. Фінанси — невід’ємний елемент суспільного виробництва на всіх рівнях господарювання. Державні фінанси є однією з найваж-ливіших сфер фінансових відносин. Усі розрахунки, пов’язані з державним бюджетом, виконуються за допомогою автоматизованої системи фінансових розрахунків. АСФР — комплексна система виконання розрахунків зі створення та виконання державного бюджету України в умовах широкого застосування ЕММ та обчислювальної техніки з відповідною технологією організації робіт. Вона охоплює не всю сукуп¬ність фінансових відносин, а лише державні фінанси. АСФР є органічною частиною фінансової системи й охоплює всі її рівні. Виділяють три рівні ієрархії, які є об’єктами автоматизації: загальнодержавний, обласний, районний. 6.2. План практичних занять 1. Характеристика бюджетної системи України, бюджетного процесу, Бюджетної класифікації України. 2. Характеристика системи фінансових розрахунків з позиції оброблення інформації. 3. Характеристика складу і структури автоматизованої системи фінансових розрахунків. 4. Характеристика функціональних підсистем АСФР. 5. Інформаційне забезпечення АСФР. 6.3. Навчальні завдання Розв’язати задачі: Задача 1. Вихідне інформаційне повідомлення, що формується в АСФР, (автоматизована система фінансових розрахунків), має вигляд: Необхідно: • розробити словник та опис атрибутів; • навести математичний опис алгоритму (формалізований опис показників); • визначити вхідну інформацію, необхідну для розв’язання задачі; • встановити склад та структуру масивів бази даних, які необхідні для вирішення цієї задачі; • побудувати інфологічну модель бази даних. Задача 2. Вихідне інформаційне повідомлення, що формується в АСФР, має вигляд: 3.1. ДОХОДИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ (тис. грн) Доходи 2003 рік 2004 рік Затверджено Верховною Радою України Виконано Затверджено Верховною Радою України Виконано Необхідно: • розробити словник та опис атрибутів; • навести математичний опис алгоритму (формалізований опис показників); • визначити вхідну інформацію, необхідну для розв’язання задачі; • встановити склад та структуру масивів бази даних, які необхідні для вирішення цієї задачі; • побудувати інфологічну модель бази даних. Задача 3. Розробити схему інформаційної моделі комплексу задач обліку виконання державного бюджету. Задача 4. Розробити схему інформаційного забезпечення комплексу задач планування державного бюджету. Задача 5. Побудувати схему алгоритму комплексу задач планування державного бюджету. 6.4. Термінологічний словник ключових понять (категорій) до теми Автоматизоваана система фінансових розрахунків (АСФР) — комплексна система виконання розрахунків зі створення та виконання Державного бюджету України. Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами держав¬ної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Бюджетна система України — сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права. Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена Конституцією України ( 254к/96-ВР ), а також установа або організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими. Бюджетний кодекс України — законодавчий документ, яким регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України і місцевих бюджетів. Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Бюджетний розпис — документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації. Видатки бюджету — кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Витрати бюджету — видатки бюджету і кошти на погашення основної суми боргу. Головні розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, які одержують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Дефіцит бюджету — перевищення видатків бюджету над його доходами. Дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його одержує. Доходи бюджету — всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Закон про Державний бюджет України — закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Мережі, штати і контингенти — вихідний документ АСФР, де розписуються витрати бюджетних коштів на утримання відповідних бюджетних установ. Місцевий фінансовий орган — установа, що відповідно до законодавства України організовує та здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управ- лінням коштами місцевого бюджету. Місцеві бюджети — бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Надходження до бюджету — доходи бюджету та кошти, залучені внаслідок взяття боргових зобов’язань органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування. Проект бюджету — проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду, який є невід’ємною частиною проекту Закону про державний бюджет або проекту рішення відповідної ради про місцевий бюджет. Профіцит бюджету — перевищення доходів бюджету над його видатками. Українська бюджетна класифікація (УБК) — загальнодержавний класифікатор, в якому кожному з видів доходів і видатків бюджету присвоєні кодові позначення. УБК являє собою єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою й іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів. 6.5. Література до теми 1. Основи інформаційних систем: Навч. посіб. / За ред. В. Ф. Ситника. — 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 246—248. 2. Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч. посіб. — 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 183—202. 3. Сендзюк М. А. Інформаційні системи в державному управлінні: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — С. 85—114. 4. Положення про Міністерство фінансів України від 26 серпня 1999 р. № 1081/99. 5. Наказ Міністерства фінансів України «Про запровадження нової бюджетної класифікації України» (від 3 грудня 1997 р. № 265 зі змінами і доповненнями з грудня 1997 р. до 2003 р.). 6. Бюджетний кодекс України. Тема 7. Автоматизація обробки інформації в податковій системі України 7.1. Методичні поради до вивчення теми Структура Автоматизованої системи податкової служби визначається побудовою системи державних податкових органів України і системи оподаткування, а також характером взаємодії її основних складових частин — бази та сховища даних, документів і законодавчих актів з організації податкових органів для забезпечення обліку платників податків, нарахувань податкових платежів, обліку і контролю їх сплати, швидкого реагування, регулювання, вдосконалення, аналізу і підтримки прийняття рішень у податковій сфері з метою найповнішого виконання дохідної час¬тини державного і місцевих бюджетів України; інфраструктури комунікацій і мереж для забезпечення обміну інформацією між складовими частинами автоматизованої системи, рівнями управління податкових органів, а також із зовнішніми щодо них Автоматизованими інформаційними системами: Міністерством фінансів України (Автоматизованою системою фінансових розрахун¬ків), Держказначейством, банківськими інформаційними системами, митницею та іншими установами. 7.2. План практичних занять 1. Характеристика податкової системи з позиції оброблення інформації. 2. Структура і склад автоматизованої інформаційної системи «Податки». 3. Характеристика функціональних підсистем автоматизованої інформаційної системи «Податки». 4. Інформаційне забезпечення АІС «Податки». 5. Зв’язок функціональних підсистем автоматизованої інформаційної системи АІС «Податки» на різних рівнях управління податкової системи України. 6. Зовнішні інформаційні зв’язки АІС «Податки» з іншими інформаційними системами. 7.3. Навчальні завдання Розв’язати задачі: Задача 1. Побудувати схему алгоритму рішення комплексу задач з обліку податкової звітності в автоматизованій інформаційній системі «Податки». Навести математичний опис алгоритму. Задача 2. Побудувати схему алгоритму рішення комплексу задач з обліку надходжень податкових платежів в автоматизованій інформаційній системі «Податки». Навести математичний опис алгоритму. Задача 3. Побудувати схему алгоритму рішення комплексу задач з контролю звітності та повноти сплати податкових платежів в автоматизованій інформаційній системі «Податки». Навести математичний опис алгоритму. Задача 4. При розв’язанні комплексу задач «Контроль повноти сплати податкових платежів» формується відомість, форма якої наведена нижче: ВІДОМОСТІ ПРО ПЕРЕПЛАТУ ТА НЕДОЇМКУ НА __ ________ 200_ р. НАЗВА ПОДАТКУ: ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ Код платника Назва платника № банківського рахунку Код платежу за бюджетною кла-сифікацією Нараховано Сплачено Сума недоїмки Сума переплати ... ... ... ... ... ... ... ... Всього ** ** ** ** За даною відомістю необхідно: • розробити словник та опис атрибутів; • розробити формалізований опис показників; • визначити вхідну інформацію (документи, масиви та ін.); • встаноити склад та структуру масивів бази даних, які необхідні для вирішення цієї задачі; • побудувати інфологічну модель бази даних. Теми рефератів: 1. Автоматизація взаємообміну інформацією між платниками податків і податковими органами. 2. Інформаційні технології в податковій системі України і тенденції їх розвитку. 3. Особливості фінансової інформації, структура, оцінка, форми подання та відображення. 4. Принципи організації і склад інформаційного забезпечення ІСУФ. 5. Системи класифікації і кодування інформації в податковій системі. 6. Використання загальнодержавних класифікаторів у податковій системі України. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2 (ЛР2) Мета роботи: вивчення можливостей програмного комплексу «БЕСТ-ЗВІТ ПЛЮС» для формування платниками податкової звітності і оброблення її в ДПІ районного рівня. Інструкція з роботи з комплексом програм «БЕСТ-ЗВІТ ПЛЮС» Комплекс програм Система «БЕСТ-ЗВІТ ПЛЮС» призначений для підготовки й передачі податкової та інших видів звітності на IBM-сумісних персональних комп’ютерах у середовищі операційних систем Windows’95 (OSR2), Windows’98, Windows NT 4,0 (з пакетами оновлень SP4 чи вище), Windows 2000 або Windows XP. Операційна система повинна підтримувати кирилицю. Основні можливості та функції програмного комплексу «БЕСТ-ЗВІТ ПЛЮС»: • підготовка звітів до податкової інспекції, статистичних органів, пенсійного фонду, фондів соціального страхування, комісії по цінних паперах та інших державних органів; • самостійна камеральна перевірка своєї звітності; • друк своїх звітів; • формування спеціальних файлів зі звітністю в електронному вигляді; • пересилання звітності засобами електронної пошти; • проведення обміну звітами між системами, встановленими на різних комп’ютерах; • організація корпоративного обміну звітами; • виконання консолідації звітної інформації; • ознайомлення з основними нормативними документами; • вибір або створення комплектів необхідних звітних бланків; • друк бланків первинної документації; • використання бухгалтерського календаря; • імпорт даних з інших систем бухгалтерського обліку та уп- равління підприємством; • експорт даних в інші інформаційні системи. Запуск програми Для запуску «БЕСТ-ЗВІТ ПЛЮС» натисніть кнопку «ПУСК» на панелі задач Windows. Виберіть пункт «Програми», а в ньому — групу «БЕСТ-ЗВІТ ПЛЮС», потім виберіть піктограму «БЕСТ-ЗВІТ ПЛЮС» та клацніть по ній лівою кнопкою мишки. Запуститься програмний комплекс «БЕСТ-ЗВІТ ПЛЮС» та з’явиться вікно вибору підприємства (рис. 2.18). Рис. 2.18. Вікно вибору підприємства Необхідно вибрати існуюче підприємство або ввести інформацію про нове, скориставшись при цьому відповідною кнопкою меню Робочий екран програми «БЕСТ-ЗВІТ ПЛЮС» — багатовіконна система, що дозволяє одночасно працювати з декількома робочими екранами (вікнами). Робочий екран програми являє собою стандартне вікно середовища Windows. Вікно містить такі основні елементи: • заголовок; • рядок стану (статусний рядок); • робоче вікно. Робоча сфера вікна, в свою чергу, також поділяється на окремі елементи, зокрема, кожний робочий екран (вікно) вміщує: меню, панель інструментів, робоче вікно. Меню системи Під рядком заголовка вікна міститься рядок меню системи. Меню складається з декількох пунктів (опцій). З кожним пунктом горизонтального меню пов’язане вкладене (випадаюче) вертикальне підменю. Склад опцій меню та підменю залежить від поточного стану системи. Для швидкого виклику пункту меню натисніть клавішу ALT та, не відпускаючи її, клавішу