Магдалія. Але якщо мені приємніше читати хорошого письменника, чим тобі полювати, пити або грати в кістки? Ти не погодишся, що я живу приємно?
Антроній. Я б так не жив.
Магдалія. Я не про те запитую, що тобі приємніше за все, а що повинно бути приємним.
Магдалія. А ти вважаєш людиною того, хто не знає мудрості і знати не
хоче.
Антроній. Для себе я достатньо мудрий.
Магдалія. Для себе і свині мудрі.
Антроній. Ти немов софістка якась - так вправно сперечаєшся.
Антроній не має рації, Магдалія - не софістка. Вона просто вказує йому кожного разу на факт звуження тези. У першому уривку Магдалія говорить: «Я не про те запитую, що тобі приємно, а що повинне бути приємним». У другому уривку абат намагається питання про мудрість звести до того, що саме для нього є мудрим. На що Магдалія відповідає: «Для себе і свині мудрі».
Теза може також розширюватися. У цьому випадку є ризик обґрунтувати «занадто багато». При такому обґрунтуванні виникає небезпека застосування досить широкого підґрунтя, з якого випливає не тільки теза, а й якесь інше неприйнятне положення. «Хто доводить багато, той нічого не доводить» - цей латинський вислів фіксує саме таку помилку в комунікації.
Якщо ви помічаєте, що в аргументації, яка спрямована до вас, допускається підміна тези, то передусім спробуйте з'ясувати, чи ваш співрозмовник це зробив навмисно, чи ненавмисно. Так, наприклад, людина може дати відповідь не на те запитання, яке перед нею ставилося, без будь- якого наміру, через незнання, а іноді навіть через те що вона не зрозуміла запитання, а це дуже часто буває у стресовій ситуації.
Якщо ж ви бачите, що ваш співрозмовник намагається змінити тезу непомітно для інших учасників комунікації і обґрунтувати її як таку, що висувалася спочатку, то найбільш раціональною дією у цьому випадку повинна стати беззастережна вказівка на помилку «підміна тези», яка допускається у суперечці.
§ 2. Правила і помилки щодо аргументів
Правило 1: Аргументи повинні бути сформульовані ясно і чітко.
Це правило схоже з правилом 1 щодо тези. Тому не будемо детально його розглядати, а лише зазначимо, на що треба звернути особливу увагу, щоб це правило не порушувалося.
1. Виявити всі аргументи, які передбачається застосовувати в процесі аргументації/критики. Якщо протягом суперечки пропонент чи опонент планує відмовитися від деяких аргументів, змінити їх, навести нові, то про це треба заздалегідь домовитися.
2. Уточнити терміни, що входять до складу аргументів; з'ясувати поняття, які їм відповідають, і дати їх визначення.
3. З'ясувати кількісну характеристику аргументів, тобто визначити, про що в них йдеться: про весь клас предметів, його частину чи окремий предмет.
4. Визначити модальність аргументів: чи стверджуються в них можливі, необхідні, випадкові речі; чи йдеться в аргументах про знання, думку або переконання певного суб'єкта; чи інформація, яка міститься в аргументах, описує стани справ, що були, будуть або є; чи норми, на які посилаються в аргументах, є обов'язковими, дозволеними або забороненими тощо.
5. Уточнити оціночні характеристики аргументів (вони є достовірними твердженнями, істинність яких уже встановлена, або тільки правдоподібними висловлюваннями, які потребують подальшої перевірки).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Еристика [Мистецтво полеміки: Навч. посіб.]» автора Хоменко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Правила і помилки в аргументації та критиці“ на сторінці 6. Приємного читання.