• 4) організація приватного господарства;
• 5) юридичні норми відносин.
Бюджетна історія України починається з часів Київської Русі, в літописах згадуються торговельні договори та митні відносини. У XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостійної державності, мало дипломатичні відносини з низкою держав Європи, була загальновійськова казна, до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачались на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для престарілих воїнів, дипломатичних місій тощо.
1918—1922 pp. робляться невдалі спроби створити власну бюджетну систему: спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців свого існування, а потім більшовицький уряд намагалися контролювати бюджетний процес, але ці спроби з різних причин не мали успіху.
Утворення СРСР і прийняття Конституції Союзу PCP передбачало створення єдиного бюджету, до складу якого входили бюджети союзних республік. Основні положення Конституції були конкретизовані у законодавчих і підзакопних актах. Зміст бюджетного законодавства можна звести до такого:
• 1) єдність бюджетної системи, централізація податкового законодавства у віданні союзних органів і регламентація видатків;
• 2) включення союзних республік до складу єдиного державного бюджету, затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу.
Бюджетна система Союзу PCP об'єднувала у державному бюджеті союзний бюджет, бюджет соціального страхування та державні бюджети 15 союзних республік, до складу яких належали республіканські бюджети союзних республік, державні бюджети 20 автономних республік та більше 53 тис. місцевих бюджетів (країв, областей, округів, міст, районів, сільських та селищних рад). Така бюджетна система існувала з 1924 p., коли державні бюджети союзних республік були вперше законодавчо закріплені Конституцією СРСР. У державному бюджеті на 1924/25 р. частка державних бюджетів союзних республік становила 41,9 %, причому основна частина коштів у державних бюджетах — 69,2 % — припадала на місцеві бюджети. У наступні роки спостерігалася поступова централізація коштів у союзному бюджеті. Наприклад, у 1940 р. на частку союзного бюджету припадало 76,8 % ресурсів державного бюджету країни.
В умовах Союзу Державний бюджет України виконував підпорядковану роль у розподільних процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузями республіканського господарства і різними соціальними групами населення на територіях України, а також між територіями всередині республіки. Під час формування державного бюджету СРСР на 1989/90 р. були офіційно оприлюднені суми дефіциту бюджету. Відбувся розподіл дефіциту бюджету між союзним і республіканськими рівнями.
Основним регулюючим джерелом у ці роки залишався податок з обороту, нормативи відрахування якого в бюджети союзних республік були визначені диференційовано від 61,4 % до 100 %. У1990 p. у бюджети союзних республік відраховувалося 20 % платежів із прибутку підприємств союзного підпорядкування, було встановлено норматив відрахувань у бюджети союзних республік від прибуткового податку з населення у розмірі 50 %.
Липень 1990 р. — набуття Україною незалежності, прийняття Декларації про державний суверенітет, після ухвалення якої Україна формально ще залишалась у складі Радянського Союзу. 24 серпня 1991 р. Верховною Радою України було прийнято Акт проголошення незалежності України, на всенародному референдумі 1 грудня 1991 р. більшість населення виразило згоду з набуттям Україною незалежності. У цей же період почало формуватися правове підґрунтя сучасної бюджетної системи України. У 1991 р. практично було ліквідовано єдину бюджетну систему СРСР, яка розпалася більш ніж на 55 тис. автономних бюджетів. У результаті загальнодержавний грошовий фонд був поділений за сферами відання Союзу PCP і суверенних республік.
За державно-територіальним і адміністративно-територіальним устроєм Україна є унітарною державою: єдина Конституція, єдине громадянство, єдина система права, єдина судова система, єдина система органів влади. Унітаризм передбачає централізацію всього державного апарату, прямий контроль над місцевими органами влади. До унітарних держав належать Україна, Франція, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Греція, Японія та ін. В унітарних країнах бюджетна система містить дві ланки: державний бюджет та численні місцеві бюджети.