з буквою, що підкреслена в назві пункту меню (рис. 2.19). Рис. 2.19. Меню комплексу програм «Бест-Звіт плюс» Панель інструментів Панель інструментів розміщена нижче за меню та містить кнопки швидкого виклику необхідних операцій за допомогою мишки. Набори кнопок можуть змінюватися залежно від поточного режиму. Всього може бути три типи елементів: Звичайна кнопка квадратної форми і з малюнком. При натисненні на цю кнопку лівою кнопкою мишки відбувається виклик відповідного режиму роботи програми. Кнопка з вибором квадратної форми і з позначкою вибору із списку. Застосовується, коли вибір режиму має варіанти. Підведіть курсор і натисніть ліву кнопку мишки. На екрані з’явиться список вибору режимів роботи. Вікно вибору. Застосовується для вибору із списку одного з можливих значень. Вікно вміщує вибраний запис списку. Підведіть курсор до елемента зі стрілкою та натисніть ліву кнопку мишки. На екрані з’явиться список варіантів значень. Виберіть один з них, натиснувши ліву кнопку мишки. Список закриється, а у вікні з’явиться дане значення. Призначення тієї чи іншої кнопки легко з’ясувати, якщо підвести курсор мишки до кнопки та затримати його на деякий час. На екрані з’явиться підказка. Головне вікно програми Головне вікно програми відкривається одразу після запуску програмного комплексу. Якщо Ви щойно почали працювати з програмним комплексом, не забудьте: • спочатку настроїти систему; • уважно заповнити картку установи та реєстр співробітників; • встановити код ліцензії. З меню вікна здійснюється доступ до всіх модулів, режимів та функцій програми. На панелі управління активні лише кнопки головних операцій: створити новий документ; відкрити існуючі документи; показати список вікон відкритих документів; або перейти до інших програмних модулів, користуючись іншими кнопками . Робота з довідниками Програмний комплекс «БЕСТ-ЗВІТ ПЛЮС» комплектується великою кількістю вбудованих довідників. Довідники призначені для полегшення занесення інформації до картки установи (підприємства), а також для прискорення заповнення тих документів, в які заноситься стандартизована та класифікована інформація. Можливе редагування записів у наявних довідниках. Для роботи з довідниками необхідно вибрати пункт «Довідники» в головному меню (рис. 2.20). Рис. 2.20. Виклик пункту «Робота з довідниками» Після виклику пункту у вікні ліворуч розміщена навігаційна панель, що містить перелік підключених довідників, праворуч — записи обраного довідника (рис. 2.21). Рис. 2.21. Вікно роботи з довідником Структура всіх довідників, включених до комплексу, однакова. Кожний запис складається з коду та найменування. При клацанні мишкою по найменуванню колонки відбувається сортування довідника за алфавітом для записів та за зростанням для кодів. Для пошуку потрібного запису необхідно клацнути мишкою у будь-якому полі з кодом чи найменуванням запису (залежно від того, за кодом чи найменуванням здійснюватиметься пошук) та почати вводити дані з клавіатури у спеціальне поле, що відкриється. У міру введення розшукуваних даних курсор позиціонуватиметься на відповідний запис. За відсутності в довіднику запису з найменуванням, яке Ви розшукуєте, курсор установиться в поле, що має запис, найбільш подібний до розшукуваного. За допомогою пункту «Довідники» та підпункту «Реєстр блан- ків» можна переглянути бланки різних форм звітності, яких у комплексі програм налічується понад 500 (рис. 2.22). Рис. 2.22. Вікно виклику підпункту роботи з реєстром бланків звітних форм Після виклику підпункту «Реєстр бланків» у лівій частині екрана з’явиться перелік видів звітності (Податкова інспекція, звітність емітентів, статистична і т. ін.), а в правій — перелік звітних форм (рис. 2.23). Рис. 2.23. Вікно роботи з «Реєстром бланків» Заповнення картки підприємства Для заповнення картки підприємства з головного меню слід викликати пункт меню «Установа», підпункт «Картка установи» (рис. 2.24). Рис. 2.24. Вікно виклику «картки підприємства (установи)» На моніторі з’явиться вікно «Картка підприємства», яка вміщує шість вкладинок (підприємство, адреси, рахунки, керівництво, засновники, додатково), що підлягають заповненню (рис. 2.25—2.30). Рис. 2.25. Вікно заповнення інформації про підприємство Рис. 2.26. Заповнення інформації про адреси Рис. 2.27. Заповнення інформації про банківські рахунки Рис. 2.28. Заповнення інформації про керівництво Рис. 2.29. Заповнення інформації про засновників Під час заповнення вищезазначених екранних форм з даними про підприємство (установу) на економічних об’єктах використовуються відповідні реєстраційні документи. У ході занесення інформації до бази даних не обов’язково здійснювати набір усіх даних з клавіатури. Можна скористатися досить зручним елементом «поле зі списком», для чого натиснути кнопку , якщо вона є в кінці відповідного рядка. При цьому в системі підключаються відповідні довідники, з яких і здійснюється вибір значення. Рис. 2.30. Заповнення додаткової інформації про підприємство Після заповнення даних про підприємство їх необхідно зберегти. Створення реєстру співробітників Для створення реєстру співробітників з пункту головного меню «Установа» необхідно вибрати підпункт «Реєстр співробітників» (рис. 2.31). Рис. 2.31. Вибір підпункту «Реєстр співробітників» Рис. 2.32. Вікно створення реєстру співробітників Після виклику цього підпункту на екрані з’явиться вікно запо-в¬нення інформації про співробітників (рис. 2.32). Використавши цей підпункт, студент повинен заповнити інформацію про себе та ще про одну фізичну особу. Для створення запису про нову фізич¬ну особу необхідно натиснути кнопку у меню системи. Введені дані можуть бути умовними, тобто даними контрольного прикладу, але їх необхідно зберегти. Формування звітних форм Для формування та заповнення звітних форм необхідно використати пункт «Документ» головного меню (рис. 2.33). Для створення нової форми звітності слід вибрати підпункт «Створити», потім — бланк необхідної для заповнення форми звітності. Наприклад, у групі «Податкова інспекція» вибираємо підгрупу «Місцеві податки», а в ній — форму «Податковий розрахунок комунального податку», а також у верхній частині активного вікна звертаємо увагу на місяць та рік звіту, що буде сформований. За необхідності ці дані можна змінити (рис. 2.34). Рис. 2.33. Виклик режиму «Документ» для створення та заповнення звітних форм Рис. 2.34. Виклик бланку форми для створення звітності На екрані з’явиться вибрана форма звітності. При цьому всі дані про підприємство, період звітності, керівництво будуть заповнені автоматично з файла бази даних «Картка підприємства». Користувачу необхідно заповнити лише табличну частину звіту, використовуючи при цьому мишку та клавіатуру ПК. Значення рядків звітної форми, які визначаються розрахунковим шляхом, система розраховує та заповнює автоматично. Вікна заповнення звітної форми наведені на рис. 2.35—2.38. Рис. 2.35. Заголовна частина звітної форми з даними про підприємство Рис. 2.36. Таблична частина документа Рис. 2.37. Оформлена частина документа Рис. 2.38. Зворотний бік документа Після створення та заповнення звітної форми користувач може роздрукувати її на принтері, заздалегідь налаштувавши його (в демоверсії друк неможливий). Аналогічно можна створити всі необхідні форми звітності. Суттєвою перевагою комплексу програм є те, що в ньому передбачена можливість експорту-імпорту даних, тобто вдало реалізований принцип інтегрованості інформаційних систем і технологій. Ця можливість реалізується з використанням пункту «До- кумент», підпунктів «Імпорт» та «Експорт» (рис. 2.39, 2.40). Під час виконання лабораторної роботи використання таких режимів не передбачено. Рис. 2.39. Вікно вибору способу імпорту даних Рис. 2.40. Вікно вибору способу експорту даних Збереження звітних документів на гнучкому магнітному диску (ГМД) Для збереження звітних форм на машинному носії, наприклад на ГМД, необхідно виконати наступні дії: вибрати пункт «Документ», у ньому підпункт «Помістити в пакет», натиснути кнопку «Збе- регти пакет на диску» та вибрати ГМД (диск А:) (рис. 2.41). Рис. 2.41. Вікно збереження пакета Після збереження інформації комплекс програм сформує супроводжувальний ярлик для пакета документів. Вигляд ярлика наведено на рис. 2.42. Рис. 2.42. Супроводжувальний ярлик Відсилання документа електронною поштою (в лабораторній роботі не виконується). Програмний комплекс «БЕСТ-ЗВІТ ПЛЮС» дозволяє готувати звітність в електронному вигляді, тобто формує спеціальні файли, які можуть передаватися (пересилатися) до податкової інспекції. Файл може містити інформацію як одного документа, так і декількох (пакет звітності). Для пересилання звітності електронною поштою до складу системи входить власний поштовий клієнт. Перед відсиланням звітності необхідно виконати настроювання поштового клієнта наступним чином: виберіть пункт меню «Сервіс», а в ньому — «Настроювання пошти». Запуститься поштовий клієнт «БЕСТ-ЗВІТ» у режимі настройки. На закладці «Адреси» провадиться настроювання адреси відправника. В настройках відправника встановлюється адреса електронної пошти (Ваша електронна адреса). Якщо у Вас уже визначений поштовий клієнт, наприклад Outlook Express, адреса у відповідне поле буде внесена автоматич¬но. Найменування організації та прізвище особи, відповідальної за прийняття звітності, вносяться у відповідні поля з клавіатури. На закладці «Сервери» відбувається настройка серверів вхідної та вихідної пошти. Найменування або IP-адреси серверів, імена для входу, паролі необхідно одержати у провайдера або мереженого адміністратора. Номери портів найчастіше стандартні: для вихідної пошти — 25, для вхідної — 110. Якщо у Вас уже встановлений інший пош-товий клієнт, пошта «БЕСТ-ЗВІТ» намагатиметься визначити максимум параметрів автоматично. Тут же встановлюється максимальний час очікування зв’язку (за замовчуванням — 30 секунд). Для тестування роботи клієнту після встановлення та збереження всіх параметрів настройки поштової підсистеми необхідно виконати комплексну перевірку зв’язку. Для цього використовується кнопка «Перевірити зв’язок». У процесі комплексної перевірки відправки — отримання поштового повідомлення поштова служба «БЕСТ-ЗВІТ» надішле самій собі тестове поштове повідомлення. Далі кожні 30 секунд поштова служба перевіряє надходження повідомлення до поштової скриньки. Процес перевірки завершується в разі отримання повідомлення, при вичерпанні мак¬симального часу доступу або при натисненні кнопки «Відмовитись». Максимальний час прийняття повідомлень складає за замовчуванням 10 хвилин. Ви можете змінити цей час. Якщо тесту¬вання пройшло вдало, натисніть кнопку «Зберегти настройки» для збереження параметрів настроювання. Звіти можна відсилати як по одному, так і пакетами. Для відсилки документа у реєстрі документів потрібно вибрати меню «Документ» — «Відправити поштою... (Ctrl + А)». Інший шлях — сформувати пакет звітності, що містить де- кілька документів, та відіслати їх одночасно. Для формування пакета після створення документа необхідно вибрати пункт меню «Документ»-«Помістити в пакет...». У відповідному модулі буде створено новий пакет або документ буде вміщено до існуючого. Відсилання пакетів провадиться безпосередньо з реєстру пакетів. Для захисту та зарахування Лабораторної роботи №2 студент повинен продемонструвати викладачеві: 1. Заповнену власноруч картку підприємства. 2. Реєстр співробітників (мінімум двоє нових записів). 3. Сформовану та заповнену звітну форму (за вибором студента). 4. Збережений на диску пакет звітності. Якщо на ПК відключений пристрій для збереження інформації на ГМД, пакет звітнос¬ті зберегти на диску D — у папці з прізвищем викладача. 7.4. Термінологічний словник ключових понять (категорій) до теми Ділові процеси в органах державної податкової служби України (ДПС) — це послідовність виконання співробітниками певних функцій та процедур для досягнення поставленої мети в межах своєї діяльності. Основними процедурами й функціями є: облік платників податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів; навчання платників податків і проведення масово-роз’яснювальної роботи; контроль за дотриманням законодавства про податки, податкового та екологічного права; інформаційна робота з органами ДПС та іншими організаціями; введення даних в АІС; оперативний облік податків і зборів та контроль за своєчасним нарахуванням і сплатою податкових платежів до бюджетів усіх рівнів; формування звітів та зведених інформацій та багато інших. Інноваційне рішення — це стратегія дії, що стосується формування та реалізації інноваційної альтернативи, яка забезпечить досягнення поставленої мети при заданих обмеженнях. Прийняття інноваційних рішень у підрозділах податкової служби зумовлюється створенням нових умов організації праці, які відображаються у можливості постійного доступу до необхідної інформації та контролю загального стану справи завдяки АІС «Податки». Інформаційно-організаційні зв’язки підрозділів податкової служби — регламентний взаємообмін інформацією (як правило, в електрон¬ному вигляді за допомогою розподіленої обробки інформації) між структурними підрозділами та рівнями управління податкової служби з метою забезпечення повного контролю та аналізу всієї динаміки фінансового розвитку господарсько-фінансової діяльності суб’єктів оподатку¬вання (юридичних і фізичних осіб). Корпоративна автоматизована інформаційна система податкової служби України (АІС «Податки») — автоматизована інформа- ційна система, яка призначена для автоматизації функцій усіх рівнів по- даткової служби щодо забезпечення збору податків та інших обов’яз- кових платежів у бюджет і позабюджетні фонди, проведення комплексного оперативного аналізу матеріалів з оподаткування, надання органам управління і відповідним рівням податкових служб достовірної інформації. 7.5. Література до теми 1. Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч. посіб. 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 203—228. 2. Сендзюк М. А. Інформаційні системи в державному управлінні: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — С. 136—164. 3. Основи інформаційних систем: Навч. посіб. / За ред. В. Ф. Сит- ника. — 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 248—251. 4. Автоматизація роботи в органах Державної податкової служби / За заг. ред. В. М. Росоловського, С. П. Ріппи. — Ірпінь: Акад. ДПС України, 2002. — 401 с. 5. Інформаційні системи і технології в економіці. Посібник / За ред. В. С. Пономаренка. — К.: Вид. центр «Академія», 2002. — С. 392—428. Тема 8. Автоматизована інформаційна система Держказначейства України — АІС «Держказначейства» 8.1. Методичні поради до вивчення теми Метою заняття є вивчення структури Автоматизованої інформаційної системи Держказначейства України, яка визначається побудовою системи казначейських органів України, характером взаємодії її основних складових частин — бази та сховища даних, документів і правил управління виконанням бюджетів різних рів¬нів, що передбачені Бюджетним кодексом України; структури складових частин АІС Держказначейства, яка утворюється з двох складових — системи обліку виконання бюджету «Kazna» та платіжної системи управління бюджетними коштами «Bars Mille- nium», комунікацій і мереж для забезпечення обміну інформацією між складовими частинами автоматизованої системи, рівнями управління органів Держказначейства, а також із зовнішніми щодо АІС Держказначейства інформаційними системами АСФР, АІС «Податки», АІС Міністерства економіки та інших установ. 8.2. План практичних занять 1. Призначення, структура та функції Держказначейства. Загальна характеристика АІС «Держказначейства». 2. Структура і склад функціональної частини АІС «Держказначейства». 3. Інформаційне забезпечення АІС «Держказначейства». 4. Взаємозв’язок комплексів функціональних задач на різних рівнях управління виконання бюджетів. 5. Методика і алгоритми рішення задач з обліку та розподілу бюджетних коштів. 6. Інформаційні зв’язки АІС «Держказначейства» з іншими інформаційними системами. 8.3. Навчальні завдання 1. Розв’язати задачі: 1.1. Побудувати схему інформаційної моделі комплексу задач «Облік надходжень платежів до бюджету». 1.2. Побудувати схему інформаційного забезпечення комплексу задач «Облік фінансування з бюджету». 1.3. Визначити склад нормативно-довідкової інформації АІС обліку надходжень платежів до бюджету. 1.4. Побудувати схему інфологічної моделі бази даних комплексу задач «Облік надходжень платежів до бюджету». 1.5. Побудувати схему інформаційних зв’язків АІС Держказначейства з АІС «Податки». 8.4. Термінологічний словник ключових понять (категорій) до теми АІС Держказначейства масштабовано як по вертикалі, так і по горизонталі. По вертикалі структура АСК включає три рівні: районний, обласний і державний. Для передавання інформації між рівнями система забезпечена прикладними серверами передачі повідомлень. Ці сервери становлять основу всіх телекомунікацій у системі і використовуються не тільки для передавання електронних повідомлень, але й для інтеграції всієї інформаційної системи. Передача електронних повідомлень має забезпечувати користувачам системи можливість одержувати інформацію з низки джерел, здійснювати автоматичний обмін інформацією і зберігати, фільтрувати та обробляти інформацію локально або в мережі. На кожному рівні в АСК створено систему підтримки прийняття рішень, яка являє собою виокремлену інформаційну систему, побудовану на базі дворівневої моделі «клієнт-сервер». Вона охоплює такі компоненти клієнтських додатків: управління бюджетними призначеннями та асигнуваннями, управління доходами (надходженнями), управління грошовими коштами, управління видатками (оплатою рахунків), управління боргами, облік, аналіз і звітність. У межах цих підсистем визначено функції, які автоматизуються. Такі функції закріплюються за конкретними виконавцями і виводяться в меню на конкретне АРМ. Бухгалтерський облік забезпечує своєчасне і повне відображення всіх операцій органів Державного казначейства та надання користувачам інформації про стан активів і зобов’язань, результати виконання бюджетів та їх змін. На основі даних бухгалтерського обліку складається фінансова звітність. Бухгалтерський облік в органах Державного казначейства — це складова системи обліку, що включає сукупність правил, методик і про¬цедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберігання та обміну інформацією про операції в органах Державного казначейства й передавання її зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень. На основі даних бухгалтерського обліку складається фінансова звітність про виконання бюджетів. Бухгалтерський облік виконання бюджетів є основою інформаційної системи органів Державного казначейства. За його допомогою здійснюються операції, що відображаються за відповідними рахунками в автоматизованому режимі. Бюджетний облік ведеться з метою нагромадження даних про доходи, видатки, кредитування та фінансування бюджетів, а також підведення результатів виконання бюджетів. Державне казначейство України засновано в 1995 р. для здійснення управління виконанням державного бюджету, моніторингу та контролю над оборотом державних фінансових ресурсів і активів. Сьогодні Державне казначейство України має подвійну функцію: з одного боку, воно є спеціалізованим банком, який обслуговує державні бюджетні підприємства та організації, веде їх рахунки й проводить платежі, а з іншого — здійснює касове виконання бюджетних коштів у розрізі кодів української бюджетної класифікації. Зведені особові рахунки — рахунки, що відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів (крім розпорядників III ступеня) для зарахування коштів без зазначення кодів функціональної класифікації видатків, які підлягають подальшому перерахуванню на особові та реєстраційні рахунки. Концепція функціонування автоматизованої системи казначейства реалізується на базі платформи розподілених компонент, що підтримує багаторівневу архітектуру «клієнт—сервер». Корпоративна АІС Держказначейства — багаторівнева автоматизована інформаційна система, призначена для ефективного управління виконанням бюджетів різних рівнів: обліку, контролю, аналізу, прогнозування і звітності. Зазначені функції в АІС Держказ- начейства виконуються з урахуванням міжнародного досвіду і стандартів бухгалтерського обліку та їх обґрунтованого закріплення на районному, обласному і державному рівнях системи казначейства. АІС Держказначейства побудовано як корпоративну інформаційну систему з територіально розподіленою базою даних. У результаті її впровадження сформовано єдиний інформаційний простір у межах системи Державного казначейства, що забезпечує прозорий доступ до розподілених даних і джерел інформації, включаючи обмін даними із зовнішніми інформаційними системами організацій, що взаємо- діють з казначейством. Операція в органах Державного казначейства — дія або подія (може мати кілька складових), яка викликає зміни у фінансових характеристиках виконання бюджетів. Особові рахунки — рахунки, що відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів (крім розпорядників III ступеня) для зарахування коштів, які підлягають подальшому розподілу та перерахуванню конкретному розпоряднику (одержувачу) бюджетних коштів. Пропозиції про виділення коштів — короткострокові планові показ¬ники, які регламентують виділення коштів розпорядникам коштів державного бюджету (головним розпорядникам коштів і розпорядникам коштів II ступеня). Реєстраційні рахунки — рахунки, що відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам та одержувачам коштів державного бюджету для обліку операцій за коштами загального фонду бюджету. Розпорядник коштів II ступеня — бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважених на отримання асигнувань, прийняття зо-бов’я- зань і здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказування розпорядникам III ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам. Розпорядник коштів ІІІ ступеня — бюджетні установи в особі їхніх керівників, уповноважених на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань і здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, та на розподіл коштів безпосередньо під- порядкованим їм одержувачам. Система обліку у Державному казначействі включає бухгалтерський, бюджетний, управлінський облік, які ґрунтуються на єдиній теоретичній та інформаційній базі, відрізняючись за формою і періодичністю розрахунку даних. Спеціальні реєстраційні рахунки — рахунки, що відкриваються розпорядникам коштів державного бюджету всіх ступенів та одержувачам коштів державного бюджету для обліку доходів і видатків, передбачених їх кошторисами в частині спеціального фонду. Управлінський облік здійснюється з метою забезпечення керівництва органів Державного казначейства оперативною фінансовою і нефінан¬совою інформацією у визначеній ними формі для планування, управління бюджетними коштами, оцінювання й контролю використання бюджетних коштів. Управлінський облік ведеться органами Державного казначейства для забезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки виконання бюджетів та особливостей діяльності. 8.5. Література до теми 1. Сендзюк М. А. Інформаційні системи в державному управлінні: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — C. 115—135. 2. Положення про Державне казначейство України від 31 липня 1995 р. № 590. 3. Наказ Міністерства фінансів України «Про запровадження нової бюджетної класифікації України» (від 3 грудня 1997 р. № 265 зі змінами і доповненнями з грудня 1997 р. до 2003 р.). 4. Бюджетний кодекс України. Тема 9. Автоматизація обробки інформації в страховій системі 9.1. Методичні поради до вивчення теми Для вивчення зазначеної теми необхідно ретельно ознайоми-тися з матеріалами лекцій та рекомендованих літературних дже-рел. Слід підкреслити, що склад і структура Автоматизованої си-стеми страхової компанії визначається побудовою: організацій-ної структури компанії, а також характером взаємодії її основних складових частин — бази та сховища даних, документів і законо-давчих актів з організації робіт по страхуванню, наявності у страхової компанії ліцензій на здійснення страхової діяльності; інфраструктури комунікацій і мереж для забезпечення обміну ін-формацією між складовими частинами автоматизованої системи, рівнями управління страхової компанії, а також із зовнішніми щодо них Автоматизованими інформаційними системами Мініс-терства фінансів України (ведення реєстру страхових закладів України і виданих їм ліцензій на здійснення страхової діяльнос-ті), Банківськими інформаційними системами та ін. Автоматизована інформаційна система страхової компанії (АІС «Страхування») охоплює більшість функцій і задач діяльно-с¬ті страхових компаній з метою здійснення відповідної планової та аналітичної роботи, досконалого виконання страхових опера-цій для ведення різних форм обліку і звітності з метою приско-рення обробки звітних даних та підвищення обґрунтованості управлінських рішень. Головною метою створення АІС страхової компанії є: 1. Проведення в установлені терміни розрахунків, пов’язаних з рухом договорів страхування. 