Систему органів влади за Конституцією України утворюють: глава держави — Президент України, органи законодавчої влади — Верховна Рада України, органи виконавчої влади — Кабінет Міністрів, обласні та районні державні адміністрації, органи судової влади. Основним законом визнається і гарантується місцеве самоврядування, яке бере свій початок від Магдебурзького права. З середини XIX ст. місцеве управління з ініціативи прусського юриста Рудольфа Гнейста стало називатися місцевим самоврядуванням. Ця форма суспільного устрою відображена у міжнародних документах: Всесвітній декларації та Європейській хартії про місцеве самоврядування. Згідно з правовими актами важливими ознаками будь-якого органу місцевого самоврядування є його правова, організаційна та фінансова автономія.
Згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР місцеве самоврядування — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції та законів України. У системі функцій місцевого самоврядування є аналогічні відповідним функціям держави. До основних функцій місцевого самоврядування належать: політична — забезпечує реалізацію громадянами конституційного права брати участь в управлінні державними та громадськими справами, формуванні органів місцевого самоврядування, економічна — полягає у виконанні програм економічного розвитку територіальних одиниць, матеріально-технічна — здійснює управління об'єктами комунальної власності, бюджетно-фінансова, соціально-культурна та ін. Таким чином, центральні органи державної влади передають частину власних повноважень територіальним громадам та утвореним ними органам у межах, передбачених чинним законодавством, для здійснення централізованої державної влади на місцях. На виконання цих повноважень у бюджеті передбачаються фінансові ресурси.
5 грудня 1990 р. прийнято Закон України "Про бюджетну систему України" № 513-ХІІ, що регулював бюджетні відносини до набуття чинності Бюджетним кодексом (до 25 липня 2001 р.). Згідно з цим Законом фінансові ресурси України були поділені на кошти державного бюджету (республіканського бюджету), бюджетів місцевих Рад народних депутатів, позабюджетних фондів та інших фінансових ресурсів. У цьому Законі були відображені питання формування та виконання державного та місцевих бюджетів, розгляду, затвердження, виконання бюджетів різних рівнів бюджетної системи. З урахуванням змін, що відбулися у політичному устрої України за 1991— 1995 рр., а також у бюджетній політиці та бюджетному механізмі, у 1995 р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону "Про бюджетну систему України", де наведено більш чітке визначення бюджетної системи, її складових, детальніше регламентовано бюджетний процес, здійснено розмежування доходів і витрат між ланками бюджетної системи України.
Як незалежна держава Україна склала проект державного бюджету тільки на 1992 р. Через нього перерозподілялося понад 60 % національного доходу і 70 фінансових ресурсів держави, він був зведений з дефіцитом менше ніж 3 % доходів. Щорічно Верховна Рада затверджувала бюджет країни на наступний рік. Особливістю цього процесу було те, що тільки наприкінці 2000 р. бюджет було затверджено до початку 2001 р. У період 1990—1997 рр. бюджет затверджувався зі значним запізненням, наприклад, у 1992 р. Закон "Про Державний бюджет України на 1992 р." було прийнято 2 жовтня 1992 р., у 1995 р. — 6 квітня 1995 р., у 1997 р. — 27 червня 1997 р. Проте у 2009 р. практика несвоєчасного затвердження державного бюджету знову повернулася.
Система формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів була створена за зразком системи, яка існувала за часів Радянського Союзу, коли всі фінансові ресурси спрямовувалися до центру, де потім розподілялися на міста.
Нині таку форму бюджетних відносин намагаються змінити так, щоб більшість фінансових ресурсів залишалася у розпорядженні місцевих органів самоврядування.
Першим кроком до удосконалення бюджетної системи України став Бюджетний кодекс, який прийшов на зміну Закону України "Про бюджетну систему" у 2001 р. На жаль, після набуття кодексом чинності не всі суперечливі питання вдалося врегулювати, зараз точаться дискусії навколо доцільності проведення адміністративно-територіальної реформи та прийняття нового бюджетного кодексу. Центральною проблемою є децентралізація фінансових потоків та надання більшої самостійності місцевим бюджетам.
Отже, сучасна бюджетна система України ще недосконала та потребує реформування. Вона регулюється системою законодавства:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бюджетна система» автора Чала Н.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЕРЕДМОВА“ на сторінці 2. Приємного читання.