2. Автоматизація процесу обліку та ведення договорів за всіма видами страхування. 3. Досягнення показників розвитку всіх видів страхування. 4. Прийняття обґрунтованих планових рішень за доходами грошових коштів, видатках і отримання необхідного балансового прибутку. Головним призначенням АІС страхової компанії є забезпечен-ня збору, збереження, оброблення і передачі інформації з вико-ристанням комп’ютерної техніки і зв’язку з урахуванням взаємо-дії рівнів управління страхової компанії та інших установ. 9.2. План практичних занять 1. Характеристика страхової системи України з позицій обро-б¬ки інформації. 2. Структура і склад функціональних підсистем АІС «Страху-вання». 3. Основні алгоритми, яки використовуються при вирішенні функціональних задач в АІС «Страхування». 4. Інформаційне забезпечення автоматизованої інформаційної системи страхової компанії. 5. Інформаційні зв’язки АІС страхової компанії з іншими ін-формаційними системами. 9.3. Навчальні завдання ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3 Робота з пакетом прикладних програм для страхової компанії «INEK» Для запуску пакета прикладних програм «INEK» натисніть кнопку «ПУСК» на панелі задач Windows. Виберіть пункт «Про-грами», а в ньому — групу «ІNEK», потім виберіть піктограму «INEK страховщик» та клацніть по ній лівою кнопкою миш- ки. Запуститься програмний комплекс «INEK страховщик» та з’явиться вікно головного меню програми (рис. 2.43). Рис. 2.43 В головному меню вибираємо режим «Справочники», пере-глядаємо їх наповнення і в кожен з довідників (страхівників, за-страхованих, об’єктів страхування, курсів валют, агентів та бро-керів, причин страхових випадків, контрагентів, страхових ризи- ків) добавляємо по одному запису за вибором студента, викорис-товуючи при цьому відповідні кнопки, які знаходяться в правій частині екрана (рис. 2.44). Рис. 2.44. Екранна форма роботи з довідниками Для занесення в базу даних інформації з укладеного договору слід користуватися режимом «Журналы» (пункт «Прямые дого-вора») (рис. 2.45). Рис 2.45. Вікно роботи з режимом «Журналы» Для введення інформації нового договору слід натиснути кно-п¬ку «Добавить». На екрані з’явиться екранна форма, і в ній слід заповнити всі дані з нового договору. При виконанні цього ре-жиму довідники підключаються автоматично як поля зі списками і користувач може вибрати з них необхідні дані або поповнити їх новими (рис. 2.46). Рис. 2.46. Екранна форма роботи з новим договором Після заповнення договору слід перевірити, чи всі дані введе-но в журналі договорів. Після занесення інформації в базу даних журнал договорів можна надрукувати, сформувати страховий поліс і також надру-кувати його на спеціальному бланку суворої звітності, виконати автоматично розрахунок страхових премій резервів та ін. Лабораторна робота № 3 захищається студентом на комп’ю- тері. Рис. 2.47. Фрагмент журналу договорів Розв’язати задачі: Задача 1. При розв’язанні комплексу задач з обліку внесків по договорах страхування в АІС страхової компанії формується на-ступна відомість: ЗВІТ ПРО СПЛАЧЕНІ СТРАХОВІ ВНЕСКИ ЗА ____________МІСЯЦЬ 200_року ВИД СТРАХУВАННЯ _________________ Номер договору ПІБ страхувальника Дата Страхова сума Дата спла-ти страхових внесків Сума сплачено-го внеску підписання договору закінчення договору — — — — — — — — — — — — — — Всього за ви- дом страху-вання * * За наданою формою необхідно: • навести словник та опис атрибутів; • дати формалізований опис показників; • визначити вхідну інформацію (документи, масиви та ін.); • визначити склад та структуру масивів бази даних, необхід-них для вирішення цієї задачі; • побудувати інфологічну модель бази даних. Задача 2. Побудувати схему алгоритму рішення комплексу задач обліку укладених договорів страхування за видами страху-вання. Навести математичний опис алгоритму. Задача 3. Побудувати схему алгоритму рішення комплексу задач обліку надходжень платежів по договорах страхування в АІС страхової компанії. Навести математичний опис алгорит-му. Теми рефератів: 1. Автоматизація інформаційних процесів на ринку страхових послуг України на сучасному етапі розвитку. 2. Перспективи, основні концепції та напрями створення су-часних інформаційних технологій у страховій діяльності. 3. Використання Інтернет-технологій у страховому бізнесі. 4. Використання загальнодержавних класифікаторів у страхо-вій сфері. 5. Характеристика інформаційних систем і технологій страхо-вої системи України. 6. Інформаційне забезпечення страхових закладів. 7. Суть і технології реалізації інформаційних зв’язків АІС стра- хової компанії з іншими інформаційними системами. 9.4. Термінологічний словник ключових понять (категорій) до теми Інтегрована автоматизована інформаційна система страхової ком- панії — інформаційна система, яка автоматизує діяльність страхової компанії та підтримує повний цикл процесу обробки інформації за всіма видами страхування й формування передбаченої законодавством і Правлінням страхової компанії звітності. Необхідною умовою для функціонування АІС страхової компанії і централізованого обліку страхової інформації є чітке та своєчасне введення оперативної та нормативної інформації в базу даних і дотримання загальних правил обліку в межах усієї компанії. Конкретні види страхування, на які видається відповідна ліцензія, визначаються на основі встановлених страховиком правил (умов) страху¬вання (страхових продуктів). Страховики мають право виконувати тіль- ки ті види страхування, які визначені в ліцензії. Об’єкти страхування — майнові інтереси, що не суперечать зако-нодавству України і пов’язані: з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності). з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування); Страховики — юридичні особи, створені у формі акціонерних, пов¬них, командитних товариств або товариств з додатковою відповідаль- ністю згідно із Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених Законом, а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидентами України. Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхування — вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). 9.5. Література до теми 1. Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч. посіб. — 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 229—235. 2. Любашенко І. Система Insurance Compani: Основи обліку страхо-вої інформації. Документація робочого проекту системи. ООО УСІС. — 3-тє вид. Версія 3. Тема 10. Автоматизація управління фінансами в бюджетних установах 10.1. Методичні поради до вивчення теми У процесі вивчення матеріалу теми необхідно користуватися інформацією, наданою в конспекті лекцій та в списку літератури по темі. Рекомендується вивчити літературу по бюджетній сис-темі України, обліку в бюджетних організаціях і установах. Най-важливішими моментами, на які слід звернути увагу при вивчен-ні теми, є особливості фінансування бюджетних установ з дер-жавного й місцевого бюджетів, бухгалтерського обліку в бюдже-т¬них установах, аналізу цільового використання бюджетних коштів, інформаційної та нормативної бази, яка використовується в АІС бюджетних установ. 10.2. План практичних занять 1. Структура і склад АІС бюджетної установи. 2. Характеристика функціональних підсистем і задач, які розв’язуються в АІС бюджетних установ. 3. Внутрішні та зовнішні інформаційні зв’язки задач бюджет-них установ. 4. Інформаційне забезпечення АІС бюджетних установ. Спе-цифіка створення інформаційної бази АІС бюджетних установ. 5. Методика й алгоритми рішення основних задач бюджетних установ. 10.3. Навчальні завдання Розв’язати задачі: Задача 1. Побудувати схему інформаційної моделі комплексу задач обліку фінансування з бюджету. Задача 2. Побудувати схему інформаційної моделі формуван-ня кошторису на утримання бюджетної установи. 10.4. Термінологічний словник ключових понять (категорій) до теми Бюджетна система України — сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відно-син, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульо-вана нормами права. Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена Конституцією України ( 254к/96-ВР ), а також установа або організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету або місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбут¬ковими. Бюджетне асигнування — повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. Бюджетне зобов’язання — будь-яке здійснене відповідно до бю-джетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи виконання інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення — повноваження, надане головному роз-поряднику бюджетних коштів Кодексом, законом про Державний бю-джет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування. Бюджетний запит — документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період. Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Бюджетний розпис — документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації. Видатки бюджету — кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Витрати бюджету — видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу; 10.5. Література до теми 1. Опарін В. М., Малько В. І., Кондратюк С. Я. Бюджетна система. Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — К.: КНЕУ, 2000. — 207 с. 2. Информационные системы в экономике: Учебник / Под ред. В. В. Дика — М.: Финансы и статистика, 1996. — 270 с. Тема 11. Автоматизація управління фінансами на підприємствах і в комерційних структурах 11.1. Методичні поради до вивчення теми У процесі вивчення матеріалу теми необхідно користуватися інформацією, наданою в конспекті лекцій та в списку літератури по темі. Рекомендовано вивчити літературу щодо фінансів під-приємств, основ підприємницької діяльності, фінансового, управ-лінського та податкового обліку на підприємствах і в комерцій-них структурах України. Найважливішими моментами, на які слід звернути увагу при вивченні теми, є особливості комплексів фінансових задач і їх зв’язків з іншими задачами на підприємстві. 11.2. План практичних занять 1. Загальна характеристика фінансових задач, які розв’язу-ються на підприємствах і в комерційних структурах. 2. Інформаційні зв’язки фінансових задач на підприємствах та в комерційних структурах. 3. Методика й алгоритми рішення основних фінансових задач на підприємствах і в комерційних структурах. 4. Автоматизація розрахунку фінансових показників підпри-ємства. 5. Моделювання та підтримка рішень щодо управління фінан-сами на підприємствах і в комерційних структурах. 11.3. Навчальні завдання Розв’язати задачі: 1. Побудувати інформаційну модель задачі оцінки фінансового стану підприємства. 2. Визначити склад і структуру інформаційного забезпечення комплексу задач поточної фінансової роботи на підприємстві, пов’язаного з розрахунками з контрагентами. 3. Встановити склад і структуру інформаційного забезпечення комплексу задач кредитування підприємства. 4. Визначити склад та структуру інформаційного забезпечення управління оборотними коштами підприємства. 5. Побудувати схему алгоритму автоматизованого розв’язання комплексу задач формування звіту про фінансові ре-зультати. 11.4. Література до теми 1. Варналій З. С. Основи підприємництва. Навч. посіб. — К.: Знан-ня-Прес, 2002. — 239 с. 2. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А. М. Поддерьогіна. — К.: КНЕУ, 1998. — 366 с. 3. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник / За ред. В. С. Пономаренка. — К.: Вид. центр «Академія», 2002. — 542 с. 4. Конспект лекцій. Тема 12. Інформатизація фінансового ринку 12.1. Методичні поради до вивчення теми У процесі вивчення матеріалу теми необхідно користуватися інформацією, наданою в конспекті лекцій та в підручнику. Реко-мендується вивчити періодичну літературу щодо фінансових ри-н¬ків і цінних паперів. Також слід ознайомитися з рекомендовани-ми літературними джерелами, які надаються в кінці розділу. Се-ред додаткової літератури необхідно вивчити особливості функ-ціонування фінансових ринків та аналізу інструментів, які обер-таються на цих ринках. Найважливішими моментами, на які слід звернути увагу при вивченні теми, є особливості фінансового аналізу на фінансових ринках, особливості фінансових інструмен¬тів в обігу в Україні, інформаційна база фінансового ринку, існуючі розробки та їх основні переваги й недоліки. Необхідно вивчити особливості технічного і фундаментального аналізу та відображення цих методів в інформаційних системах. 12.2. План практичних занять 1. Обчислювальна техніка на фінансових ринках. 2. Механічні торгові системи. 3. Аналіз механічних торгових систем. 4. Системи на базі нейромереж. 5. Фінансово-аналітична система Meta Stock. 12.3. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4 Мета роботи полягає в ознайомленні студентів у режимі ко-ристувачів з аналітичною системою Meta Stock на підставі де-монстраційного файла з курсами цінних паперів. Студентам про-понується побудувати низку аналітичних графіків та індикаторів, а також скористатися можливостями Експерта системи. Завдання 1. Ознайомитися з вимогами та можливостями системи Meta Stock. 2. Навчитися відкривати файли цінних паперів. 3. Побудувати графіки та індикатори різних видів. 4. Ознайомитися з роботою Експерта та підготувати експертні висновки. 5. Виконати аналітичний звіт та показати викладачеві. Відкриття графіка: 1. Знаходячись у середовищі Meta Stock, натиснути File / Open. З’явиться діалог відкриття файла. 2. Серед списку обрати файл з даними про фінансові інстру-менти, які нас цікавлять. 3. Натиснути клавішу Open. 4. З’явиться графік фінансового інструменту, який відображає ціни даного фінансового інструменту в часі. Побудова індикатора: 1. Маючи відкритий графік, клацнути по Indicator Quicklist (зверху екрана, в центрі). 2. З’явиться список, а на ньому — декілька індикаторів. Про-крутити його, поки не виникне індикатор відносної сили (Relative Strength Index). 3. Затримати курсор над списком, він перетвориться на руку. 4. Далі клацнути і тримати ліву кнопку миші на індексі віднос-ної сили. Рука стисне назву індексу. 5. Продовжуючи тримати кнопку миші, вивести курсор зі спи-ску і розташувати кінчик курсора над сферою заголовка зверху графіка. 6. Відпустити кнопку миші. Виникне діалог настройки індексу відносної сили. Клацнути ОК. 7. Індикатор з’явиться прямо над графіком. Рекомендації щодо стратегії студент виробляє на основі тео-ретичних знань, одержаних з курсу лекцій. Використання експерта-порадника: Експерт-порадник Expert Advisor надає поради, коментарії та пропозиції, коли купувати чи продавати фінансові інструменти. Завдяки цьому система Meta Stock стає майже системою підтри-м¬ки прийняття рішень. 1. Знаходячись у системі, необхідно відкрити графік фінансо-вого інструмента, як було показано вище. 2. Клацнути правою кнопкою в будь-якому місці графіка. Від-криється меню швидкого виклику. 3. В меню швидкого виклику обрати Expert Advisor, потім ви-брати Attach. З’явиться діалог прикріплення експерта. 4. В діалозі прикріплення експерта обрати Equis-Trend Analy- sis. Далі клацнути ОК. На екрані виникнуть стрілки, які пропо-нують продавати чи купувати фінансові інструменти. 5. Знов клацнути на графіку правою кнопкою миші. Обрати Expert Advisor, але на цей раз вибрати Commentary. З’явиться вікно коментаря. Вивчивши коментарі, можна зробити висновки щодо інвести-цій в обрані інструменти та спрогнозувати операції з ними. 12.4. Навчальні завдання Теми для рефератів: 1. Особливості інформатизації фінансового ринку. 2. Інформаційні системи та системи підтримки прийняття рі-шень на фондовому ринку. 3. Особливості інформаційних систем на валютних ринках. 4. Інформаційні системи для роботи банків на міжнародних валютних ринках. 5. Фінансовий аналіз на фінансових ринках, особливості інфо-рмації для фінансового аналізу. 6. Аналітичні системи та фінансовий аналіз на фондовому ринку. 7. Інформаційні системи на валютних ринках. 8. Ринок FOREX, автоматизація операцій на ньому. 9. Особливості роботи банків та брокерських фірм на ринку FOREX. 10. Інтернет-технології на фінансових ринках. 11. Торгівля валютою на FOREX через інтернет-брокерів, особ-ливості одержання прибутків. 12. Можливості виходу на міжнародні фінансові ринки для українських компаній. 13. Особливості ринку фондових деривативів та інформаційні системи на цьому ринку. 14. Інтернет-торгівля фондовими деривативами на міжнародних ринках. 15. Особливості розрахунку фондових індексів та їх викорис-тання в аналітичних системах. 16. Інформаційна система REUTERS, її особливості. 17. Інформаційна підтримка роботи фондових бірж. 18. Особливості інформаційних систем на позабіржовому ринку цінних паперів. 12.5. Термінологічний словник ключових понять (категорій) до теми Боргові цінні папери — папери, за якими емітент зобов’язується повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не дають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента. Емітенти цінних паперів — юридичні, а у випадках, передбачених законом, фізичні особи, які від свого імені випускають цінні папери і повинні виконувати зобов’язання, що випливають з умов їх випуску. Вони випускають цінні папери з метою залучення фінансових ресурсів для свого розвитку. Емітентом цінних паперів може бути також держава в особі своїх органів та органи місцевого самоврядування, які можуть випускати цінні папери для задоволення потреб фінансування видатків відповідних бюджетів і окремих проектів. Інвестори — фізичні та юридичні особи, в тому числі інституціо-нальні інвестори (інвестиційні фонди, довірчі товариства, пенсійні фон¬ди, страхові компанії тощо), які мають вільні кошти і бажають їх вкласти в цінні папери з метою одержання від вкладених коштів доходу (відсотків) чи приросту ринкової вартості цінних паперів. Механічні торговельні системи — спеціалізовані інформаційні сис¬теми, які включають засоби фінансового аналізу (зазвичай технічного), засоби прийняття рішень і засоби здійснення торговельних операцій та призначені для підтримки й організації купівлі та продажу фінансових активів на фінансових ринках. Нейромережеві системи — інформаційні системи, які побудовані на архітектурі «нейронних мереж» (НМ), що дозволяє використовувати елементи штучного інтелекту при здійсненні аналізу на комп’ютері. Математично їх можна розглядати як клас методів статистичного моделювання, який, у свою чергу, можна розділити на три класи: оцінка щільності ймовірності, класифікація і регресія. Пайові цінні папери — папери, за якими емітент не зобов’язується повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам право на участь в управлінні справами емітента й одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації підприємства емітента. Посередниками на фондовому ринку можуть бути: — банківські установи, які поряд з іншими функціями фінансово-кредитного закладу можуть здійснювати посередницьку діяльність що-до випуску та обігу цінних паперів, виконуючи операції на фондовому ринку за власний рахунок і за дорученням своїх клієнтів, здійснюючи реєстраційні функції, довірчі операції з цінними паперами та надаючи позики, пов’язані з цінними паперами. Мають бути розширені можливості банків щодо інвестування в цінні папери з одночасним забезпеченням захисту вкладників банків через економічні нормативи, встанов¬лені для комерційних банків; — інвестиційні компанії, які поєднують функції фінансового посе-редника на ринку цінних паперів і інституційного інвестора, тобто інвестора, для якого інвестування в цінні папери є основним джерелом доходу та невід’ємною частиною діяльності. Взаємні фонди інвестиційної компанії акумулюють кошти інвестора для спільного інвестування в цінні папери, діючи за рахунок і в інтересах осіб, які придбають їх цінні папери. Інвестиційні компанії виступають для інших інституційних інвесторів інвестиційними менеджерами й консультантами, формують їх активи в цінних паперах, організовують нарахування та оплату доходів по цінних паперах. — підприємства, які спеціалізуються на роботі з цінними паперами та здійснюють посередницьку діяльність щодо випуску й обігу цінних паперів, виконуючи операції на фондовому ринку за дорученням та за рахунок своїх клієнтів, за власний рахунок своїх клієнтів, за власний рахунок за дорученням емітента в процесі первинного розміщення випуску цінних паперів і надаючи інші послуги щодо цінних паперів, управління портфелями цінних паперів, здійснюючи довірчі операції з цінними паперами, реєстраційні функції тощо. Вони зобов’язані мати власний капітал, адекватний обсягу їх операцій на фондовому ринку; Посередники — юридичні особи, діяльність яких тісно пов’язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на фон¬довому ринку емітентів та інвесторів. Для підвищення ефективності професійної діяльності саме посередників на фондовому ринку розробляється дана система підтримки прийняття рішень. Похідні цінні папери — папери, механізм обігу яких пов’язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими ін-струментами чи правами щодо них. Промінь Елдера — механічна торговельна система, яка повинна вимірювати силу биків та ведмедів у кожний проміжок часу. Для цього вона об’єднує першоступеневі якості двох основних груп індикаторів — трендових індикаторів та осциляторів. Торговельна система «FOREX-94» — механічна торговельна сис-тема, яка свої сигнали засновує на індикаторі «Райдуга ринку — Market Rainbow». Назва зумовлена тим, що в комп’ютерній системі індикатор реалізований у вигляді кольорової смужки, яка одержує все більше червоний відтінок при підході ринку до стану перепродажу і все більше жовтий — у міру наближення стану перекупленості. Торговельна система «потрійний екран» — механічна торговельна система, що має свою назву від трьох екранів, які послідовно проводять тести ринку. Перший екран визначає головну тенденцію на основі тижневого графіка МАСD-гістограми, другий — середньострокову тенденцію за допомогою осциляторів, а третій — короткострокову тенденцію, фіксуючи прориви цін за максимуми та мінімуми попереднього дня. Фінанси — грошові відносини, які виникають у процесі розподілу і перерозподілу вартості валового суспільного продукту і частини національного багатства у зв’язку з формуванням грошових прибутків і накопичень у суб’єктів господарювання й держави, а також з використанням їх для розширеного відтворення, матеріального стимулювання працюючих, задоволення соціальних та інших потреб суспільства. Фінансово-аналітична система Meta Stock — універсальна інфо-р¬маційна система для допомоги інвесторам та аналітикам на різноманітних фінансових ринках. За допомогою системи користувач може одержу¬вати інформацію про ціни фінансових активів безпосередньо в режимі on-line, здійснювати аналіз поведінки цих інструментів, а також прогнозувати ціни і реакцію ринку. Фондові біржі — спеціалізовані установи, які створюють умови для постійно діючої централізованої торгівлі цінними паперами шляхом об’єднання попиту та пропозиції на них і надання місця, системи й засобів як первинного розміщення, так і вторинного обігу цінних паперів, що мають працювати за єдиними правилами та за єдиною технологією електронного обігу цінних паперів, які провадить Національна фондова біржа. NeuroShell-2 — програмне середовище з дружнім та інтуїтивно зрозумілим інтерфейсом, в якому реалізовані найбільш поширені й ефективні нейромережеві архітектури. Цей програмний продукт задовольнить новачка та професіонала. NeuroShell супроводжує ціла серія доповнень, які можуть значно спростити рішення низки специфічних задач. NeuroShell Easy Classifier — система на базі НМ, призначена для рішення задач розпізнання образів, пов’язаних з визначенням належності образу (ситуації), що пред’являється до тієї чи іншої категорії. Наприклад, за набором біржових показників виробляється сигнал для покупки або продажу акцій тієї або іншої компанії. 12.6. Література до теми 1. Герман О. В. Введение в теорию экспертных систем и обработки знаний. — Минск: Дизайн ПРО, 1995. — С. 120—150. 2. Черкасов Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. — М., 1995. — С. 25—100. 3. Шелудько В. В. Фінансовий ринок: Навч. посіб. — К.: 2002. — С. 38—80. 4. Основы работы с программой Meta Stock. — М.: Аналитика, 2003. — С. 5—30. 5. Конспект лекцій. Тема 13. Платіжні системи 13.1. Методичні поради до вивчення теми Метою заняття є вивчення структури та особливостей платіж-них систем, які використовуються в Україні для забезпечення об-слуговування клієнтів (юридичних і фізичних осіб), здійснення міжбанківських розрахунків в Україні, а також міжнародних пла-тіжних операцій. Для засвоєння теми необхідно ретельно вивчити матеріал за конспектом лекцій, рекомендованими літературними джерелами, а також періодичними виданнями. 13.2. План практичних занять 1. Поняття та принципи функціонування платіжних систем. 2. Характеристика, структура і принципи організації Системи електронних платежів (СЕП НБУ). 3. Система термінових платежів (СТП). 4. Національна система масових електронних платежів (НСМЕП). 5. Призначення й характеристика Міжнародної електронної мережі міждержавних розрахунків SWIFT. 13.3. Навчальні завдання Розв’язати задачі: 1. Побудувати інформаційну модель АРМ3 СЕП НБУ. 2. Побудувати інформаційну модель АРМ2 СЕП НБУ. 3. Визначити склад інформаційного забезпечення клієнтського робочого місця системи «Клієнт-Банк». Задача 4. Дати характеристику та призначення файлів СЕП. Які з наведених у списку файлів СЕП відносяться до одного й того ж банківського дня? 1) $A11HA11.001; 2) $AIIIY11.001; 3) $A11HA12.001; 4) $A11HA11.002; 5) $B11HA11.001; 6) $T11HA11.001; 7) $S11HA11.001; 8) $U11HA11.001; 9) $AIIIY11.002; 10) $BIIIY11.001; 11) $KZZHP11.001. 13.4. Термінологічний словник ключових понять (категорій) до теми АРМ-2 — програмно-технічний комплекс (ПТК), встановлений у РРП і призначений для обслуговування певної кількості банків цього регіону та організації взаємодії з іншими АРМ-2. РРП може експлуатувати один чи декілька АРМ-2 залежно від кількості банків регіону й активності проведення ними міжбанківських платежів. На нижньому, третьому рівні СЕП знаходяться учасники міжбанківських електронних розрахунків, які діють на основі угод із РРП на проведення розрахунків та «Положення про міжбанківські розрахунки на Україні» згідно з «Регламентом функціювання мережі розрахункових палат України». Учасниками електронних платежів можуть бути будь-які кредитно-фінансові підприємства та організації, котрі мають відкриті кореспондентські рахунки у відповідних РУ НБУ та задовольняють вимогам, що висуваються НБУ до учасників СЕП. За допомогою СЕП вони можуть здійснювати міжбанківські розрахунки. Юридичні особи поки що не є учасниками мережі електронних платежів і можуть користуватися її послугами лише через посередництво безпосередніх «учасників», шляхом укладання з ними відповідних договорів. У розпорядження кожного з учасників платежів надається єдина копія програмно-технічного комплексу з умовною назвою АРМ-3 (або інакше АРМ НБУ), через який банк обмінюється інформацією з СЕП за допомогою файлів, структура та функціональне призначення яких визначені в документі «Iнтерфейс між САБ і АРМ-3 системи електронних платежів (СЕП)». Електронні гроші — носії інформації про грошову вартість, які беруть участь в операціях по оплаті куплених товарів і наданих послуг та інформація з яких сприймається електронними системами обробки даних (ЕСОД). Якщо носіями цієї інформації є пластикові чи магнітні картки, або інші машинні носії, які використовуються при проведенні операцій і обробляються ЕСОД, то це будуть конкретні види електрон-них грошей. Нині найбільш розповсюдженою формою електронних грошей виступають магнітні пластикові картки (МПК), які успішно виконують певні функції грошей, у першу чергу, як засобу платежу. Регіональне управління (РУ) НБУ — установа НБУ, уповноважена виконувати в межах певного регіону визначені чинним законодавством функції та операції від імені головної установи НБУ. Головною ж вважається установа НБУ, яка обслуговує рахунки регіональних управлінь НБУ при здійсненні міжбанківських розрахунків. Основу існуючої системи міжбанківських розрахунків України скла¬дає мережа розрахункових палат НБУ, створена у відповідності з Постановою Правління НБУ N 57 від 16.07.1993 р. Вона складається із Регіональних розрахункових палат (РРП) і Центральної розрахункової палати (ЦРП), які функціонують на базі прийнятої системи бухгалтерського обліку та звітності НБУ. На першому, верхньому рівні СЕП знаходиться Центральна розра-хункова палата. Вона обслуговується програмно-технічним комплексом з умовною назвою АРМ-1. Система міжбанківських електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) — загальнодержавна платіжна система, створена для здійснення розрахунків в електронній формі між банківськими установами як за дорученням клієнтів, так і за зобов’язаннями бан¬ків один перед одним на території України. Розрахунки між банками ведуться на основі кореспондентських рахунків банків, які відкриваються в регіональних управліннях НБУ. 13.5. Література до теми 1. Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч. посіб. — 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — 240 с. 2. Конспект лекцій. 3. Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А., Денісова О. О. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — К.: КНЕУ, 2001. — 324 с. 4. Ющенко В. А., Савченко А. С., Цокол С. Л., Новак І. М., Страхарчук В. П. Платіжні системи. Навч. посіб. для студ. вищих закладів освіти. — К.: Либідь, 1998. — 413 с. 5. Єрьоміна Н. В. Банківські інформаційні системи: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2000. — 220 с. 3. МАТЕРІАЛИ ЩОДО ПОТОЧНОГО І ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «Інформаційні системи і технології у фінансах» 1. Перелік питань, що охоплюють зміст робочої програми дисципліни: 1. Роль і місце інформаційних систем в управлінні народним господарством. Визначення інформаційних систем. 2. Основні етапи розвитку інформаційних систем. 3. Класифікація інформаційних систем. 4. Структура інформаційних систем. 5. Характеристика складових частин. 6. Поняття автоматизованої функції, компоненти, задачі обро-бки даних. 7. Перспективні засоби і напрями розвитку інформаційних си-стем. 8. Поняття економічної інформації, її види та властивості. 9. Економічна інформація як предмет і продукт автоматизова-ної обробки. 10. Структура, форми подання та відображення економічної ін-формації. 11. Характеристики атрибутів і показників як основних складо-вих одиниць економічної інформації. Утворення показників. 12. Оцінювання економічної інформації. 13. Носії інформації. 14. Інформаційні процедури. 15. Характеристика засобів формалізованого опису економічної інформації. 16. Методи класифікації та кодування економічної інформації. 17. Штрихове кодування інформації. 18. Шляхи вдосконалення системи економічної інформації в управлінні економічним об’єктом. 19. Поняття інформаційних технологій та їх класифікація. 20. Характеристика найпоширеніших інформаційних техноло-гій. 21. Стандарт інтерфейса для діалогових інформаційних техно-логій. 22. Розподілені технології обробки й зберігання даних. 23. Технологія комп’ютерних мереж та Інтернет-технології. 24. Технологія мультимедіа. 25. Характеристика і класифікація технологічних операцій об-роблення економічної інформації. 26. Технологічні процеси автоматизованого оброблення еконо-мічної інформації. 27. Типові технологічні операції та їх виконання в інформацій-них системах. 28. Поняття позамашинної інформаційної бази, склад робіт з її організації. 29. Уніфікована система первинної документації, поняття, склад і вимоги. 30. Вихідні документи, розробка форм та вибір засобів виводу. 31. Поняття машинного інформаційного забезпечення. 32. Передумови створення й основні переваги баз даних. 33. Поняття, класифікація і склад автоматизованого банку да-них. 34. Характеристика інфологічної та датологічної моделей баз даних. 35. Методи створення оптимальної моделі баз даних. 36. Теорія нормалізованих відношень. 37. Побудова логічної моделі даних. 38. Поняття сховищ даних, архітектура, моделі та основи їх створення. 39. Сховища даних і OLAP-технології. 40. Поняття інформаційних фінансових систем, їх види й зага-льна характеристика. 41. Методологічні особливості фінансової діяльності та їх вплив на організацію системи автоматизованого оброблення ін-формації. 42. Організаційні та функціональні особливості фінансових установ і їх вплив на структуру й організацію інформаційної ба-зи. 43. Принципи створення та функціювання інформаційних сис-тем. 44. Організація робіт по створенню АЕІС. 45. Основні стадії та етапи створення інформаційних систем. 46. Призначення, структура і зміст документа «Опис постанов-ки задачі». 47. Призначення, структура та зміст документа «Алгоритм розв’язання задачі». 48. Форми подання алгоритмів. 49. Загальна характеристика системи фінансових розрахунків, пов’язаних з формуванням і обліком виконання державного та місцевих бюджетів. 50. Структура автоматизованої системи фінансових розрахунків (АСФР). 51. Характеристика основних функціональних підсистем АСФР. 52. Інформаційна модель та інформаційне забезпечення систе-ми фінансових розрахунків. 53. Технологія розв’язування задач АСФР у центральних і міс-цевих фінансових органах. 54. Характеристика податкової системи з позиції оброблення інформації. 55. Структура і склад автоматизованої інформаційної системи «Податки». 56. Характеристика інформаційного забезпечення автоматизо-ваної інформаційної системи «Податки». 57. Склад функціональних підсистем автоматизованої інформа-ційної системи «Податки». 58. Характеристика комплексів задач обліку платників податків — юридичних і фізичних осіб. 59. Характеристика комплексу задач обліку податкової звітнос-ті. 60. Характеристика комплексу задач обліку надходжень подат-ко¬вих платежів. 61. Характеристика комплексу задач контролю звітності та по-вноти сплати податкових платежів. 62. Зв’язок функціональних підсистем автоматизованої інфор-маційної системи АІС «Податки» на різних рівнях управління податкової системи України. 63. Інформаційні зв’язки автоматизованої інформаційної систе-ми «Податки» з іншими інформаційними системами. 64. Поняття, призначення та функції Держказначейства. 65. Загальна характеристика АІС «Держказначейства». 66. Структура і склад функціональної частини АІС «Держказ-начейства». 67. Інформаційне забезпечення АІС «Держказначейства». 68. Взаємозв’язок комплексів функціональних задач на різних рівнях управління бюджетними коштами. 69. Методика й алгоритми рішення задач з обліку та розподілу бюджетних коштів. 70. Інформаційні зв’язки АІС «Держказначейства» з іншими ін- формаційними системами. 71. Загальна характеристика страхової системи з позицій обро-бки інформації. 72. Інформаційне забезпечення автоматизованої інформаційної системи страхової компанії (АІС «Страхування»). 73. Склад функціональних підсистем АІС «Страхування». 74. Основні алгоритми, які використовуються при вирішенні функціональних задач в АІС «Страхування». 75. Інформаційні зв’язки автоматизованої інформаційної систе-ми страхової компанії з іншими інформаційними системами. 76. Загальна характеристика задач, які розв’язуються в системі бюджетних установ. 77. Інформаційні зв’язки задач бюджетних установ. 78. Специфіка створення інформаційної бази АІС бюджетних установ. 79. Методика та алгоритми рішення основних задач бюджетних установ. 80. Загальна характеристика фінансових задач, які розв’язу-ються на підприємствах і в комерційних структурах. 81. Інформаційні зв’язки фінансових задач на підприємствах та в комерційних структурах. 82. Методика й алгоритми рішення основних фінансових задач на підприємствах і в комерційних структурах. 83. Моделювання та підтримка рішень щодо управління фінан-сами на підприємствах і в комерційних структурах. 84. Загальна характеристика фінансового ринку з позиції обро-бки інформації. 85. Обробка інформації про обіг цінних паперів. 86. Організація котирування цінних паперів. 87. Ведення лістингу цінних паперів. 88. Інформаційна підтримка угод, пов’язаних з цінними папе-рами. 89. Особливості технології інформаційної підтримки угод, пов’язаних з цінними паперами. 90. Автоматизація операцій з ОВДП. 91. Інформаційна модель депозитарію. 92. Поняття та принципи функціювання платіжних систем. 93. Платіжні системи України: Система електронних платежів, Система термінових платежів, Національна система масових електронних платежів. 94. Призначення та характеристика Міжнародної електронної мережі міждержавних розрахунків SWIFT. 2. Приклади типових завдань, що виносяться на іспит: 1. Розробити схему інформаційної моделі вказаної підсистеми або комплексу задач. 2. Скласти схему інформаційного забезпечення вказаної підси-стеми або комплексу задач. 3. За наданою формою вихідного інформаційного повідомлен-ня розробити: • словник та опис атрибутів; • формалізований опис показників; • визначити вхідну інформацію (документи, масиви й ін.); • встановити склад та структуру масивів бази даних, які необ-хідні для вирішення цієї задачі. Побудувати інфологічну модель бази даних. 4. Надано перелік позицій класифікатора. Побудувати і при-своїти коди, використовуючи різні системи класифікації та мето-ди кодування інформації. 5. Побудувати схему алгоритму розв’язування вказаного в бі-леті комплексу задач (задачі). 4. ПОРЯДОК ПОТОЧНОГО І ПІДСУМКОВОГО ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ З ДИСЦИПЛІНИ 4.1. Порядок поточного контролю знань студентів При пiдготовцi до поточного контролю знань слiд ретельно опрацювати вiдповiднi роздiли за конспектом лекцiй i рекомен-дованою лiтературою. Усi пропущенi з будь-яких причин практичнi та лабораторні заняття студент має вiдпрацювати i здати викладачевi у виглядi залiку з теорії та виконання відповідних письмових чи лаборато-р¬них завдань. Усi завдання потрiбно обов’язково виконати й офор- мити у спецiальному зошитi для практичної i самостiйної роботи. З лабораторних робіт надаються відповідні звіти, які захищаються на ПЕОМ. Завдання поточного контролю –– оцінити теоретичні знання, розвинути і вдосконалити навички автоматизованого роз- в’язування задач у сучасній фінансовій діяльності в умовах ви-користання нових інформаційних технологій та засобів обчис-лювальної техніки, а також сприяти формуванню у студентів фундаментальних теоретичних знань і практичних навичок з використання й створення інформаційних систем управління фі-нансами. Студенти мають одержати теоретичні знання зі складу та структури побудови інформаційних фінансових систем, ознайо-митися зі станом впровадження обчислювальної техніки й інфор-маційних систем і технологій, які використовуються при управ-лінні фінансами в установах різних типів. Під час вивчення дисципліни студенти повинні дотримуватися програми дисципліни «Інформаційні системи і технології у фінансах». З метою засвоєння теоретичного матеріалу й набуття навичок роботи з АІС передбачено проведення практичних занять, виконання лабораторних робіт і рефератів по відповідних темах дисципліни. Лабораторні роботи проводяться в комп’ю¬терних класах КНЕУ. Захист лабораторних робіт здійснюється у викладача та по кожній з них виставляється оцінка за чотирибальною шкалою. Поточний контроль знань з дисципліни виконується по теоретичній та практичній частині курсу. Об’єктом поточного контролю знань студента є: а) систематичність та активність роботи протягом семестру над вивченням програмного матеріалу дисципліни; б) виконання завдань для самостійного опрацювання; в) виконання модульних завдань. Успішне виконання студентом завдань поточного контролю є обов’язковою умовою участі його у складанні іспиту. Порядок виставлення підсумкової оцінки за завдання пото-ч¬ного контролю Завдання поточного контролю в цілому оцінюються в інтерва-лі від 0 до 40 балів. При цьому: • оцінка за систематичну роботу та активність студента про-тягом семестру не може перевищувати 10 балів; • оцінка за виконання завдань для самостійного опрацювання також не може бути більшою 10 балів; • оцінка всіх модульних завдань не може перевищувати 20 балів. Якщо за результатами поточного контролю знань студент одержав менше 20 балів, він не допускається до іспиту. Результати поточного контролю знань студентів, які одержали 20 і більше балів, вносяться до заліково-екзаменаційної відомості без переведення їх у чотирибальну шкалу і є складовою загальної підсумкової оцінки з дисципліни (див.: «Питання та завдання до підсумкового екзамену з дисципліни»). У разі невиконання завдань поточного контролю з об’єктив-них причин студент має право за дозволом декана скласти їх у період до останнього практичного (семінарського) заняття. Порядок складання визначає викладач. 4.1.2. Контроль систематичної роботи та активності протягом семестру Таблиця 4.1 ПЕРЕЛІК РОБІТ, КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН ЇХ ВИКОНАННЯ, ЗДАЧІ/ЗАХИСТУ, ПОРЯДОК ЇХ ОЦІНЮВАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ «ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСАХ» ПО ТИЖНЯХ СЕМЕСТРУ Назва блоку Теми блоку Порядковий № тижня семестру Форма проведення поточного контролю Блок 1. Загальнотеоре- тичні питання створення і функціонування ав-томатизованих інфор-ма- ційних систем Тема 1. Інформаційні системи та їх роль в управлінні народним господарством Тема 2. Економічна інформація і засоби її фо-р¬малізованого опису Тема 3. Інформаційні технології та технологічні процеси оброблення економічної інформації Тема 4. Організація інформаційної бази систем оброблення економічної інформації Тема 5. Організаційно-методичні основи створення і функціювання інформаційних систем управління фінансами 7 Розробка документа «Опис постановки задачі та алгоритму її розв’язання». Усне опитування по темах блоку Блок 2. Автоматизація інформаційних проце-сів у фінансах Тема 6. Автоматизована система фінансових розрахунків Тема 7. Автоматизація обробки інформації в податковій системі України Тема 8. Автоматизована інформаційна система Держказначейства України Тема 9. Автоматизація обробки інформації в страховій системі Тема 10. Автоматизація управління фінансами в бюджетних установах Тема 11. Автоматизація управління фінансами на підприємствах і в комерційних структурах Тема 12. Інформатизація фінансового ринку Тема 13. Платіжні системи 12 Підготовка даних контрольного прикладу для виконання лабораторних робіт № 2—4. Усне опитування та письмо- ва контрольна робота по темах блоку Критерії оцінювання систематичності та активності поточної роботи студента протягом навчального семестру над вивченням програмного матеріалу дисципліни Оцінка за систематичність та активність роботи студента про-тягом семестру (С1) виставляється в балах, не може перевищу-вати 10 балів і складається із: суми оцінок за відвідування прак-тичних і лабораторних занять (С11) — не більше 5 балів, за активність на заняттях (С12) — не більше 5 балів. Конкретне значення С11 для кожного студента визначається за формулою: С11 = Фкв • 5 / Пкв, де Фкв — фактична кількість відвідувань занять студентом про-тягом семестру; Пкв — кількість практичних і лабораторних занять з дисцип-ліни в семестрі. Значення С12 визначається як сума балів, визначених залежно від оцінок, одержаних студентом на заняттях з дисципліни протягом даного семестру. Конкретна кількість балів залежно від оціннок визначається за такою шкалою (табл. 2): Середня оцінка Кількість балів 5 5 4 4 3 3 2 0 4.1.3. Контроль виконання завдань для самостійного опрацювання Оцінці підлягають: самостійне опрацювання студентом окре-мих тем або питань, які пропонуються студентам на початку се-местру, написання рефератів і захист в аудиторії. Максимальне значення оцінки — 10 балів. 10 балами оцінюється самостійне опрацювання теми (само-стійна робота) з написанням реферату та доповіддю в аудиторії на практичних заняттях на 8—10 хвилин. 5 балами оцінюється реферат, що досить повно висвітлює те-му. У випадку невиконання роботи виставляється 0 балів. 4.1.4 Контроль за виконанням модульних завдань Графік проведення модульного контролю завдань: Модуль Порядковий № тижня семестру Форма проведення контролю виконання модульних завдань Модуль 1. Загальнотеоретичні питання створення і функціювання автоматизованих інфор-маційних систем 7 Звіт з лабораторної роботи № 1 і його захист Модуль 2. Автоматизація ін-формаційних процесів в управ¬лінні фінансами 12 Захист лабораторних робіт № 2—4 Модуль 1. Загальнотеоретичні питання створення і функціювання автоматизованих інформаційних систем Захист лабораторної роботи № 1 За визначеною задачею студент розробляє проектні документи «Опис постановки задачі», «Алгоритм розв’язання задачі», а також структуру бази даних та її реалізацію в середовищі СУБД ACCESS. Перелік запропонованих задач і методичні вказівки до виконання роботи надані в темах 2, 4, 5. Звіт з ЛР1 надається в друкованому вигляді. Текст документів «Опис постановки за-дачі» та «Опис алгоритму розв’язання задачі» — оформлюється з використанням текстового процесора WORD. Схема алгоритму й інформаційної моделі задачі також формуються в WORD (ре-жим «Автофігури») або з використанням пакета прикладних про-грам VISIO. Відповідні об’єкти ACCESS (таблиці, форми, запити, звіти та схема даних) надаються у вигляді друкованих додатків. Захист ЛР1 за наявності звіту здійснюється на комп’ютері, де студент демонструє виконану роботу з реалізації бази даних в середовищі ACCESS. Опис постановки задачі (ОПЗ) і алгоритм рішення виконуються з використанням Держстандартів. ЛР1 не вимагає спеціального програмного забезпечення і тому може ви-конуватися практично на будь-яких ПК. Контроль по ЛР1 полягає в оцінці захисту звіту та виконання і захисту студентом реалізованої бази даних для задачі та всіх її компонентів безпосередньо на ПК. Результати контролю оціню-ються в балах. Кількість балів за виконання ЛР1 встановлюється наступна: — звіт з ЛР1 містить усі розділи відповідно до Методичних вказівок; база даних реалізована в середовищі ACCESS, містить усі необхідні об’єкти; її робота продемонстрована на комп’ютері згідно з графіком проведення поточного контролю; студент чітко відповідає на запитання викладача з переліку питань для самопе-ревірки за модулем 1—10 балів; — звіт з ЛР1 містить усі розділи відповідно до Методичних вказівок; база даних реалізована в середовищі ACCESS, містить усі необхідні об’єкти; її робота продемонстрована на комп’ю- тері згідно з графіком проведення поточного контролю; студент недостатньо чітко відповідає на запитання викладача з перелі- ку питань для самоперевірки за модулем 1 або до виконаного звіту з ЛР1 чи до об’єктів бази даних є несуттєві зауваження — 5 балів; — звіт з ЛР1 не поданий, база даних у середовищі ACCESS не реалізована; її робота не продемонстрована на комп’ютері у від-повідності з графіком проведення поточного контролю, студент не відповідає на запитання викладача з переліку питань для са-моперевірки за модулем 1—0 балів. Модуль 2. Автоматизація інформаційних процесів в управлінні фінансами Методичні вказівки по виконанню ЛР2 — ЛР4 наведено в да-ному навчально-методичному посібнику для самостійного ви-вчен- ня дисципліни «Інформаційні ситеми і технології у фінансах». Лабораторна робота № 2 виконується по темі «Автоматизація інформаційних процесів у податковій системі України» (АІС «Податки»), звіт з ЛР2 захищається на комп’ютері. Лабораторна робота № 3 здійснюється по темі «Автоматизація обробки інформації в страховій системі» (АІС «Страхування») з використанням ППП «INEK-СТРАХУВАННЯ». Звіт з ЛР3 за-хищається на комп’ютері. Лабораторна робота № 4 виконується по темі «Інформаційні системи на фінансових ринках» з використанням ППП «Meta Stok». Звіт з ЛР4 захищається на комп’ютері. Оцінки за виконання завдання модуля 2 (максимальна оцінка 10 балів): Оцінка за виконання завдань модуля 2 складається з оцінки захисту лабораторних робіт № 2—4. Захист ЛР № 2—4 (за кожну з лабораторних робіт — макси-мально 4 бала): • режими роботи відповідних пакетів прикладних програм, які передбачені для виконання по ЛР № № 2—4, продемонстровані на комп’ютері згідно з графіком проведення поточного контролю; студент чітко відповідає на запитання викладача з переліку запитань для самоперевірки за модулем 2—4 бала за кожну з ЛР; • режими роботи відповідних пакетів прикладних програм, які передбачені для виконання по ЛР № 2—4, продемонстровані на комп’ютері згідно із графіком проведення поточного контролю, студент не достатньо чітко відповідає на запитання викладача з переліку питань для самоперевірки за модулем 2—3 бала; • ЛР № 2—4 не відпрацьовані або не захищені на комп’ютері відповідно до графіка проведення поточного контролю; студент не відповідає на запитання викладача з переліку питань для са-моперевірки за модулем 2—0 балів. Запитання поточного контролю з дисципліни «Інформаційні системи і технології у фінансах», що можуть ставитися під час захисту лабораторних робіт: Запитання до блоку 1 (теми 1—5): 1. Які структурні одиниці інформації може вміщувати база да-них? 2. Що таке атрибут? 3. Які характеристики має атрибут? 4. Що таке показник? 5. З яких структурних одиниць утворюються показники? 6. Чи є показник підставою для формування інформаційного повідомлення? 7. Що таке база даних? 8. Рівні представлення інформації в базі даних. 9. Назвіть складові частини автоматизованого банку даних. 10. Яку модель бази даних підтримує СУБД ACCESS. 11. Назвіть складові бази даних ACCESS. 12. Чи може бути створена база даних в ACCESS без таблиць (форм, запитів, звітів)? 13. Як визначити довжину запису масиву бази даних? 14. Принципи створення і функціювання інформаційних систем. 15. Принципи нових інформаційних технологій. 16. Документ «Опис постановки задачі». 17. Послідовність розроблення постановки задачі. 18. Контрольний приклад і його призначення. 19. Документ «Алгоритм розв’язання задачі». Послідовність розроблення і структура. 20. Форми подання алгоритму. 21. Призначення графічних символів при побудові схеми алго-ритму. 22. Ступені деталізації алгоритму. Чи можливі мішані рівні де-талізації алгоритму однієї задачі? 23. Склад і структура інформаційної системи. 24. Класифікація економічної інформації. 25. Особливості і характерні риси економічної інформації. 26. В чому полягає специфічність економічної інформації у фі-нансових установах? 27. Методи класифікації економічної інформації. 28. Методи кодування економічної інформації. 29. Проілюструвати застосування методів класифікації та коду-вання економічної інформації на прикладі: В академічній групі налічується 15 осіб жіночої статі й 10 чоловічої статі. Необхідно розробити та присвоїти кожному студенту код, який визначав би його за прізвищем і статтю, застосовуючи різні методи кодування (див. таблицю). Прізвище студента КОД Порядковий Серійно- порядковий Послідовний Паралельний 1. Андреєв 01 21 101 101 2. Бородіна 02 01 201 202 3. Волкова 03 02 202 203 4. Семенов 04 22 102 104 ……….. 23. Чепікова 23 14 214 223 24. Шульгін 24 30 110 124 25. Щукіна 25 15 215 225 26. Юміна 27. Якубов 28. Яблунівська Визначити структуру використаних кодів для кожного методу кодування і закодувати нові прізвища 26, 27, 28. Запитання до блоку 2 (теми 6 —13): 1. Що таке АРМ? 2. Типи АРМів. 3. Структура пакета прикладних програм «Бест-Звіт». 4. Функції клієнтської частини (АРМу платника податків) в ППП «Бест-Звіт». 5. Функції АРМу податкового інспектора в ППП «Бест-Звіт». 6. На підставі яких документів до бази даних заносяться ре-єстраційні дані про платника в ППП «Бест-Звіт»? 7. На яких носіях формується податкова звітність платника податків в ППП «Бест-Звіт»? 8. Чи можлива інтеграція клієнтської частини ППП «Бест-Звіт» з іншими програмними комплексами, які функціонують на підприємстві? 9. З якими підсистемами та комплексами задач інформаційної системи податкової інспекції (адміністрації) має зв’язок АРМ по-даткового інспектора ППП «Бест-Звіт»? 10. Чи має можливість платник податків надавати звітність до податкової інспекції із застосуванням каналів зв’язку? 11. Як вибирається в ППП «Бест-Звіт» відповідна форма для формування звітності? 12. Чи може бути поповнений або змінений реєстр звітних форм у ППП «Бест-Звіт»? 13. Які алгоритми використовуються при нарахуванні сум по-даткових платежів? 14. Що є об’єктами обліку і контролю в АІС «Податки»? 15. На підставі якої інформації визначається фактична сплата податкових платежів? 16. Що таке Українська бюджетна класифікація (УБК)? 17. Структура УБК, сфери її застосування. 18. Організація, ведення і використання коду ЄДРПОУ. 19. Організація, ведення й використання ДРФОУ. 20. Які загальнодержавні, галузеві та локальні класифікатори застосовується в АІС «Податки»? 21. Призначення і структура АІС страхування. 22. Автоматизовані функції, які виконуються в АІС страхуван-ня. 23. В якій системі ведеться реєстрація та облік страхових закладів і виданих їм ліцензій? 24. Наведіть склад інформаційного забезпечення комплексу за-дач формування та обліку договорів страхування (полісів). 25. Наведіть склад інформаційного забезпечення комплексу за-дач обліку страхових внесків по договорах страхування. 26. Наведіть склад інформаційного забезпечення комплексу за-дач формування сум відшкодувань по договорах страхування при виникненні страхового випадку. 27. Як відбуваються в АІС страхування оформлення виплат сум відшкодувань по договорах страхування при виникненні страхо-вого випадку і фактична виплата сум? 28. Структура та характеристика функцій інформаційної систе-ми управління фінансами підприємства. 29. Які типові функції реалізуються в АІС бюджетної установи для організації обліку й управління її власною роботою? 30. Від чого залежить склад функціональних підсистем, що реалізуються в АІС бюджетної установи для організації роботи з обслуговування клієнтів? 31. Що таке платіжна система? 32. Які платіжні системи використовуються в Україні? 33. Призначення та функції системи SWIFT. 4.2. Підсумковий контроль і критерії оцінювання знань, умінь і практичних навичок студента Результати іспиту оцінюються в діапазоні від 0 до 60 балів. Кожне питання оцінюється за такою шкалою: 10, 5, 0 балів. Рівень знань визначається за критеріями оцінювання відпові-дей на питання білета. У разі, коли відповіді студента оцінені менш ніж у 30 балів, він одержує незадовільну оцінку за результатами іспиту та неза-довільну загальну підсумкову оцінку. У цьому випадку отримані результати поточного контролю не враховуються. Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається із суми балів за результати поточного контролю знань (за умови, що студент набрав 20 балів і більше) та за виконання завдань, що ви- носяться на іспит (за умови, що студент набрав 30 балів і вище). Підсумкове оцінювання знань студентів здійснюється за 100-бальною системою з подальшим переведенням у традиційну 5-бальну систему. Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 4-бальну здійснюється в такому порядку: оцінка «незадовільно» — менше 50 балів; оцінка «задовільно» — 50—60 балів; оцінка «добре» — 65—80 балів; оцінка «відмінно» — 85—100 балів. До залікової екзаменаційної відомості заносяться сумарні ре-зультати в балах поточного контролю та іспиту (загальна підсумкова оцінка), а також загальна підсумкова оцінка з дисципліни за 4-бальною шкалою. В заліковій книжці виставляється лише загальна підсумкова оцінка з дисципліни за 4-бальною шкалою. Критерії оцінювання знань з дисципліни «Інформаційні сис-теми і технології у фінансах» відповідають «Положенню про систему поточного і підсумкового контролю та оцінювання знань студентів Київського національного економічного уні-верситету». Критерії оцінок відповідей на завдання екзаменаційного біле-та: — 10 балів — студент дає обґрунтовані, чітко викладені, тео-ретично правильні відповіді на запитання (завдання); демонструє знання підручників, посібників та інших джерел; логічно і послі-довно викладає матеріал; виконує узагальнення та висновки; грамотно й акуратно оформлює завдання у відведений для іспиту час; у цілому студент володіє знаннями з визначеного завдання, але ним можуть бути допущені несуттєві помилки у формулю-ванні термінів, категорій або у виконанні розрахунків; — 5 балів — студент дає на завдання малообґрунтовану неви-черпну відповідь, допускає грубі помилки в розрахунках і може їх виправити лише за допомогою викладача. 4.3. Завдання для поточного контролю знань студентів заочної форми навчання Об’єктом поточного контролю знань студентів заочної форми навчання є: 1. Виконані домашні контрольні роботи згідно з методичними вказівками (не більше 20 балів). 2. Захист контрольних робіт і висвітлення питань першого мо-дуля (не більше 10 балів) 3. Виконання лабораторних робіт № 2, 3 і висвітлення питань другого модуля ( не більше 10 балів). 4.4. Зразок екзаменаційного білета 1. Системи класифікації економічної інформації. 2. Характеристика комплексу задач обліку надходжень податкових платежів в автоматизованій інформаційній системі «Податки». 3. Склад та характеристика функціональних підсистем автоматизованої системи розрахунків Державного бюджету України. 4. Функція «Ведення лістингу цінних паперів» в АІС фондової біржі. 5. За наданою формою вихідного інформаційного повідомлен-ня розробити: • словник та опис атрибутів; • формалізований опис показників; • визначити вхідну інформацію (документи, масиви та ін.); • визначити склад та структуру масивів бази даних, які необ-хідні для вирішення цієї задачі. Побудувати інфологічну модель бази даних. ВІДОМОСТІ ПРО ПЕРЕПЛАТУ ТА НЕДОЇМКУ НА __ ________ 200 _ р. НАЗВА ПОДАТКУ: ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ Код платника Назва платника № розрахункового рахунку Код платежу за бюджетною кла-сифіка-цією Нараховано Сплачено Сума недоїмки Сума переплати ... ... ... ... ... ... ... ... Всього ** ** ** ** 6. Розробити схему інформаційної моделі задачі «Облік розрахунків з постачальниками продукції» в АІС підприємства. 5. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Основна 1. Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч. посіб. — 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — 240 с. 2. Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А., Денісова О. О. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — К.: КНЕУ, 2001. — 324 с. 3. Основи інформаційних систем. Навч. посіб. / За ред. В. Ф Ситника. — 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2001. — 420 с. 4. Конспект лекцій. Додаткова 1. Ющенко В. А., Савченко А. С., Цокол С. Л., Новак І. М., Страхарчук В. П. Платіжні системи. Навч. посіб. для студ. вищих закладів освіти. — К.: Либідь, 1998 — 413 с. 2. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник / За ред. В. С. Пономаренка. — К.: Вид. центр «Академія», 2002. — 542 с. 3. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник / Под ред. Г. А. Титоренко. — М.: Компьютер: ЮНИТИ, 1998. — 400 с. 4. Черник Д. Г., Починок А. П., Морозов В. П. Основы налоговой системы: Учеб. пособие. — М.: ЮНИТИ, 1998. — 410 с. 5. Єрьоміна Н. В. Банківські інформаційні системи: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2000. — 220 с. 6. Автоматизированные системы обработки финансово-кредитной информации / Под ред. В. С. Рожнова. — М.: Финансы и кредит, 1990. 7. Информационные системы в экономике: Учебник / Под ред. В. В. Дика. — М.: Финансы и статистика, 1996. 8. Костіна Н. І., Алексеєв А. А., Василик О. Д. Фінанси: система моделей і прогнозів: Навч. посіб. — К.: Четверта хвиля, 1998. — 304 с 9. Василик О. Д. Державні фінанси України. — К.: Вища шк., 1997. 10. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України. — К.: Наук. думка, 1997. — 302 с. 11. Колесник А. П. Компьютерные системы в управлении финансами. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 312 с. 12. Податки і бюджет: комп’ютерна технологія / За ред. А. І. Ба-рикіна. — Львів, 1995. 13. Скрипкин К. Г. Финансовая информатика. — М.: ТЕИС, 1997. — 160 с. 14. Автоматизация расчетных операций банков и фондовых бирж. — М., Церих: ПЄЛ, 1995. 15. Липис А., Маршалл Т., Линкер Я. Электронные системы денежных расчетов. — М., 1989. 16. Экспертные системы. Принцип разработки и пример: Пер. с англ. А. Брукинг, П. Джонс и др. / Под ред. Р. Форсайта. — М.: Радио и связь, 1987. 17. Пасько В. П. WORD 7.0 для WINDOWS-95. — К.: BHV, 1996. 18. Бойс Дж. и др. Использование Microsoft Office 97. Профессиона-льный вып. — К.: М.: СПб.: Изд. дом «Вильямс», 1998. — 1120 с. 19. Введение в экономико-математические модели налогообложения: Учеб. пособие / Под ред. Д. Г. Черника. — М.: ФиС, 2000. — 256 с.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!